Справа № 541/1224/25
Номер провадження 2-др/541/16/25
іменем України
(додаткове)
07 серпня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
преставника позивача - адвоката Акрітова П.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення та стягнення судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 23 липня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. За ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0029 га, з цільовим призначенням - для будівництва індивідуального гаража, з кадастровим номером - 5310900000:50:056:0364, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , гаражний колектив «Автомобіліст», та на 1/2 частину гаражу, загальною площею 24,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гаражний колектив «Автомобіліст», гараж № НОМЕР_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 680 грн 67 коп., що пропорційно до кількості задоволених позовних вимог (14,1%).
28 липня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в частині вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу. Просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 47 000,00 гривень. На підтвердження розміру витрат правничої допомоги надав копію договору про надання правової допомоги та квитанцію про оплату витрат на правничу допомогу.
Представник позивача адвокат Акрітов П.К. з'явився в судове засідання та надав письмові заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вказував на недотримання процедури стягнення судових витрат, порушення принципу змагальності сторін, а тому просив суд залишити вищевказану заяву без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 5, ч. 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положеннями ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа №755/9215/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа №904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, а й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 47 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги №15/04 від 15.04.2025 та квитанцією про сплату витрат на правничу допомогу від 17.04.2025 в розмірі 47 000,00 грн.
Однак, надання відповідачем лише паперової квитанції про сплату витрат на правничу допомогу без підтвердження фактичного зарахування коштів на банківський рахунок не може розцінюватися як належний доказ понесення витрат. Така квитанція не є платіжною інструкцією або банківським документом, який би достеменно підтверджував реальне здійснення оплати. Це може свідчити про формальне створення видимості сплати й ухилення від прозорого підтвердження витрат.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати відповідачу 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що буде достатньо для компенсації обґрунтованих витрат на оплату послуг адвоката. Суд враховує участь адвоката у судових засіданнях, підготовку процесуальних документів, загальний обсяг виконаної роботи, а також складність справи. Надані докази свідчать про реальне надання правничої допомоги у межах розумної необхідності для забезпечення ефективного захисту прав та інтересів відповідача.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 142, 270 ЦПК України, суд, -
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Заяву відповідача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. А. Городівський