Справа № 463/3588/25
Провадження № 2/463/1390/25
07 серпня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Бобрової Ю.Ю.
з участю секретаря судового засідання Назара Р.М.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, яким (з врахуванням уточнення) просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 від усіх доходів батька щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, до досягнення дитиною повноліття.
Позов мотивує тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 . Донька проживає зі позивачем. З ОСОБА_2 в користь позивача на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20.10.2020 року у справі №463/6133/20 стягуються аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 гривень щомісячно.
З часу ухвалення рішення матеріальний стан позивача фактично погіршився, внаслідок вторгнення російської федерації в Україну значно зросли і продовжують зростати вартості товарів та послуг. Крім цього зростають потреби неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , відповідно зростають і витрати на її утримання. На даний час позивач працюю у медичній клініці на 0,5 ставки, намагається забезпечити доньці нормальне життя та все необхідне для повноцінного розвитку. ОСОБА_3 відвідує заняття з плавання та додаткові заняття з англійської мови. Також донька часто хворіла, у зв'язку із чим потребувала лікування. Оскільки витрати ти утримання дитини збільшились, розмір аліментів вважає недостатнім, у зв'язку і чим змушена звернутись до суду із позовом.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву, проте направив до суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів визнає.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні питання пов'язані з розглядом справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Боброву Ю.Ю. (а.с.16).
Із відповіді №1305675 від 18 квітня 2025 року з Єдиного демографічного реєстру отримано інформацію про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с. 17).
Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі (а.с. 18).
Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).
З позову вбачається, що донька ОСОБА_3 проживає з позивачем ОСОБА_1 .
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року по справі №463/6133/20 вирішено стягувати з ОСОБА_2 в мою користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень, щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 09 липня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення
Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).
У силу вимог ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Так, ст. 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Позивач звернувся до суду з позовом про зміну способу стягнення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року по справі №463/6133/20 вирішено стягувати з ОСОБА_2 в мою користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень, щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 09 липня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Як на підставу позову вказує на те, що на даний час розмір раніше стягнутих аліментів є недостатнім, не відповідає необхідним витратам на утримання дитини в силу віку та стану його здоров'я.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст. 181,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру та способу стягнення аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і чи ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Як встановлено судом, у зв'язку із віком та станом здоров'я ОСОБА_3 , зокрема, необхідності підтримання належного стану здоров'я, розвитку та відвідування гуртків, витрати на її утримання об'єктивно збільшились.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З врахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, те що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до забезпечення прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Суд вважає, позивачем доведено факт того, що порядок та розмір стягнення аліментів, що визначений рішенням суду на даний час не забезпечує належне матеріальне утримання дитини, так як в силу свого віку та стану здоров'я ОСОБА_3 потребує більше витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, лікування та інше, що тягне за собою і зміну матеріального становища матері.
Суд зазначає, що згідно доказів, відповідач є особою середнього віку, працездатний, не має на утриманні інших осіб, а тому відсутні підстави вважати, що наявні обставини, які позбавляють можливості відповідача сплачувати аліменти.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, а порядок стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 - змінити.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з позивача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а також з врахуванням визнання позову відповідачем, у відповідності до положень ч. 2 ст.142 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути 50 відсотків судового збору із розрахунку ціни позову, яка визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, тобто 605,6 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
позов задоволити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року по справі №463/6133/20, а саме з аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень, щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 09 липня 2020 року до досягнення дитиною повноліття, на:
стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх доходів батька щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 605,6 гривень (шістсот гривень шістдесят копійок).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
дані позивача: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
дані відповідача: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення: 7 серпня 2025 року.
Суддя: Юлія БОБРОВА