Справа № 199/10875/25
(3/199/5771/25)
іменем України
08.08.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, інваліда ІІ групи, який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП
за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 450714 від 28.07.2025 ОСОБА_1 у період часу з 01.11.2023 по 31.03.2024 здійснив дрібне викрадення чужого майна шляхом привласнення надміру перерахованої (виплаченої) ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області житлової субсидії в сумі 883,55 гривень, чим спричинив ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріальну шкоду на вказану суму.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, не визнав та пояснив, що приблизно 5 років тому його дружина подала до Пенсійного фонду, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Радистів, 8, пакет документів для оформлення субсидії на сплату комунальних платежів з опалення, оскільки він є інвалідом ІІ групи. За результатом розгляду поданих документів Пенсійний фонд нарахував йому субсидію, однак в якій сумі він проінформований не був. Вказану субсидію він отримував лише в опалювальний період. В один момент Пенсійний фонд перестав нараховувати йому субсидію, він не цікавився у зв'язку з чим йому перестали нараховувати субсидію, оскільки вирішив, що це обумовлено підвищенням пенсії. Жодних листів із зазначенням підстав зупинення нарахування субсидії він не отримував. Весь цей час він справно сплачував комунальні платежі, з урахуванням перерахованої йому субсидії. Приблизно тиждень тому за місцем його мешкання прийшов дільничний інспектор поліції, який повідомив, що він привласнив надміру перерахованої (виплаченої) ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області житлової субсидії в сумі близько 870 гривень. Жодних листів чи телефонних дзвінків з Пенсійного фонду щодо повернення надміру перерахованої (виплаченої) ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області житлової субсидії він не отримував. Про те, що він, начебто, надміру перерахованої (виплаченої) ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області житлової субсидії, він не знав і не здогадувався про це. Про дані обставини йому повідомив дільничний інспектор поліції. До Пенсійного фонду за роз'ясненнями з даного питання він не звертався, оскільки не має фізичної можливості вільно пересуватися за станом здоров'я. Просив суд закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідившиматеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, згідно з яким ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на час вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення становив 1514,00 гривень.
За таких обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом привласнення, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості зазначені у ньому належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП, а саме: дрібне викрадення чужого майна шляхом привласнення, може мати місце лише при належній обізнаності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про наявність надміру перерахованих (виплачених) на її рахунок грошових коштів шляхом вручення їй особисто або шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням відповідного листа, яким особу повідомлено про надміру перерахованих (виплачених) на її рахунок грошових коштів із роз'ясненням права добровільного повернення таких грошових коштів.
Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 51 КУпАП, обов'язково мають містити належним чином засвідчені уповноваженою на те посадовою особою ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області копії документів на підтвердження факту перерахування на банківській рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 надміру перерахованих (виплачених) грошових коштів (житлової субсидії), а також мають бути долучені документи, які б підтверджували обізнаність особи про надміру перераховані (виплачені) грошові кошти із роз'ясненням права добровільного повернення таких грошових коштів.
Як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 450714 від 28.07.2025 долучено: заява ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; лист Управління з питань виплат ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010502-8/126782 від 19.06.2024, адресований ОСОБА_1 , відповідно до якого останнього повідомлено про надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 в сумі 883,55 гривень та роз'яснено про необхідність повернення вказаних грошових коштів на рахунок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, однак документи, які б підтверджували обізнаність ОСОБА_1 про надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 в сумі 883,55 гривень та необхідність повернення вказаних грошових коштів на рахунок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до матеріалів справи не долучено.
Із показів ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні встановлено, що на час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, він приблизно з 2020 року по 31.03.2024 року на підставі рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області отримував житлову субсидію на комунальні послуги зі сплати опалення. В один момент Пенсійний фонд перестав нараховувати йому субсидію, він не цікавився у зв'язку з чим йому перестали нараховувати субсидію, оскільки вирішив, що це обумовлено підвищенням пенсії. Жодних листів із зазначенням підстав зупинення нарахування субсидії він не отримував. Комунальні платежі він справно сплачував з урахуванням нарахованої субсидії. Він не був обізнаним про надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 в сумі 883,55 гривень та необхідність повернення вказаних грошових коштів на рахунок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, і не міг усвідомлювати протиправний характер своїх дій, тобто у останнього був відсутній умисел на вчинення вказаного правопорушення. Про надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 в сумі 883,55 гривень та необхідність повернення вказаних грошових коштів на рахунок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, він не знав і не здогадувався про це. Про дані обставини йому повідомив дільничний інспектор поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, посадовою особою ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, якою складався стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 51 КУпАП не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд зауважує, що сам факт складання протоколу не може бути достатнім доказом вчинення правопорушення за відсутності інших належних доказів і не звільняє уповноважену особу на складання протоколу особу від обов'язку збирання доказів у спосіб визначений Законом. Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 51 КУпАП, органом, що склав протокол не надано, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення та у судовому засіданні встановлено не було, що не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ним неправомірних дій, направлених на вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом привласнення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Приймаючи до уваги, що у справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження факту того, що ОСОБА_1 , як особа, який на законній підставі отримував житлову субсидію на оплату комунальних послуг, вчинив дрібне викрадення чужого майна шляхом привласнення, будучі обізнаним про надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 в сумі 883,55 гривень та необхідність повернення вказаних грошових коштів на рахунок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд позбавлений можливості встановити обставини вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення та наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Наведені обставини, виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 51 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко