Справа № 201/9801/25
Провадження № 1-кс/201/3501/2025
08 серпня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025130000000006 від 02.01.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні за №22025130000000006 від 02.01.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на:
- частину об'єкту нерухомого майна, що на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Сорокине (раніше м. Краснодон) Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25660851.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 23.01.2023 розпорядженням Уряду російської федерації № 97-р створено т.зв. «федеральное казенное учреждение «Исправительная колония № 4 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Луганской Народной Республике», яке розпочало незаконну діяльність на тимчасово окупованій території Луганської області за адресою: Луганська область, м. Суходільськ, вул. Карпинського, 46.
Надалі, 31.01.2023 наказом Федеральної служби виконання покарань Міністерства юстиції російської федерації №55, затверджено т.зв. «Устав федерального казенного учреждения «Исправительная колония №4 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Луганской Народной Республике».
01 квітня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, а саме в м. Суходільськ Довжанського району Луганської області, усвідомлюючи здійснення відкритої, збройної російської агресії проти України, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним військовим вторгненням, керуючись особистими інтересами, маючи умисел на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації і представниками окупаційної влади так званої «лнр», та в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно зайняв посаду «заместителя начальника отдела безопасности федерального казенного учреждения «Исправительная колония № 4 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Луганской народной Республике» (мовою оригіналу), тобто посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
07.08.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/3, реєстраційний номер майна 25660851.
Завданням арешту майна, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, приймаючи до уваги, що санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачають конфіскацію майна, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане нерухоме майно, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 з метою його можливої майбутньої конфіскації та недопущення відчуження до відповідного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
07.08.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Згідно санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, вказане діяння карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Також було встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/3, реєстраційний номер майна 25660851.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 , могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 , до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025130000000006 від 02.01.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22025130000000006 від 02.01.2025 на частину об'єкту нерухомого майна, що на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25660851.
Заборонити розпоряджатися, користуватися та відчужувати вказане майно на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1