05.08.2025
Справа №720/3338/24
Провадження №2/720/36/25
05 серпня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі головуючого судді Павлінчука С. С.
з участю секретаря Штефанеса А. А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Новоселиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, по якому виникла заборгованість у зв'язку із невиконанням відповідачем його умов.
Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Новоселицького районного суду від 28 січня 2025 року було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомив про причини неявки. З письмової згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи.
Відповідач у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позов не подав, тож відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Судом встановлено, що 01.06.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1215-5774 (далі - кредитний договір), згідно якого останньому було надано споживчий кредит в розмірі 4100 гривень строком на 300 календарних днів (п.п. 2.3., 4.8 кредитного договору).
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А1599» (п.12 кредитного договору).
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано суду лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.11.2024 року та довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування коштів.
Пунктом 4.6. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою, яка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом. Крім цього, п.10.1 вказаного договору передбачено застосування промо-ставки, яка становить 1.25 % та застосовується протягом першого базового періоду, а також зниженої процентної ставки, яка становить 2.50 % та відповідно до положень пункту 10.3 договору застосовується з першого дня другого базового періоду, якщо протягом усієї тривалості першого базового періоду позичальник користувався правом сплати процентів за пільговою процентною ставкою або промо-ставкою, або комбінацією вказаних ставок, і своєчасно та у повному обсязі здійснив сплату процентів за користування кредитом, нарахованих за перший базовий період. Базовий період складає 14 календарних днів (п.4.4 договору).
Представник позивача вказував, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати боргу у встановлений договором строк у зв'язку із чим станом на 06.11.2024 року виникла заборгованість у розмірі 37 456,46 гривень, з яких 3 963,5 гривень становить тіло кредиту та 33 492,96 гривень - сума заборгованості за відсотками, яка виникла у період з 01.06.2023 року.
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 18 056,46 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 400 гривень, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість по відсоткам у розмірі 15 436,5 грн.
Щодо узгодження сторонами істотних умов кредитного договору
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону)пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч.8 ст.11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).
Такі дії сторін свідчать про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину, оскільки він був підписаний відповідачем, за допомогою одноразового ідентифікатора, який він отримав на номер мобільного телефону.
Щодо виконання кредитодавцем своїх зобов'язань по кредитному договору
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до п.4.2. кредитного договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.
Номер особистого платіжного засобу позичальника вказано у пункті 12 кредитного договору - НОМЕР_1 .
У випадку порушення Кредитодавцем своїх зобов'язань, передбачених п.4.2. даного Договору (несвоєчасне перерахування грошової суми на банківський рахунок вказаний Позичальником) договір вважається неукладеним та не створює жодних правових наслідків для Сторін (п.7.2 кредитного договору).
Відповідно до п.1 ст.13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинний на день укладення кредитного договору), "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з положень ст.13 Закону України "Про електронну комерцію" продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.
Згідно з ст.ст.16, 17, 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені ст.ст.22, 25 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.13 Закону України "Про електронну комерцію", які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов'язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано лист АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 19.11.2024 року та довідку ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про перерахування суми кредиту N 1215-5774 від 01 червня 2023 року.
При детальному аналізі наданого представником позивача листа АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 19.11.2024 року судом встановлено, що у ньому відсутня будь-яка інформація щодо перерахування кредитних коштів на реквізити вказані відповідачем у п.12 кредитного договору (номер платіжного засобу, РНОКПП, номер кредитного договору, тощо). Наведена у листі інформація про здійснені ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» безготівкових переказів через підсистему LiqPay не стосуються предмета доказування у даній справі, а тому суд дійшов висновку, що лист АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 19.11.2024 року є неналежним доказом на підтвердження факту виконання кредитором обов'язку щодо переказу кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №1215-5774 від 01 червня 2023 року.
Довідка ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про перерахування суми кредиту №1215-5774 від 01 червня 2023 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
Інших доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем не надано.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання свого обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок, що в силу положень ст.ст.12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
У зв'язку із цим, позовні вимоги про стягнення тіла як кредиту, так і похідної від неї вимоги про стягнення відсотків задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду справи
За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить до висновку, що позов у задовленні позову ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" слід відмовити, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у порядку та розмірі, які були передбачені кредитним договором, а отже й не довів наявність заборгованості у розмірі, вказаному у наданих ним розрахунках за договором про відкриття кредитної лінії №1215-5774 від 01 червня 2023 року.
Розподіл судових витрат
Понесені позивачем судові витрати в силу положень ст.141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.
На підставі ст.ст.207, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 274, 280, 281, 282, 284 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДР:38548598, юридична адреса: бульвар Лесі Українки,26, офіс 407 м.Київ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Відповідач може подати до Новоселицького районного суду заяву про перегляд заочного рішення на протязі 30 календарних днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК