Справа № 357/9930/25
3/357/4387/25
07.08.2025 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці Держпраці, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого генеральним директором КНП БМ «Білоцерківська міська лікарня №1», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 16.08.2003 Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві,
за ч. 1 ст. 41 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № К/КВ/11692/357/П/ПТ від 03.06.2025, під час проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлено, що у КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» не дотримано строки виплати заробітної плати працівникам. Так, ч. 1 ст. 10 Закону № 2136 передбачено, що заробітна плата має виплачуватись працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Відповідно до п. 2.17 Колективного договору передбачено, що виплата заробітної плати має проводитись в такі терміни: аванс - до 19 числа кожного місяця; за другу частину місяця - до 5 числа наступного місяця.
Відповідно до розрахункового листка за березень 2025 року, платіжної інструкції від 10.04.2025 № 643, відомості нарахування коштів, заробітну плату за березень 2025 року працівникам була виплачена 10.04.2025.
У КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» заробітна плата працівникам не виплачується на умовах, визначених трудовим договором, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 10 Закону України № 2136, ч. 1 ст.115 КЗпП України, ч. 1ст. 24 Закону України «Про оплату праці», тобто ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber». Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.
Зважаючи на те, що від ОСОБА_1 заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а також на те, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Овчаренко Д.К. до суду подав клопотання, у якому просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначив, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, характеризується виною у формі умислу, а відтак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачати шкідливі наслідки і бажати або свідомо допускати їх настання. Доказів, які б свідчили про винуватість саме ОСОБА_1 у порушенні трудового законодавства, матеріали провадження, не містять. Протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, містить дані, що стверджують виключно про факт несвоєчасної виплати заробітної плати, проте, жодним чином не вказують на те, що така несвоєчасність виплати виникла саме з вини ОСОБА_1 як керівника медичного закладу, що виключає вину останнього у вчиненні правопорушення. Як тільки кошти були перераховані на рахунок медичного закладу, а саме 09.04.2025, заробітна плата була виплачена працівникам 10.04.2025.
Суддя заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, протокол про адміністративне правопорушення, та додані до нього акт за результатами проведення планового заходу щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці від 03.06.2025, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, наказ № 395-к від 21.08.2024 року розпорядження № 472-к від 19.08.2024 року, особова картка працівника, платіжні інструкції, а також докази надані захисником Овчаренком Д.К., суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 41 КУпАП з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
За ч. 1 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України"Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП є умисел на вчинення вказаного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису….
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, а досліджені матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 навмисно, несвоєчасно виплачував заробітну плату працівникам.
В судовому засіданні захисник Оверченко Д.К. пояснив, що умислу в ОСОБА_1 несвоєчасно виплатити працівникам заробітну плату за березень 2025 року він не мав, дані кошти були виплачені несвоєчасно в зв'язку з тим, що у КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» станом на 05.04.2025 не було коштів. І це не залежить від його волевиявлення.
Із наданої стороною захисту платіжної інструкції від 09.04.2025 вбачається, що кошти на рахунок КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» від НСЗУ надійшли 09.04.2025 о 13:49 год та згідно із платіжною інструкцією № 643 від 10.04.2025 була виплачена заробітна плата за березень 2025 року.
Таким чином, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, у КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» заробітна плата працівникам виплачується на умовах, визначених колективним договором. Разом із тим, жодного колективного договору до матеріалів справи не додано, що позбавляє суд можливості перевірити чи порушені умови трудового договору при виплаті заробітної плати працівникам.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно із вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи викладене, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 41, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 41 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА