Справа № 947/173/25
Провадження № 1-кп/947/648/25
08.08.2025 року
Колегія судді Київського районного суду м. Одеси, у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024050000003282 від 01.10.2024 року у відношенні: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024050000003282 від 01.10.2024 року у відношенні: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 з підстав викладених у письмовому клопотанні, що долучено до матеріалів провадження.
Захисник просив суд змінити запобіжний захід на більш м'який, який не пов'язаний з утриманням в умовах слідчого ізолятору або визначити розмір застави.
Обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора та повідомив суд, що в нього відсутні грошові кошти, навіть якщо у відношенні нього буде застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, Суд приходить до наступного.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На думку Суду, ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків доведені стороною обвинувачення під час судового провадження.
Суд вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.
Зокрема, ризик переховування від суду залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 суворістю можливого покарання, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками.
ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді,вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
З огляду на тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а саме державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), імовірність переховування є високою.
Покарання за такий злочин передбачає тривале позбавлення волі, що створює мотив для обвинуваченого уникнути правосуддя. Загроза значних негативних наслідків, таких як тривале позбавлення волі, підвищує ймовірність ухилення від суду. Немає гарантії, що менш суворі заходи (наприклад, домашній арешт чи застава) зможуть запобігти ризику втечі, оскільки вони не забезпечують постійного контролю над особою.
Суд визнає реальним ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження. Обвинувачений має можливість контактувати з свідками та переконувати їх змінити або викривити свої показання. У разі зняття обмежень обвинувачений може використовувати свій вплив для маніпуляцій доказами чи зміни обставин справи.
Державна зрада, пов'язана з підтримкою країни агресора рф, що вказує на наявність контактів, які можуть бути використані для продовження злочинної діяльності.
Частина перша статті 176 КПК України передбачає можливість застосування таких заходів, як особисте зобов'язання, порука, застава чи домашній арешт. Проте:
Жоден із цих заходів не гарантує усунення ризиків, зокрема переховування, незаконного впливу та перешкоджання кримінальному провадженню. Тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює реалізацію обвинуваченим зазначених ризиків.
Продовження запобіжного заходу відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки: Справа про державну зраду стосується національної безпеки, що переважає інтереси окремої особи. Обмеження прав обвинуваченого є виправданим з огляду на важливість захисту державного суверенітету та забезпечення правосуддя.
Зважаючи на все викладене, суд обґрунтовано вважає продовження тримання під вартою ОСОБА_6 на строк 60 днів доцільним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Застосування застави у справі ОСОБА_6 неможливе через законодавчу заборону, встановлену ч. 5 ст. 176 КПК України, яка виключає заставу для осіб, обвинувачених у тяжких або особливо тяжких злочинах проти національної безпеки, таких як державна зрада (ч. 2 ст. 111 КК України). У зв'язку з високою суспільною небезпекою злочину, загрозою для державної безпеки та національних інтересів, застосування застави не відповідало б принципу пропорційності й практиці ЄСПЛ, яка дозволяє обмеження прав обвинуваченого, якщо суспільний інтерес переважає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 110, 131, 132, 177, 183, 314, 315, 369-372, 392- 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06.10.2025 року, без визначення розміру застави, утримуючи останнього в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити строк дії ухвали суду до 06.10.2025 року.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали суду скерувати на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
ОСОБА_1