Справа № 367/10600/24
Провадження №2/367/1923/2025
Іменем України
07 серпня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Опанасенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про повернення коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про повернення коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 44 181, 86 грн., стягнуті в рамках виконавчого провадження № 61853989, відкритого на підставі виконавчого напису від 28.09.2019 року № 9289, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Євгеном Михайловичем.
В обґрунтування позову зазначено, що 16.04.2020 року приватним виконавцем Оніщенком Дмитром Степановичем на підставі виконавчого напису № 9289, виданого 28.09.2019 року було відкрито виконавче провадження № 61853989.
Зазначає, що приватним виконавцем Оніщенком Д.С. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 15.05.2020 року, якою встановлено стягнути на користь приватного виконавця основну винагороду у сумі 4418, 18 гривень.
Крім того, 15 травня 2020 року приватним виконавцем Оніщенком Дмитром Степановичем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою встановлено стягнути з позивача 600,00 грн. на користь приватного виконавця.
Як наслідок, з рахунку та доходів позивача приватним виконавцем було стягнуто у загальному 49 200, 04 гривень, з яких: 06.07.2021 року у сумі 1147,54 грн - погашення боргу за виконавчим провадженням № 61853989; 26.07.2023 року у сумі 48052,50 грн - стягнення за ВП № 61853989 з виконання виконавчого документу: виконавчий напис № 9289 виданий 28.09.2019.
Вказує, що дані кошти розподілені та перераховані у липні 2021 року, та у липні 2023 року, а саме:
- 44181,86 грн. на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»;
- 4418, 18 грн. - як основна винагорода приватного виконавця;
- 600 грн. - витрати виконавчого провадження.
Зазначає, що після його звернення до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою про визнання виконавчого напису № 9289 виданого 28.09.2019 року таким, що не підлягає виконанню рішенням у справі № 367/6140/23 від 11.10.2023 р. було ухвалено: «Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 9289 від 28.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є.М. про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄРДПОУ 35017877) заборгованості у розмірі 44181,86 грн. (виконавче провадження №61853989).»
Позивач наголошує, що після визнання рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/6140/23 виконавчого напису № 9289 виданого 28.09.2019 року таким, що не підлягає виконанню, відпала підстава на якій відповідач стягував з позивача грошові кошти.
Таким чином, позивач вважає, що станом на день подання позову відповідачем безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 44 181, 86 грн.
Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
16 жовтня 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 листопада 2024 року до суду від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» - Кожем'яченко Ю.М. надійшов відзив, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що кошти, стягнуті в рамках виконавчого провадження, неможливо вважати безпідставно набутими. Підставою виникнення прав та обов'язків сторін щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 є укладений між останнім та ПАТ "Платинум банк" кредитний договір № 228/4705LCLKA від 10.12.2013р., який в свою чергу встановлює заборгованість (чи її відсутність) та на якому відповідно був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Питання щодо чинності (дійсності) вказаного договору, в тому числі в судовому порядку, не вирішувалось.
Зазначила, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить повернути, стягнуті в рамках виконавчого провадження як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Також, 17 грудня 2024 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Кожем'яченко Ю.М., до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 8 000,00 грн. до 3 000,00 грн
У відповідності до статті 181 ЦПК України треті особи не скористалися своїм правом та не направили суду пояснень щодо позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 28.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 9289, у зв'язку із заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в розмірі 44181,86 грн.
16.04.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенком Д.С. на підставі виконавчого напису № 9289 відкрито виконавче провадження № 61853989.
15 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Оніщенком Д.С., в рамках виконавчого провадження № 61853989, була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , якою постановлено здійснити відрахування із доходів боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми 49 200, 04 грн., першочергово стягнувши витрати на проведення виконавчих дій в 600,00 грн. та пропорційно до суми заборгованості, яка перераховується стягувачу, основну винагороду приватного виконавця, що підтверджується копією постанови.
Крім того, 15 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Оніщенком Д.С., в рамках виконавчого провадження № 61853989, була винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди, якою встановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 4 418, 18 грн., що підтверджується копією постанови.
15 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Оніщенком Д.С., в рамках виконавчого провадження № 61853989, була винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що підтверджується копією постанови.
Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучукова М.О. від 30.07.2024р. № 13305 вбачається, що в процесі примусового виконання виконавчого провадження № 61853989 з боржника, яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , утримано кошти 06.07.2021 року у сумі 1 147, 54 грн.; 26.07.2023 року у сумі 48 052, 50 грн., які були розподілені наступним чином: 44 181, 86 грн. - перераховані на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами»; 4418,18 грн. - як основна винагорода приватного виконавця; 600 грн. - витрати виконавчого провадження.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про визнання вищевказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року по справі № 367/6140/23 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 9289 від 28.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є.М. про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄРДПОУ 35017877) заборгованості у розмірі 44181,86 грн. (виконавче провадження №61853989), що підтверджується копією рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу стягнення приватним виконавцем за виконавчим написом нотаріуса грошових коштів, які були утримані приватним виконавцем з доходів позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, визнаного судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.
Встановлені судом обставини, наведені вище не потребують доказування в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, тому отримані відповідачем кошти в сумі 44 181, 86 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Ст. 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини - заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
На підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем надано: копію договору №12/1 від 27.07.2024 р. про надання правової допомоги; акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №12/1 від 27.07.2024 р., а також копію платіжної інструкції № 292132309 від 09.09.2024 р. та копію платіжної інструкції № 285661860 від 29.07.2024 р., якими підтверджується, що позивач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 8000,00 грн.
Дослідивши, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про зменшення заявлених витрат на правову допомогу, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 4000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 206, 247, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про повернення коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження- задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877, адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98А, каб. 70) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 44 181 (сорок чотири тисячі сто вісімдесят одна) гривня 86 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877, адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98А, каб. 70) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877, адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98А, каб. 70) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Кравчук