05 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 682/967/24
Провадження № 22-ц/820/1515/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/967/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року та на додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року в складі судді Мотонюк Т.Я. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» про розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0045, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, укладений 06 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «СГП «Дніпро»; зобов'язати ТзОВ «СГП «Дніпро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0045, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області; стягнути з ТзОВ «СГП «Дніпро» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату у сумі 22360,26 грн, за 2021, 2022, 2023 роки.
В обґрунтування поданого позову позивачка вказувала, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,69 га кадастровий номер 6823980300:07:010:0045, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради. 06.08.2013 між ОСОБА_1 та ТзОВ «СГП «Дніпро» було укладено договір б/н оренди вказаної земельної ділянки, згідно із умовами якого позивачка як орендодавець надає, а орендар ТзОВ «СГП «Дніпро» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ганнопільської сільської ради, загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 40123 грн. 49 коп. Згідно п. 9 Договору, орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно чинного законодавства, особі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 1203,70 грн один раз на рік до 30 грудня поточного року. Додатковою угодою від 22.03.2019 до Договору оренди землі від 06.08.2013 продовжено строк дії договору оренди до 28.12.2028 року та визначено суму орендної плати 7453,42 грн., що сплачується до 30 грудня поточного року.
При укладенні договору оренди землі від 06.08.2013 та додаткової угоди до нього, визначено усі істотні умови договору оренди землі та здійснена державна реєстрація права оренди згідно ст. 17 Закону України «Про оренду землі». Орендодавець свої зобов'язання згідно п. 29 Договору виконав, передав об'єкт оренди орендарю у стані, що відповідає умовам договору, не вчиняє дій, які б перешкоджали орендареві в користуванні земельною ділянкою. Проте, орендар свій обов'язок зі сплати орендної плати останні три роки з 2021 по 2023 роки не виконує, оренду плату не сплачує, на усні вимоги позивача сплатити орендну плату відповідач не реагує, з огляду на вказані обставини позивачка просила задовольнити заявлені позовні вимоги.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року позов задоволено, розірвано договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0045, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, укладений 06 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ТзОВ СГП «Дніпро», зобов'язано ТзОВ СГП «Дніпро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0045, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області; стягнуто з ТзОВ СГП «Дніпро» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату у сумі 22360,26 грн та 3633,60 грн судового збору.
Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 , стягнуто з ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на користь ОСОБА_1 5 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.
ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» подало апеляційну скаргу на зазначені судові рішення. Апелянт вказує, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на систематичну несплату орендної плати, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, як на єдину підставу розірвання договору. Однак, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків не підтверджують безпосередньо факт сплати позивачу орендної плати за вказані роки, а тільки містять інформацію про нарахований та сплачений податок, тому сам факт можливого порушення податкового законодавства відповідачем автоматично не свідчить про порушення ним інших зобов'язань, зокрема які визначені умовами договору оренди, при цьому суд першої інстанції такі доводи відповідача не врахував. Крім того, відповідач здійснив усі можливі дії, що були передбачені договором, з метою виконання своїх зобов'язань, натомість позивачка їх не виконує, відмовляється від отримання орендної плати, нехтуючи принципом добросовісності. Апелянт, посилається, що в даному випадку відсутні обов'язкові елементи для розірвання договору оренди землі, а саме систематичність та вина орендаря.
Також, апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права при ухвалення додаткового рішення, оскільки ні позивачкою, ні її представником не надано належний доказ про здійснення оплати витрат на правничу допомогу, крім того, стягнута судом сума витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, яка є нескладною та обсягу виконаних адвокатом послуг.
Тому, ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» просило скасувати рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Сорокопуд А.О. подали відзив на апеляційну скаргу. Представник позивачки посилається, що твердження представника відповідача про те, що суд першої інстанції взагалі не врахував доводи відповідача не відповідають дійсності, адже ні відзиву на позов, ні жодних пояснень по справі відповідачем надано не було, а представник відповідача знехтувала наданими можливостями участі у судових засіданнях, хоча Славутський міськрайонний суд Хмельницької області неодноразово відкладав судові засідання за клопотанням адвоката Кєєр О.С. і враховував її побажання не призначати засідання у дні, коли адвокат буде зайнята через участь в інших судових засіданнях, продовжив строк для подачі відзиву на позов і забезпечив стороні відповідача можливість реалізувати свої процесуальні права. Крім цього, відповідачем не виконані ухвали Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.08.2024 р., 18.03.2025 р. про витребування доказів а саме: належним чином завірені копії Додаткової угоди від 22.03.2019 р. до договору оренди землі від 06.08.2013 р., укладеної між ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0045 та відомостей на виплату ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0045, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради, Славутського (Шепетівського району) Хмельницької області, з 2013 по 2023 роки включно. Вказані документи наявні у відповідача, однак не були надані суду умисно, що є підставою для притягнення ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання ухвали суду.
Стосовно тверджень апелянта про належне виконання відповідачем умов договору оренди і відмови позивача від отримання орендної плати, то такі доводи не підтверджені жодними доказами.
Також представник позивачки вважає, що в додатковому рішенні від 28.04.2025 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області дотримано норм матеріального і процесуального права, ретельно проаналізовано усі наявні у матеріалах справи докази, враховано обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), участь адвоката в судових засіданнях, ціну позову та значення справи для сторін, а тому додаткове рішення є законним та обґрунтованим.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії РІ № 75083, виданого Ганнопільською сільською радою народних депутатів 14 серпня 2002 року належала земельна ділянка площею 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0011, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ганнопільської сільської ради Славутського району Хмельницької області.
26 серпня 2013 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «СГП «Дніпро» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0011, зі строком дії договору 10 років. За умовами договору орендна плата визначена в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору становить 1 203,70 грн. та виплачується один раз на рік до 30 грудня поточного року. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Сторонами погоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, за вимоги орендодавця сплачується штраф у розмірі 0,01% від несплаченої суми. Дія договору припиняється за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 березня 2019 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода, якою внесено зміни в попередній договір оренди землі, укладений 26 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СГП «Дніпро», за умовами додаткової угоди погоджено сторонами, що договір укладено до 28.12.2028 року.
На клопотання суду вказану додаткову угоду відповідачем суду надано не було.
За поясненнями позивача в додатковій угоді сторони погодили, що орендна плата виплачується згідно діючого законодавства особі, у розмірі 7 453,42 грн. один раз на рік до 30 грудня поточного року. В свою чергу відповідач даного розміру орендної плати, встановленого додатково угодою, не заперечив.
Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом
Як передбачено ч.ч. 1, 9 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від «Про оренду землі».
Згідно ст. 1 Закону України в редакції на час укладення договору «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час укладення договору договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Нормами ст. 15 цього ж Закону в редакції на час укладення договору передбачено, що істотними умовами договору оренди землі поряд з іншими є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату тощо.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час укладення договору орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За нормами ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час укладення договору договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).
У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В своїй позовній заяві позивач як на підставу позову посилалась на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати та вказувала. що орендарем не було взагалі виплачено орендну плату за договором оренди землі від 2013 року за період з 2021 по 2023 рік.
Обов'язок доказування сплати орендної плати за договором оренди землі в силу принципу змагальності цивільного процесу, вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України лежить саме на відповідачі, в якого зберігаються письмові докази і який мав би спростовувати відповідні доводи позивача письмовими доказами.
З врахуванням предмету спору відповідні доводи позивача спростовується виключно письмовими доказами у вигляді відповідних бухгалтерських документів, які підтверджують сплату орендної плати.
Однак відповідач не надав суду жодних доказів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 2021 по 2023 рік, доводи позивача про систематичну не виплату такої плати за цей період та розмір орендної плати, вказаний в позові, не спростував, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову є законними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги, що позивач відмовилась в період з 2021 по 2023 рік прийняти від відповідачу орендну плату за оренду земельної ділянки, ухилялась від отримання такої плати, що свідчить про нехтування нею принципу добросовісності слід відхилити.
Як вказано в мотивувальній частині даної постанови обов'язок доказування сплати орендної плати за договором оренди землі в силу принципу змагальності цивільного процесу, лежить саме на відповідачі, як і обов'язок доказування уникнення та відмови орендодавця від отримання такої плати..
Апелянтом не надано суду жодних доказів дій позивача щодо відмови від отримання орендної плати у вищевказаний період.
Крім того апелянтом не надано і доказів надання ним пропозицій позивачу на отримання орендної плати чи інших дій спрямованих на виконання свого обов'язку по сплаті орендної плати орендодавцю.
Так апелянт міг сплачувати орендну плату орендодавцю поштовим переказом або ж відповідно до положень статті 537 ЦК України внести на депозитний рахунок нотаріуса, повідомивши про це позивача однак вказаного не зробив.
Також апелянт не надав суду жодних даних про направлення позивачу повідомлень про час та місце отримання орендної плати за 2021-2023 роки.
Отже апелянтом взагалі не доведено факт сплати позивачу орендної плати за 2021-2023 роки та відмови позивача від її отримання.
Також суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи 19 квітня 2024 року адвокат позивача подав суду заяву з доданими доказами понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції про ухвалення додаткового рішення і з доказами направлення такої заяви стороні відповідача .
Ухвалою від 21 квітня 2025 року суд прийняв дану заяву до розгляду та призначив розгляд справи на 28 квітня 2025 року і повідомив про час та місце розгляду справи в системі «Електронний суд» відповідача і його представника, яким документи в електронний суд були доставлені 21 квітня 2025 року.
Однак відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не навів суду жодних аргументів щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу та не заявив суду клопотання про зменшення даних витрат з цих підстав.
За таких обставин за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та відповідно за недоведеністю відповідачем неспівмірності витрат на правничу допомогу у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність.
З цих підстав суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року та Додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова