Справа № 461/6150/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2266/25 Доповідач: ОСОБА_2
07 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваної ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції)
встановила:
даною ухвалою клопотання задоволено.
Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, тобто до 30.09.2025 року включно з утриманням її в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19», без визначення розміру застави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого в ОВС 2-ого відділення слідчого відділу Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_9
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді змінити, визначивши підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поряд із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою й розмір застави у межах, що передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ухвала винесена на підставі помилкових висновків, без врахування всіх обставин, встановлення та врахування яких вимагає КПК України.
Зазначає, що заявлений стороною обвинувачення ризик незаконного впливу на свідків не міг бути взятий слідчою суддею до уваги, оскільки у цьому кримінальному провадженні, виходячи зі змісту пред'явленої підозри та фактичних обставин, як таких свідків і не було, інших учасників чи співучасників органом досудового розслідування встановлено не було. Крім цього, вказуючи про існування такого ризику сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який свідчив хоча б про ймовірність його існування (наприклад, заяви свідків чи учасників кримінального провадження про намагання підозрюваної ОСОБА_7 впливати на них).
Зауважує, що в оскаржуваній ухвалі не наведено будь-яких фактичних даних, які б підтверджувалися доказами, що підозрювана ОСОБА_7 намагалася вчинити дії, які б можна було розцінювати як переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Більше того, з моменту ймовірного вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тобто з 11.07.2025 до дня її затримання, тобто до 02.08.2025 остання не вчиняла дій із зміни свого місця проживання, знищення доказів чи будь-яких інших дій, які б. можна було кваліфікувати як такі, що підпадають критерії ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Наголошує на тому, що під час затримання ОСОБА_7 у неї було вилучено мобільний телефон, за допомогою якого й начебто було вчинено інкриміноване їй кримінальне правопорушення, а відтак знищити докази чи інших чином впливати на хід кримінального провадження підозрювана фактично вже не зможе.
Звертає увагу на те, що виносячи оскаржувану ухвалу слідча суддя не врахувала такі обставини: на утриманні підозрюваної перебуває малолітня дитина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з моменту обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактично лишився без неї, оскільки чоловік підозрюваної, ОСОБА_11 є військовослужбовцем, який служить з 29.12.2024 року у м. Харків, а батьки підозрюваної вже померли; підозрювана ОСОБА_7 працює у магазині у с. Нагірне продавцем продовольчих товарів, що вказує на наявність у неї постійної роботи та міцних соціальних зв'язків у місці проживання; відсутність у підозрюваної ОСОБА_7 судимостей та інших повідомлень про підозру в інших кримінальних провадженнях.
Заслухавши доповідача, захисника та підозрюваного, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.
З матеріалів справи вбачається, що Слідчим відділом УСБУ у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025140000000047 від 14.02.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури.
02.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про те, що доцільність застосування до підозрюваної найсуворішого запобіжного заходу пов'язана з тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, який є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також існують ризики, які є підставою застосування до неї такого запобіжного заходу. ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що остання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, який є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а отже, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існує ризик того, що вона може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема, не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушення, а відтак, у випадку застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, остання, достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може спілкуватися з причетними до вчинення кримінального правопорушення особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останнім допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування. Окрім цього, підозрювана ОСОБА_7 може незаконно впливати на інших осіб, невідомих на даній стадії органу досудового розслідування, яким відомі обставини вчинення нею вказаного кримінального правопорушення з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування в цілому. У випадку застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, це призведе до забезпечення конспірації злочинної діяльності шляхом надання порад та вказівок стосовно показань майбутніх свідків у вказаному кримінальному провадженні. Також, підозрювана може продовжити злочинну діяльність, в тому числі і з метою уникнення відповідальності.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Колегія судів погоджується з висновками слідчого судді, який враховуючи положення ч.3,4 ст. 183 КПК України, а також беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України вважав за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання її під вартою, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України.
Слідчий суддя обґрунтовано зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, що вищезазначені обставини вказують на те, що більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки об'єктивно будуть існувати можливості для впливу підозрюваного на свідків як безпосередньо, так і за посередництвом сторонніх осіб, а також будуть існувати можливості для переховування від органу досудового розслідування, тому слідчий суддя вважає, що лише обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.
Що стосується тверджень захисника про те, що на утриманні підозрюваної перебуває малолітня дитина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з моменту обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактично лишився без неї, оскільки чоловік підозрюваної, ОСОБА_11 є військовослужбовцем, який служить з 29.12.2024 року у м. Харків, а батьки підозрюваної вже померли; підозрювана ОСОБА_7 працює у магазині у с. Нагірне продавцем продовольчих товарів, що вказує на наявність у неї постійної роботи та міцних соціальних зв'язків у місці проживання; відсутність у підозрюваної ОСОБА_7 судимостей та інших повідомлень про підозру в інших кримінальних провадженнях,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді постановлена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді