Провадження № 22-ц/803/5109/25 Справа № 212/2131/25 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
06 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/2131/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Плахтій Олена Володимирівна, на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2025 року, яка постановлена суддею Ведяшкіною Ю. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В лютому 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яка обгрунтована тим, що підставою подання позивачем позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним є вчинення відповідачами фіктивного правочину - укладення договору купівлі-продажу майна за наявності невиконаних кредитних зобов'язань, хоча справжня мета цих правочину убезпечити майно від майбутнього звернення стягнення на нього. Тобто мета цього позову - повернути майно, яке було відчужено у власність ОСОБА_1 . Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження вказаного транспортного засобу, що фактично нівелює судовий захист позивача, за яким він звернувся.
На підставі наведенного вище представник позивача просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору від 13 грудня 2023 року укладеного у ТСЦ 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі до набрання рішенням по справі законної сили.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2025 року заяву задоволено, накладено арешт на транспортний засіб марки RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору від 13 грудня 2023 року укладеного у ТСЦ 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі до набрання рішенням по справі законної сили.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Плахтій О.В., просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні задоволенні позивача про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, щодоказів наявності у відповідачів спільних майнових/фінансових інтересів, як членів однієї сім'ї, що сумісно мешкають, матеріали справи не містять.
Позивач не повідомляв у позові і не надав суду доказів того, що транспортний засіб марки RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 був придбаний за рахунок кредитних коштів, являвся предметом застави, що обтяження його заставою та звернення стягнення на нього були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Договір купівлі-продажу транспортного засобу 1452/2023/4198606 від 13 грудня 2023 року був здійснений з дотриманням правил торгівлі транспортними засобами у м. Краматорськ у Територіальному сервісному центрі МВС 1452 РСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі. На дату укладання договору купівлі продажу заборона відчуження транспортного засобу була відсутня. Позивач не довів, що продавець і покупець були обізнані з тим, що транспортний засіб заборонено відчужувати, бо такої заборони взагалі не існувало, а в межах господарської справи № 905/753/24 банк не порушував питання про забезпечення позову шляхом арешту чи заборони відчуження транспортного засобу.
Позивач вимагає визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 , укладений 13 грудня 2023 року у ТСЦ 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з огляду на те, що цей правочин фіктивний, вчинений без наміру створення правових наслідків. Втім, твердження позивача, що спірний правочин фіктивний, є припущенням, яке прямо заборонено ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 , взагалі не є стороною зобов'язальних відносин з позивачем, не приймала будь-яких зобов'язань перед позивачем, отже, загроза порушення нею прав позивача не має об'єктивного характеру. Для відповідача ОСОБА_2 очевидним у цій справі є штучний характер спору та завідомо безпідставне залучення її як співвідповідача з наміром неправомірно позбавити або обмежити у праві володіння (власності) своїм транспортним засобом, в тому числі шляхом подання заяви про забезпечення позову. Позивачем здійснюється зловживання правом, що прямо заборонено законом та є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову.
Відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, яка не знала та не могла передбачити виникнення у майбутньому будь-яких перешкод щодо вчинення правочину купівлі-продажу транспортного засобу, в тому числі про те, що продавець - відповідач ОСОБА_1 колись не матиме права його відчужувати. В реальності на 13 грудня 2023 року дату укладення правочину, жодних обмежень не було.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовано, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Плахтій О.В., - залишити без задоволення.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, в провадженні Жовтневого районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.
Предметом спору по даній справі є договір купівлі-продажу транспортного засобу RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 .
Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу законності договору купівлі-продажу транспортного засобу RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Однак, обираючи спосіб забезпечення позову у вигляді арешту, суд першої інстанції не взяв до уваги, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби, обмеженні права користування майном є співмірними, оскільки накладення арешту на спірне майно, може бути перешкодою для використання такого майна.
Так, статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії;заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; встановлення обов'язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об'єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору.
Колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна буде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду першої інстанції, в той час як накладення арешту на спірне майно, заборона будь-якої експлуатації, може бути перешкодою для використання такого майна.
Крім того, обраний вид забезпечення позову не обмежує права апелянта чи інших осіб у користуванні спірним автомобілем.
При цьому слід зауважити, що доводи апеляційної скарзи представника відповідача Кондратенко М.Ю. фактично зводяться до заперечень проти заявленого позову АТ КБ «Приватбанк», які не можуть бути прийняті в данному випадку при розгляді питання про забезпечення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали про часткове задоволення заяви АТ КБ «Приватбанк» про забезпеяення позову шляхом заборонити відчужувати у будь-який спосіб транспортний засіб марки RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору від 13 грудня 2023 року укладеного у ТСЦ 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Плахтій Олена Володимирівна, - задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2025 року скасувати.
Заяву позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про вжиття заходів забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, задовольнити частково.
Заборонити відчужувати у будь-який спосіб транспортний засіб марки RENAULT, модель KANGOO, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору від 13 грудня 2023 року укладеного у ТСЦ 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2025 року.
Головуючий:
Судді: