іменем України
Справа №377/497/25
Провадження №2-а/377/11/25
06 серпня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Федорчук Г.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
30 травня 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 77, 90, 160-161 КАС України, статті 245, 247, 252, 284, 288-289, 293 КУпАП, просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 151/2 від 22 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №151/2, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень. Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці, та протягом трьох діб, від визначених у повістці дати і часу прибуття, не повідомив про причини неявки, що є порушенням вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, вказана постанова ухвалена з порушенням вимог законодавства, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Так, у постанові не зазначено, яку саме повістку позивач нібито ігнорував, тоді як він неодноразово особисто з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявними відмітками про його явку на повістках. Крім того, під час проходження військово-лікарської комісії строки були неодноразово перенесені у зв'язку з необхідністю проведення додаткового обстеження. Відтак, твердження про неявку позивача є необґрунтованим та спростовується наявними доказами. Постанова містить лише загальні формулювання без належної конкретизації фактичних обставин, що є порушенням вимог статті 280 КУпАП, яка передбачає необхідність повного, об'єктивного та всебічного викладення обставин справи. Без цього неможливо встановити реальний зміст правопорушення та оцінити його склад. У постанові відсутні посилання на будь-які докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: не наведено доказів, які б свідчили про порушення позивачем норм законодавства, що є підставою для скасування зазначеної постанови та закриття справи.
Ухвалою судді від 03 червня 2025 року було відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання у справі на 11 червня 2025 року. Вказаною ухвалою судді було витребувано із ІНФОРМАЦІЯ_1 для огляду в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 (постанова № 151/2 від 22.05.2025).
Ухвалою суду від 11 червня 2025 року оголошено перерву у судовому засіданні до 20 червня 2025 року на підставі частини 2 статті 223 КАС України.
В судовому засіданні, яке відбулося 20 червня 2025 року, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити. Суду пояснив, що 01 березня 2025 року, повертаючись за місцем проживання, в Чернігівському кварталі міста Славутича, зустрів побиту дівчину, яка попросила викликати поліцію, що він і зробив. Працівники поліції, які прибули на виклик, під час встановлення його даних як заявника, повідомили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 його внесено до бази як «ухилянта», тобто особу, яка не оновила свої облікові дані, та запропонували проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_5 для врегулювання питання, на що він погодився. По прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_5 йому було вручено повістку № 282, в якій зазначено, що він повинен з'явитись 03 березня 2025 року об 11 годині за адресою: АДРЕСА_1 для проходження військово-лікарської комісії. Під час проходження ВЛК строк прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 подовжувався у зв'язку з нововиявленими діагнозами за результатами аналізів, проходження медичних обстежень і дообстежень. Дати, на які він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для відмітки, фіксувалися на повістці №282, із зазначенням уповноваженої особи, підпису та відбитку печатки. Датами прибуття за викликом зазначені: 07.03.2025, 20.03.2025, 25.03.2025, 28.03.2025, 10.04.2025. Після останньої дати йому на повістці не встановили дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки він і надалі проходив дообстеження. 24.04.2025 він був госпіталізований за направленням до Чернігівської лікарні, про що 27.04.2025 повідомив уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 шляхом направлення смс- повідомлення на його мобільний телефон, та надіслав підтверджуючі документи. 27.04.2025 йому було встановлено строк з'явитися 29.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 09.05.2025 він був виписаний з Чернігівської лікарні та продовжив обстеження в лікарні міста Славутича. 22 травня 2025 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 і приніс медичні документи на підтвердження проходження лікування. Проте, в цей же день в його присутності відносно нього була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. При цьому в постанові не зазначено, відповідно до якої повістки він не з'явився, тоді як він неодноразово особисто з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час проходження військово-лікарської комісії строки були неодноразово перенесені у зв'язку з необхідністю проведення додаткового обстеження та лікування. Оскільки винесена постанова не відповідає вимогам діючого законодавства, тому що містить не конкретне обвинувачення у вчиненні інкримінованого правопорушення, то підлягає скасуванню, а справа закриттю.
20 червня 2025 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 06 серпня 2025 року на підставі частини 2 статті 223 КАС України.
В призначене судове засідання 06.08.2025 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи знаходиться заява позивача, в якій він просив адміністративну справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 в призначені судові засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу до електронного кабінету. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалами суду від 06 серпня 2025 року до матеріалів справи долучено копію справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків.
Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та надані докази, суд вважає необхідним задовольнити позов з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 151/2 від 22 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 , позивача у справі, притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень ( а.с. 12, 67).
Як вбачається із зазначеної постанови, громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений у повістці, та протягом трьох діб, від визначених у повістці дати і часу прибуття, не повідомив про причини неявки, що є порушенням вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вказаної постанови відповідачем додано копію повістки № 1663537 від 03.01.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_1 повинен з'явитися 16.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 для уточнення даних ( а.с. 71). Повістка 03.01.2025 була відправлена позивачу за адресою зареєстрованого місця проживання засобами поштового зв'язку, але конверт із повісткою було повернуто в зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою ( а.с. 70, 71). До зазначеної постанови відповідачем додано також копію заяви ОСОБА_1 від 22.05.2025, в якій вказано, що ОСОБА_1 визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності ( а.с. 68).
Згідно з повісткою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 282 від 01.03.2025, копія якої долучена до позовної заяви, ОСОБА_1 необхідно було з'явитися 03.03.2025 об 11 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК. На цій же повістці є відмітки уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 , скріплених підписами та печатками, про те, що погоджено дообстеження ВЛК до 07.03.2025, 20.03.2025, 25.03.2025, 28.03.2025, 10.04.2025, 27.05.2025, 29.05.2025.
Погодження дообстеження ОСОБА_1 під час ВЛК, позивача у справі, підтверджено направленнями до медичних закладів, виданих ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 14).
Наданими медичними документами: висновком рентгенологічного дослідження від 18.03.2025, оптичною когерентною томографією від 18.03.2025, висновком лікаря офтальмолога від 20.03.2025, протоколом ехографічного обстеження нирок від 07.04.2025, капіляроскопією № 172 від 23.04.2025, консультаційним висновком лікаря ревматолога від 23.04.2025, випискою із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради № 0869 за період з 24.04.2025 по 09.05.2025, висновком лікаря невропатолога від 27.05.2025, результатом обстеження ФОП ОСОБА_4 від 30.05.2025 підтверджено проходження позивачем медичного обстеження та лікування в період з березня по травень 2025 року ( а.с. 15-32).
Роздрукованими скріншотами переписки із мобільного телефону, копії яких додані до позовної заяви, підтверджено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, повідомляв уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 про проходження ним медичного обстеження, результати обстеження та дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 33).
Не погодившись з постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 151/2 від 22 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 6 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Пунктами 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 № 3, також містить положення про те, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 210-1 КУпАП, покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної статтею 278 КУпАП.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений у повістці, та протягом трьох діб, від визначених у повістці дати і часу прибуття, не повідомив про причини неявки, що є порушенням вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Таким чином, диспозиція частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно враховувати законодавчі акти, які визначають правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
-проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Як встановлено в судовому засіданні, в матеріалах справи міститься дві повістки: № 1663537 від 03.01.2025, яка була відправлена позивачу засобами поштового зв'язку з вимогою з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 16.01.2025 о 14 годині 00 хвилин для уточнення даних, та яка була повернута до відправника з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також повістка № 282 від 01.03.2025, що була вручена позивачу особисто з вимогою з'явитися 03.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.03.2025 об 11 годині 00 хвилин для проходження ВЛК( а.с. 13, 71).
При цьому, суть висунутого позивачу обвинувачення, яке сформульовано в оскаржуваній постанові, є неконкретною, оскільки не містить номеру, дати повістки, дати і часу, в який ОСОБА_1 повинен був прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже не конкретизовано об'єктивних ознак складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Крім того, слід зазначити що не з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, як зазначено у повістці № 1663537 від 03.01.2025, не охоплюється частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушення якої інкриміновано позивачу в оскаржуваній постанові, оскільки вказаною частиною статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено обов'язок громадянина з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для уточнення даних, а передбачено обов'язок з'явитися для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду .
Разом з тим частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Суду не надано відповідачем доказів і в судовому засіданні не встановлено того, що позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначеній у повістці № 282 від 01.03.2025. Дана повістки містить відмітки уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що погоджено дообстеження ВЛК до 07.03.2025, 20.03.2025, 25.03.2025, 28.03.2025, 10.04.2025, 27.05.2025, 29.05.2025, які скріплені підписами та печатками.
Вказане свідчить про відсутність чіткого формулювання обвинувачення, що є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи та є необхідним для реалізації права на захист, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Зокрема, у рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Суд наголошує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі статтею 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Частинами 1, 2 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина1 статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина 1 статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина1 статті 76 КАС України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сам факт визнання особою вини у вчиненому правопорушенні, про що зазначено у заяві, доданій відповідачем до оскаржуваної постанови, не є достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень без наявності інших належних і допустимих доказів, про що наголосив Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №177/525/17.
Таким чином, оскаржувана постанова не містить чіткого формулювання обвинувачення інкримінованого позивачу правопорушення, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тому, як наслідок, позивач неправомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин необхідно скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 151/2 від 22 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУПАП та накладенням штрафу в сумі 17 000 гривень, як неправомірну, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив за подання позову судовий збір в сумі 605,60 гривень ( а.с. 1,2).
Виходячи з викладеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,60 гривень.
Керуючись статтями 243-246, 286 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 151/2 від 22 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУПАП та накладенням штрафу в сумі 17 000 гривень, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Рішення складено 06 серпня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька