Справа № 496/4779/25
Провадження № 1-кс/496/1362/25
31 липня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження за № 12025163250000234, відомості про яке 29.07.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Слідчий групи слідчих по розслідуванню кримінального провадження - слідчий слідчого відділення ВП № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулась до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням розміру застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151400 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділенням ВП № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163250000234 від 29.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 29.07.2025 року, у невстановлений слідством час, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході конфлікту з іншими особами, виник злочинний умисел проявити зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, шляхом грубого порушення громадського порядку. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїзній частині вулиці Незалежності в с. Усатове Одеського району Одеської області, тобто перебуваючи в громадському місці, близько 07 години 10 хвилин 29.07.2025 року, діючи умисно, з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, використовуючи рушницю ИЖ 58м з маркуванням s/n Р56706, яка відноситься до мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї, здійснив постріл з вікна автомобіля, після чого зупинив транспортний засіб. Надалі, продовжуючи злочинні дії, перебуваючи на проїжджій частині вулиці Незалежності в с. Усатове Одеського району Одеської області (біля будинку № 2), ОСОБА_5 відкрито демонстрував вказану рушницю оточуючим. Тим самим, ОСОБА_5 створив реальну загрозу для життя та здоров'я людей, які могли перебувати на вулиці Незалежності в с. Усатове Одеського району Одеської області, порушив спокій та нормальні умови життя, побуту мешканців зазначеної вулиці, при цьому усвідомлюючи, що його дії не відповідають загальноприйнятим правилам поведінки. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за кваліфікуючими ознаками - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї. 29.07.2025 року о 10 год 28 хв. ОСОБА_5 затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. Обґрунтованість підзори, повідомленої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: речовими доказами, вилученими в ході огляду місця події на перехресті вулиць Михайла Грушевського та вулиці Гагаріна в с. Усатове Одеського району Одеської області; показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; оглядом відеозаписів з камер зовнішнього відеоспостереження; іншими матеріалами, зібраними під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, відсутність постійного місця роботи, вказує на реальність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, слід взяти до уваги, що свідками у кримінальному провадженні є особи з числа оточення ОСОБА_5 , та враховуючи характер інкримінованого злочину (зокрема особливу зухвалість, зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві) дає підстави вважати, що в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням підозрюваного під вартою, останній буде чинити незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до викривлення показань, що є обґрунтуванням ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 , які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні вказане клопотання підтримав, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні, та просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151400 грн., оскільки існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечував та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. При цьому пояснив, що напередодні ОСОБА_5 погрожували по телефону та вимагали приїхати на зустріч. Він сприйняв ці погрози, які реальні, взяв рушницю та поїхав на місце зустрічі. Прибувши на місце, він здійснив постріл з рушниці вгору, щоб заспокоїти людей, які в подальшому його сильно побили, внаслідок чого ОСОБА_5 наразі потребує невідкладної медичної допомоги. ОСОБА_5 відразу не госпіталізували, тому що станом на теперішній час лікарні переповнені пораненими, проте він потребує стаціонарного лікування. Окрім того, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, а саме постійне місце реєстрації та проживання, одружений, у нього на утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, відтак ризик переховування відсутній.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною ч. 5 ст. 9 КПК України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, шо сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 1 листа за № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року висловлено позицію, згідно з якою, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України») тощо.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції та практики ЄСПЛ (рішення від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Також слід звернути увагу, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції»).
Таким чином слід вважати, що запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.
Так, 29.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за кваліфікуючими ознаками: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_5 оголошено про підозру та практики ЄСПЛ, суд вважає, що надані слідчим до клопотання докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування вказують на обґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому, суд враховує дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, наявність у нього постійного місця реєстрації та проживання, трьох неповнолітніх дітей, міцних соціальних зв'язків.
Так, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 з 04.11.2023 року.
Згідно з копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 та ОСОБА_13 є батьками трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Підозрюваний ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_13 та трьома неповнолітніми дітьми ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою (випискою з погосподарської книги про склад сім'ї) Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області № 3140 від 30.07.2025 року.
Із характеристики на гр-на ОСОБА_5 , виданої Нерубайською сільською радою Одеського району Одеської області 30.07.2025 року вбачається, що підозрюваний зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23.05.2008 року по теперішній час. Його фактичне місце проживання невизначене, т.я. мати його дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за іншою адресою. В сім'ї виховується троє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_16 , 2017 року народження, донька ОСОБА_14 , 2011 року народження, та донька ОСОБА_15 , 2015 року народження.
Вказані обставини дають підстави суду вважати, що ризик можливого переховування підозрюваного є мінімальним.
Відповідно до довідки КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ОМР, виданої 29.07.2025 року о 18 год 00 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено наступний діагноз: множинні забиття м'яких тканин голови, перелом кінчика носа.
За таких обставин, суд вважає можливим і необхідним обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання, який на думку суду буде достатнім для запобігання існуючим ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, суд бере до уваги ту обставину, що стороною обвинувачення не було доведено неможливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж досудового розслідування.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії» за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Суд вважає, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість, та вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за постійним місцем проживання буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названим вище ризикам.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що саме такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт, в змозі забезпечити дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового розслідування, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, з огляду на серйозний характер пред'явленої підозри, її тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Таким чином, суд вважає можливим обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 376 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , роз'яснивши підозрюваному ОСОБА_5 його обов'язок щодо заборони залишати вказане житло цілодобово за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги для прослідування в укриття або іншої загрози життю, пов'язаної із воєнним станом, та відвідування медичного закладу для отримання невідкладної медичної допомоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2)не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;
4)утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.
Строк дії ухвали слідчого судді становить два місяці, а саме до 30.09.2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
Виконання ухвали та контроль за поведінкою ОСОБА_5 покласти на співробітників ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, захиснику негайно після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1