Справа № 308/7903/25
04 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62025140160000383 від 08.04.2025 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Космирин, Бучацького р-ну, Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із не повною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Старший слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000383 від 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подане клопотання мотивує тим, що 06.11.2024 ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , того ж дня наказом командира військової частини НОМЕР_1 №311, ОСОБА_4 призначено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу, взято на всі види забезпечення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з моменту призову ОСОБА_4 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та його відправлення до військової частини НОМЕР_1 , тобто з 06.11.2024, ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_4 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов'язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Натомість, ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 15.02.2025 не з'явився на службу до місця несення служби в розташування військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та був відсутній без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, до 05.06.2025, а саме до моменту затримання на території м. Ужгород, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України а саме: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчий зазначає, що 05.06.2025 відносно ОСОБА_4 складено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними доказами та матеріалами кримінального провадження, а саме: заявою про вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення від 26.03.2025; актом службового розслідування від 13.03.2025; витягом з наказу №343 від 15.02.2025 р.; рапортом про факт самовільного залишення частини від 15.02.2025; витягом з наказу №311 від 06.11.2024; витягом з наказу №495 від 10.03.2025; показаннями військовослужбовців, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_4 та іншими зібраними доказами в сукупності.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вручена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в подовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий вказує, що у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою продовження строку підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладеного на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Той факт, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
2.Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім іншого, слідчий зазначає, що ОСОБА_4 являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення ОСОБА_4 нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби.
З огляду на викладене, слідчий вважає , що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Слідчий зазначає, що 06.06.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 Ужгородським міськрайонним судом обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.07.2025 року включно.
Слідчий зазначає, що 10.07.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 Ужгородським міськрайонним судом було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.08.2025 року включно.
Постановою керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону строк досудового розслідування від 04.08.2025 року у даному кримінальному провадженні було продовжено до трьох місяців, а саме до 05.09.2025 року.
Слідчий зазначає, що двомісячний строк досудового розслідування в цьому провадженні закінчується, а завершити досудове слідство до вказаного строку неможливо внаслідок складності провадження, зокрема: органом досудового розслідування даний час не допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , так - як більша частина військовослужбовців перебуває у зоні ведення бойових дій. Окрім цього підозрюваний ОСОБА_4 не закінчив проходити військо-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_2 , також не долучені відповіді з департаменту охорони здоров?я ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_1 , які слугуватимуть необхідною доказовою базою вини підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Беручи до уваги наведене, а також те, що вищенаведені ризики на даний час не зменшились, існують і на даний час, орган досудового слідства просить продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 в межах строків досудового розслідування.
Позиція сторони обвинувачення в суді
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Зазначив, що наявні ризики передбачені у п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Зазначені ним ризики, існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшились на час розгляду клопотання, а відтак просив клопотання задовольнити. Окрім того вказав, що завершити досудове слідство до вказаного строку неможливо внаслідок складності провадження, зокрема: органом досудового розслідування даний час не допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , так - як більша частина військовослужбовців перебуває у зоні ведення бойових дій. Окрім цього підозрюваний ОСОБА_4 не закінчив проходити військо-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_2 , також не долучені відповіді з департаменту охорони здоров?я ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_1 , які слугуватимуть необхідною доказовою базою вини підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 заперечив, просив слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що на даний час ОСОБА_4 є багатодітним батьком, у березні 2025 року у нього народилася третя дитина, а відтак останній має підстави для звільнення від проходження ним військової служби.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи захисника. Зокрема зазначив, що він не вважає себе військовослужбовцем. Зазначає, що з релігійних переконань не може нести військову службу.
Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140160000383 від 08.04.2025 року за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
05.06.2025 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
06.06.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Строк тримання під вартою визначено до 16.07.2025 року.
10.07.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Строк тримання під варто визначено до 05.08.2025 року.
Слідчим суддею встановлено, що постановою в.о. керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було продовжено до трьох місяців, а саме до 05.09.2025 року.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні закінчується 05.08.2025 року. Завершити досудове розслідування у зазначений строк, прийнявши одне з рішень передбачених ч.2 ст.283 КПК України, не можливо з наступних обставин, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме: органом досудового розслідування даний час не допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , так - як більша частина військовослужбовців перебуває у зоні ведення бойових дій. Окрім цього підозрюваний ОСОБА_4 не закінчив проходити військо-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_2 , також не долучені відповіді з департаменту охорони здоров?я ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_1 , які слугуватимуть необхідною доказовою базою вини підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 був обраний з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винним, наявність ризиків та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою .
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. За вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Прокурором наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якого йому вручена.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та наявність ризиків, які не зменшились.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)
При цьому слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені ризики. Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування ( продовження ) дії запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , оскільки обґрунтованість підозри -це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні і для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06.06.2025 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, за ч. 5 ст. 407 КК України передбачає, покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Так, санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду наразі є високим.
Окрім того, переховуватись від органів досудового розслідування та суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, слідчий суддя зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, не спростовує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 належить до тяжких злочинів, за які передбачено відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується
Обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Слідчий суддя вважає недоведеною прокурором можливості продовження кримінального правопорушення підозрюваним, оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин.
Слідчий суддя вважає недоведеною прокурором можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, слідчий суддя вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.
До того ж, крім наявності вказаного ризику, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий, сімейний стан - одружений, що не спростовує наявність встановленого слідчим суддею ризику передбаченого ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину та вищевказаного ризику, станом на день вирішення клопотання ризик не зменшився, не відпав та продовжує існувати, і неможливість його запобігання при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Дії підозрюваного ОСОБА_4 були спрямовані на нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування
При оцінці доводів слідчого, щодо існування обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою до підозрюваного було застосовано запобіжний захід, слідчий суддя доходить висновку про існування потреби у проведенні або завершенні більшої частини із зазначених нею слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 91 КПК України.
При цьому, слідчий суддя вважає, що слідчим переконливо доведено, що існували об'єктивні обставини, які перешкоджали проведенню таких слідчих і процесуальних дій до закінчення дії попередньої ухвали.
Крім цього, необхідно врахувати, що у зв'язку з існуванням потреби у проведенні відповідних слідчих та процесуальних дій, а також наявністю об'єктивних обставин, що перешкоджали їх проведенню раніше.
На переконання слідчого судді, зазначене свідчить про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, тобто до 05.08.2025.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя також враховує, що в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження, враховуючи його особливу складність, а також те, що в ході досудового розслідування, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин вчинення вищеописаного кримінального правопорушення, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам встановлених слідчим суддею, передбаченим ст. 177 КПК України.
Cлідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоровя ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров'я ОСОБА_4 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
При цьому, слідчий суддя враховує приписи ч.8 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Оскільки слідчим суддею обиралася відносно підозрюваного ОСОБА_4 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно обиралася міра запобіжного заходу у вигляді застави, а така визначалася в обов'язковому порядку як альтернатива суворого запобіжного заходу, та визначена в порядку, визначеному ст.182 КПК України, підстав для зміни визначеного судом розміру не має.
Розмір застави в сумі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2025 необхідно залишити без змін.
Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк тримання під вартою ОСОБА_4 слід продовжити до 04.09.2025 року.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62025140160000383 від 08.04.2025 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Космирин, Бучацького р-ну, Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із не повною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строком до 60 днів, в межах строків досудового розслідування, а саме до 04.09.2025 року.
Розмір застави в сумі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2025 - залишити без змін.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків до 04 вересня 2025 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розяснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 06.08.2025 року о 09 -05 год.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1