Справа № 216/7550/24
провадження 2-о/216/57/25
іменем України
17 липня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Радочин Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження матеріали справи за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення факту належності правовстановлючого документу, -
ОСОБА_1 (далі заявник) звернулася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою, відповідно до змісту якої просить суд встановити факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 20 травня 1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому згідно з розпорядженням № ц 894 від 25 квітня 1994 року, на підставі якого він є співвласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та в якому його прізвище було зазначене як « ОСОБА_3 ».
Обґрунтовуючи подану заяву заявник посилається те,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 .Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року у справі № 216/6262/18 було встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком заявника.
Після смерті батька відкрилася спадщина на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві спільної сумісної на підставі свідоцтва №С-3093 про право власності на житло від 20 травня 1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому згідно з розпорядженням від 25 квітня 1994 року № ц 894. Іншими співвласниками квартири є заявник - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_4 . Шлюб між батьками було розірвано 28.02.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 .За життя батько заповіту не складав.Заявник, будучи єдиним спадкоємцем за законом після батька відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті. Окрім заявника до нотаріальної контори після смерті батька ніхто не звертався.
На звернення заявника до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часової Г.М. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, нотаріусом заявнику було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що у правовстановлюючому документі на майно, що успадковується, а саме: у свідоцтві про право власності на житло від 20 травня 1994 року співвласник зазначений як ОСОБА_5 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.10.2024 року .
У вказаному Свідоцтві про право власності на житло від 20 травня 1994 року прізвище батька було зазначено як « ОСОБА_3 » через літеру «и», що не збігається із прізвищем, яке зазначене у його свідоцтві про смерть як « ОСОБА_6 » через літеру «і».
Вказані розбіжності написання прізвища батька у правовстановлюючому документі перешкоджають заявнику реалізувати право на спадщину.
Цей факт, який заявник просить суд встановити, є юридичним, оскільки, від його встановлення залежить виникнення та реалізація його спадкових прав, чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, оскільки особа щодо якої він встановлюється померла.
У судовому засіданні заявник участі не брав, подав заяву в якій просив задовольнити заяву та розглянути справу без його участі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд, -
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1994 року , співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 .
Шлюб між батьками заявника було розірвано 28.02.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 , прізвище батька заявника зазначено, як « ОСОБА_3 »
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , актовий запис № 12.
На звернення заявника до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Часової Г.М. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, нотаріусом заявнику було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що у правовстановлюючому документі на майно, що успадковується, а саме: у свідоцтві про право власності на житло від 20 травня 1994 року співвласник зазначений як ОСОБА_5 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.10.2024 року .
У вказаному свідоцтві про право власності на житло від 20 травня 1994 року прізвище батька було зазначено як « ОСОБА_3 » через літеру «и», що не збігається із прізвищем, яке зазначене у його свідоцтві про смерть як « ОСОБА_6 » через літеру «і».
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року у справі № 216/6262/18 було встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком заявника.
Отже належність правовстановлюючого документа батьку заявника підтверджено його, свідоцтвом про розірвання шлюбу, свідоцтвом про право власності,рішенням суду у справі № 216/6262/18.
Таким чином, під час видачі свідоцтва про смерть було допущено помилку у прізвищі батька заявника та зазначено як “ ОСОБА_6 », в той час як у свідоцтві про розірвання шлюбу, свідоцтві про право власності, прізвище батька заявника зазначено “ ОСОБА_3 ».
24 лютого 2025 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи згідно якої заповіт не посвідчувався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як визначено у ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи у тому числі про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч. 1 ст. 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як на тому наголошено у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, що при розгляді справ про встановлення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи у паспорті, у тому числі факт належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документи належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети. Отже, вказані розбіжності написання прізвища батька у правовстановлюючому документі перешкоджають заявнику реалізувати право на спадщину.
При цьому, суд зазначає, що заявник позбавлений можливості у позасудовому порядку встановити факт належності правовстановлюючого документа, наявність спору про право судом не встановлено.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт належності належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 20 травня 1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому згідно з розпорядженням № ц 894 від 25 квітня 1994 року, на підставі якого він є співвласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та в якому його прізвище було зазначене як « ОСОБА_3 ».
Наявність помилок розбіжностей у свідоцтві про право власності на житло та у свідоцтві про смерть, позбавляє заявника можливості реалізувати право на спадщину.
За таких обставин дана заява про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 76, 81, 264, 265, 315 ЦПК України, суд, -
1.Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення факту належності правовстановлючого документу - задовольнити.
2.Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 20 травня 1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому згідно з розпорядженням № ц 894 від 25 квітня 1994 року, на підставі якого він є співвласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та в якому його прізвище було зазначене як « ОСОБА_3 ».
3.Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4.Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 .
5.Заінтересована особа: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, адреса місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.
Повний текст судового рішення складено та виготовлено 17 липня 2025 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО