Справа № 212/9041/24
2/212/4053/25
08 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Зіміна М.В., секретаря судового засідання Пелешенко К.В.,
за участі представника позивача Ющенко В.В.,
представника відповідача адвоката Вовк М.В.,
розглянувши в місті Кривому Розі в приміщені суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
встановив:
13 вересня 2024 року позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є постачальником теплової енергії за адресою проживання відповідача: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_1 . Відповідач не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв'язку із чим виникла заборгованість за період з 01.11.2013 року по 31.05.2024 року у розмірі 31350,00 грн., сума заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування у розмірі 194,38 грн., які просить стягнути з відповідача, також у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків щодо сплати заборгованості просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 14421,37 грн., 3% річних у розмірі 3235,13 грн., пеню у розмірі 249,40 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 3028,00 грн.
26 вересня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
18 жовтня 2024 року розгляд справи був відкладений через неявку відповідача.
19 листопада 2024 року судом ухвалено заочне рішення по справі.
26 червня 2025 року заочне рішення суду від 19 листопада 2024 року скасовано та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
10 липня 2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги визнав частково в розмірі суми основного бору 19730,16 грн, плати за абонентське обслуговування 194,38 грн, інфляційних витрат 2437,07 грн, 3% річних 855,17 грн, пені 6,86 грн, а всього 23223,64 грн. Просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог. Вказує, що нарахування неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину не здійснюється у період з 17.03.2020 по 30.06.2023.
18 липня 2025 року розгляд справи був відкладений через неявку сторін.
У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позовній заяві. Зазначила, що строк позовної давності переривався у зв'язку із здійсненням відповідачем періодичних платежів.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в розмірі суми основного бору 19730,16 грн, плати за абонентське обслуговування 194,38 грн, інфляційних витрат 2437,07 грн, 3% річних 855,17 грн, пені 6,86 грн, а всього 23223,64 грн. Просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог. Зазначив, що строки позовної давності не переривалися.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та отримує житлово-комунальні послуги з централізованого опалення житлової квартири від акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», де має відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а отже є споживачем вказаних послуг від позивача.
За частиною третьою статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала грошові кошти позивачу за отримані послуги з централізованого опалення та має заборгованість за період з листопада 2013 року по травень 2024 року (включно) в загальному розмірі 31350,00 грн., яка підтверджується наданим до суду розрахунком. (а.с. 13)
Також відповідачем ОСОБА_1 не внесена плата за абонентське обслуговування за період з травня 2022 року по травень 2024 року в загальному розмірі 194,38 грн., яка підтверджується наданим до суду розрахунком. (а.с.13 зворотній бік)
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Так, представник відповідача адвокат Вовк М.В. звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Суд, дослідивши історію оплати відповідачем ОСОБА_1 послуг з грудня 2018 року по січень 2020 року, вважає, що такі сплати слід вважати вчиненням боржником оплати чергового платежу та такі дії свідчать про визнання нею лише певної частини боргу, що в свою чергу не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Також, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Під час дії карантину строки, передбачені ст.ст.257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, що передбачено в п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Карантин було встановлено з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року.
З врахуванням продовження строку позовної давності на строк дії такого карантину у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, наданих з квітня 2017 року не спливла та продовжується на строк дії карантину.
Так, загальна сума заборгованості за період з листопада 2013 року по березень 2017 року перебуває за межами строку позовної давності та становить 11 619,84 грн, розмір компенсації за інфляцією станом на березень 2017 року перебуває за межами строку позовної давності та становить 11 836,63 грн, розмір 3% річних станом на березень 2017 року перебуває за межами строку позовної давності та становить 2 249,49 грн.
В той же час, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України № 530 від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 530) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни було заборонено, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Закон № 530 набрав чинності 17.03.2020, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, нарахування неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину не здійснюється у період з 17.03.2020 по 30.06.2023.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
За встановлених під час судового розгляду обставин суд доходить переконання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з теплопостачання за період з травня 2021 року по травень 2024 року в розмірі 19 730,16 грн. (31 350,00 грн - 11 619,84 грн), компенсацію за інфляцією в розмірі 2437,07 грн. (14421,37 грн - 11836,63 грн - 147,67 грн), 3% річних в розмірі 855,17 грн. (3235,13 грн. - 2249,49 грн - 130,47 грн), та нарахування пені з 01.01.2024 в розмірі 6,86 грн.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На виконання вказаних вимог закону відповідачем надано: Договір про надання правової допомоги від 19.05.2025, укладеного з адвокатом Вовк М.В.; Ордер про надання правничої допомоги адвокатом Вовк М.В.; Акт приймання-передачі правничої допомоги, згідно якого клієнту ОСОБА_1 надано адвокатом Вовк М.В. наступну правову допомогу: ознайомлення з матеріалами справи 1000,00 грн, складення заяви про перегляд заочного рішення 3000,00 грн.; квитанція серії АВ-ТБ № 0250039 від 09.06.2025 про сплату ОСОБА_1 адвокату Вовк М.В. грошових коштів в розмірі 4000,00 грн.; Акт приймання-передачі правничої допомоги від 10 липня 2025 року, згідно якого клієнту ОСОБА_1 надано адвокатом Вовк М.В. наступну правову допомогу: складення відзиву 2000,00 грн.; квитанція серії АВ-ТБ № 0250046 від 10.07.2025 про сплату ОСОБА_1 адвокату Вовк М.В. грошових коштів в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України визначають, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн, відповідачем сплачено судовий збір за подачу заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 484,48 грн., а також відповідачем доведено витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням позову та покладенням судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за можливе зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, а саме стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 2017,42 грн. ((6000,00 грн. + 484,48 грн.) х 53,04% - (3028,00 грн. х 46,96%)).
На підставі викладеного, керуючись ст. 625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, ст. ст. 4,12, 81, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості в розмірі 23 223,64 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 017,42 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений та підписаний 08 серпня 2025 року.
Суддя: М. В. Зімін