Справа №295/13622/24
Категорія 139
2-а/295/65/25
08.08.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Житомирській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №3003909 від 08.09.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі.
Позов обґрунтовано тим, що постановою поліцейського Відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області серії ЕНА №3003903 від 08.09.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, за те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Suzuki SX4, р/н НОМЕР_1 , 08.09.2024 о 07:36 год, в с. Тетерівка Житомирського району, здійснив рух на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11.5 ПДР України - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Позивач вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Працівник поліції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки дійсним обставинам, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Працівник поліції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом лише на припущеннях. Будь-яких доказів щодо керуванню ОСОБА_1 транспортним засобом не надав, так само як і не долучив їх до оскаржуваної постанови. Разом з тим, поліцейський не надав доказів вчинення адміністративного правопорушення, не роз'яснив суті вчиненого порушення, в чому виразилося порушення та який пункт Правил дорожнього руху було порушено.Разом з тим, в оскаржуваній постанові працівник поліції посилається на докази, а саме «відео з портативного реєстратора 40», на підставі яких поліцейський прийшов до висновку про наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. До постанови не додаються відеозаписи, фотознімки, пояснення свідків, що свідчить про те, що будь-які докази вчинення правопорушення відсутні. Крім того під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було надано для ознайомлення докази вчиненого ним адміністративного правопорушення, а саме відеозапису «відео з портативного реєстратора 40». Також поліцейський порушив права ОСОБА_1 скористатись правовою допомогою та не вжив жодних дій щодо надання можливості водію реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19.09.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
02.10.2024 від представника відповідача Панасюк Г.Л. надійшов відзив на позов. У відзиві вказано, що факт керування водієм транспортним засобом та порушення останнім ПДР України, підтверджується відеозаписом з портативного реєстратора службового автомобіля працівників поліції, на якому зафіксовано, як водій здійснював рух на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній (відеозапис document_5397692757609305325), що дало законні підстави поліцейським для зупинки транспортного засобу. Представник відповідача зазначає, що оскаржувана постанова винесена у порядку, встановленому чинним законодавством, у задоволенні позову просить відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
08.10.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач не спростував доводи позову, аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, не підтверджують правомірність рішення працівника поліції. У додатку до відзиву додано оптичний диск, з відеозаписами моменту зупинки транспортного засобу Suzuki SX4, р/н НОМЕР_1 , який здійснює рух в с. Тетерівка Житомирського району у лівій смузі руху в напрямку м. Житомира; вказаним відеозаписом встановлено, що на узбіччі, в попутному напрямку руху, у нерухомому стані, перебувають транспортні засоби, а по правій смузі руху ходять працівники поліції та сторонні особи. Вказаний відеозапис підтверджує те, що водій транспортного засобу Suzuki SX4, р/н НОМЕР_1 , виконуючи вимоги ПДР України, а саме, п. 13.3 під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Вказує,що він не допустив порушень ПДР України, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Позов просить задовольнити.
Згідно з ч. 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2024 поліцейський ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Омельчук С.М. виніс постанову серії ЕНА №3003903 про накладення на позивача адміністративного стягнення, а саме штрафу у розмірі 510,00 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 08.09.2024 о 07 год 36 хв, керуючи транспортним засобом Suzuki SX4, р/н НОМЕР_1 , в с. Тетерівка Житомирського району, здійснив рух на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У п. 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із п.1 ст.247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за рорушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Пунктом 11 Правил дорожнього руху України визначено порядок розташування транспортних засобів на дорозі.
Відповідно до п. 11.2 Правил дорожнього руху України на дорогах, які мають дві або більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
У відповідності до п. 11.5 Правил дорожнього руху України на дорогах, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Нормами Закону України «Про Національну поліцію» до повноважень національної поліції відповідно до покладених на неї обов'язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання.
За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п'ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Статею 258 КУпАП, визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 14.02.2018 по справі №536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
При цьому, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, про що неодноразово вказував Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а.
У разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
В оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови додаються відео з портативного відеореєстратора 40, отже, певним чином зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис - доказ вчинення адміністративного правопорушення.
Судом досліджено відеозапис з вказаного технічного пристрою, наданий відповідачем разом з відзивом.
На відеозаписі document_5397692757609305325 зафіксовано, як автомобіль позивача проїжджає повз поліцейський автомобіль, який знаходиться на узбіччі, при цьому здійснює рух у лівій смузі для руху на дорозі, яка має дві або більше смуги для руху в одному напрямку.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Судом встановлено та підтверджено відеозаписами, які сумнівів у суду не викликають та розцінюються належними доказами, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху, а саме 08.09.2024 о 07 год 36 хв, керуючи транспортним засобом Suzuki SX4, р/н НОМЕР_1 , в с. Тетерівка Житомирського району, на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій смузі, чим порушив вимоги п. 11.5 ПДР України.
У відповіді на відзив позивач посилається на те, що рух по лівій смузі він здійснював з метою забезпечення безпечного інтервалу, оскільки на узбіччі, в попутному напрямку руху, у нерухомому стані, перебували транспортні засоби, а по правій смузі руху ходили працівники поліції та інші особи.
Суд не приймає зазначене твердження до уваги, оскільки з дослідженого судом відеозапису вбачається, що автомобілі та люди перебували на узбіччі дороги та не перешкоджали руху транспортного засобу у правій смузі, забезпечити достатній інтервал було можливо без зміни смуги руху.
Крім цього, з наданих відповідачем відеозаписів вбачається, що під час розгляду справи поліцейський роз'яснив позивачу його права, у тому числі на правову допомогу, жодних клопотань від позивача не надходило, доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано, поліцейський не перешкоджав ОСОБА_2 у реалізації права на правову допомогу.
Отже твердження позивача про те, що він не порушував ПДР, а докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП відсутні, є безпідставними та повністю спростовані доказами, наданими представником відповідача.
За таких обставин ОСОБА_2 вчинив своїми діями адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення спростовується наданим представником відповідача відеозаписом.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в той час, як позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
За встановлених у справі обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті, отже підстави для задоволення позову відсутні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, у відповідності до приписів ст. 134, 139 КАС України.
Керуючись статтями 19, 72-77, 241-246, 257, 262, 268-272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду за наслідками розгляду судом першої інстанції справи набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Житомирській області (м. Житомир, Старий бульвар, 5/37, ідентифікаційний код 40108626).
Суддя Т.А. Воробйова