465/5080/25
3/465/2368/25
іменем України
07.08.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
встановив:
ОСОБА_1 10.06.2025 о 07:40 м. Львів, вул. Наукова 12, керуючи легким персональним електричним ТЗ МІЗ DDHBC16NEB був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, здійснюючи переїзд проїжджої частини по пішохідному переходу поза межами перехрестя, рухаючись з-за ТЗ, які обмежують оглядовість, не впевнився у відсутності ТЗ, що рухаються по проїжджій частині, яку він перетинає, внаслідок чого допустив зіткнення з T3 Renault Megane Scenic нз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , чим створив загрозу безпеці дорожнього руху. В результаті ДІП ТЗ отримали технічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б ,2.3.д, 1.5 та 6.5. ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
У судові засідання, призначені на 02.07.2025 та 07.08.2025, правопорушник ОСОБА_1 , будучи своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, не з'явився.
Суд по даній справі враховує практику Європейського суду з прав людини в частині критеріїв розумних строків: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо).
Разом із тим, рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, його поведінку суд вважає свідомим затягуванням розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, та уникнення адміністративної відповідальності.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних матеріалів, так як від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а тому відповідно до приписів ч.2 ст. 268 КУпАП України справа розглянута у її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи тривалий розгляд справи та закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які були надані до протоколу про адміністративне правопорушення.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд доходить такого висновку.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР) дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У п.2.3б ПДР зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 2.3д ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
У п 6.5. ПДР зазначено, якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, велосипедисти зобов'язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі. Велосипедисти повинні переїжджати проїзну частину по велосипедному переїзді, а у разі його відсутності - відповідно до вимог цих Правил.
Пунктом 1.10. ПДР передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Відтак, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX відносить самокати, моноколеса, електроскутери тощо до транспортних засобів.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведена: протоколом серії ЕПР1 № 357191 від 10.06.2025, схемою місця ДТП, поясненнями ОСОБА_1 від 10.06.2025, поясненнями ОСОБА_2 від 10.06.2025.
Оцінюючи доводи протоколу про адміністративне правопорушення, а також матеріали справи, суд вважає, що дії особи, яка керувала електросамокатом, були неправомірно кваліфіковані органом поліції як порушення пункту 6.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України, велосипед - це транспортний засіб, що приводиться в рух мускульною силою особи, яка перебуває на ньому.
Отже, обов'язковою ознакою велосипеда є відсутність двигуна та приведення в рух виключно фізичною силою людини.
Особу, яка керує таким транспортним засобом, законодавство визначає як велосипедиста, і саме на таких осіб поширюються вимоги розділу 6 ПДР, у тому числі пункту 6.5.
Натомість, як убачається з матеріалів справи, особа керувала електросамокатом, який обладнаний електродвигуном та не приводиться в рух мускульною силою. Таким чином, електросамокат не є велосипедом у розумінні чинних ПДР, а водій електросамоката не є велосипедистом у значенні, закладеному в пункті 6.5 ПДР.
Відповідно, пункт 6.5 ПДР України, який регулює обов'язки саме велосипедистів при перетині велосипедною доріжкою проїзної частини поза перехрестям, не може бути застосований до водіїв електросамокатів. Його аналогічне чи розширене застосування є неприпустимим з огляду на принцип юридичної визначеності.
Таким, чином в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог п 6.5 ПДР.
Проаналізувавши вищезазначені документи, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порушення п.2.3.б ,2.3.д, 1.5 ПДР, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 , як учасником дорожнього руху, правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка доведена повністю, та доходить висновку, що стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу.
Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.
Згідно з ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривні.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У випадку несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної
скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Коліщук З. М.