Справа № 641/581/25
Провадження № 2/646/1855/2025
(ЗАОЧНЕ)
04.07.25 м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання Соболь Ю.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24.01.2025 року представник позивача звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6089-3778-1 від 27.01.2024 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 35728,08 грн за період з 23.03.2024 року по 11.01.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних), а також сплачений судовий збір - 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору №6089-3778-1 від 27.01.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн, строком на 365 днів (до 26.01.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ідея Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п.1.3 кредитного договору становить 365 днів.
Відповідно до п.1.3 періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 14 днів.
Відповідно до п.п.2.4.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п.1.3 кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Згідно п.4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у п.1.1 Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п.8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Починаючи з 06.04.2024 року, відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її.
Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 23.03.2024 року, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов'язань.
Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти користування кредитом за період з 23.03.2024 року по 11.01.2025 року.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість відовідача за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 11.01.2025 року становить 35728,08 грн за період з 23.03.2024 року по 11.01.2025 року.
Ухвалою суду від 27.01.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14.02.2025 року, справа розподілена судді Серпутько Д.Є.
Ухвалою суду від 18.02.2025 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи провести без його участі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, у тому числі шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі "Судова влада України", причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 282-284 ЦПК України.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
27.01.2024 року між ТОВ «ФК «Процент»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6089-3778-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн, строком на 365 днів (до 26.01.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ідея Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п.1.3 кредитного договору становить 365 днів.
Відповідно до п.1.3 періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 14 днів.
Відповідно до п.п.2.4.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п.1.3 кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Згідно п.4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у п.1.1 Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п.8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Суд, за умови відсутності доказів на спростування доводів позивача, погоджується з розрахунками, які надав позивач, таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст.1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідно до ст. 625 ЦПК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Відповідачем не спростовано докази, надані стороною позивача на підтвердження укладення кредитного договору.
Факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем в електронній формі знайшов своє підтвердження.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №6089-3778-1 від 27.01.2024 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 35728 (тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 08 коп за період з 23.03.2024 року по 11.01.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних).
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню процентів за кредитним договором №6089-3778-1 від 27.01.2024.
Крім того, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований та не надано суду жодних даних, які б свідчили про погашення нарахованих процентів у добровільному порядку. Належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача щодо укладення договору, наявності заборгованості та її розміру, суду не надано.
На підставі викладеного, суд вважає позов в частині несплати процентів за договором таким, що підлягає задоволенню, а саме - необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №6089-3778-1 від 27.01.2024 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 35728 (тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 08 коп за період з 23.03.2024 року по 11.01.2025 року.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вказані вище позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,20 гривень.
Пунктами 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
03.06.2024 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Процент» укладено договір про надання правової допомоги № 03/06/2024.
Згідно з витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №7 до договору про надання юридичних послуг вбачається, що загальна сума послуг 10000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Разом із тим, оцінюючи обсяг робіт, що зазначений у витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 7, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн є завищеним з огляду на складність справи (ціну позову, предмет спору, тривалість розгляду), принципи співмірності та розумності судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат, суд врахував, що дана справа є справою незначної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, незначний об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову та складністю справи. Тому, наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України та зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн, що відповідає критеріям розумності та справедливості, та які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором №6089-3778-1 від 27.01.2024 року по нарахованим та несплаченим процентам за період з 23.03.2024 року по 11.01.2025 року у розмірі 35728 (тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 08 копійок, кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок та 5000 гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в іншій частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.
Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович, адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.Є. Серпутько