справа № 208/9870/25
провадження № 1-кс/208/3188/25
07 серпня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваної: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м.Кам'янське клопотання керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №42025050000000098 від 21.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт.Новомиколаївка Запорізької області, раніше не судимої, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розлучена, адвоката, зареєстрована АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,
До Заводського районного суду міста Кам'янського надійшло клопотання керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №42025050000000098 від 21.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , в якому керівник Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 просить слідчого суддю:
1.задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною строком на два місяці залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги та подальшого невідкладного повернення до житла;
2.застосувати до ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона фактично проживає: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Клопотання мотивовано наступним: (1) ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України; (2) наявні ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; (3) необхідно врахувати інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів, пред'явлення ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України; (4) застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не зможе забезпечити досягнення мети його застосування та запобігти ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 доводи клопотання підтримала, просила задовольнити із викладених у ньому підстав.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, надавши пояснення аналогічні змісту письмових заперечень, що наявні в матеріалах провадження.
Слідчий суддя, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін, дійшов наступних висновків.
У провадженні слідчих СУ ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.07.2025 за № 42025050000000098, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 04.08.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, під час розгляду клопотання з метою визначення існування законних підстав для застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя повинен: 1) з'ясувати суть кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та обґрунтованість повідомленої підозри; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішенням Ради адвокатів Запорізької області від 16.05.2019 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002199.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України, в якій урочисто присягає у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правничу допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на адвоката обов'язки, бути вірним присязі. Текст присяги адвоката України підписується адвокатом і зберігається радою адвокатів регіону, а її копія надається адвокату.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
Так, приблизно у червні 2025, більш точну дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на військових посадових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України, використовуючи особисті дружні стосунки з вказаними особами, а саме за вирішення питань, що стосуються звільнення з військової служби військовослужбовців ЗСУ.
Маючи особисті зв'язки серед посадових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України, ОСОБА_4 дізналася про перебування на розгляді у зазначеному управлінні заяви військовослужбовця ОСОБА_10 про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Попередньо отримавши непідтверджену інформацію щодо можливого негативного розгляду заяви військовослужбовця ОСОБА_10 , адвокат, усвідомлюючи можливі негативні наслідки її розгляду, за своєю власною ініціативою вирішила, а саме за допомогою мобільного зв'язку сконтактували із ОСОБА_10 .
Водночас, користуючись особистими дружніми зв'язками, маючи важелі впливу на вказаних посадових осіб, ОСОБА_4 умисно повідомила ОСОБА_10 , який не був її клієнтом, інформацію про те, що в разі ненадання ним неправомірної вигоди його заяву буде відхилено. При цьому вона зазначила, що має реальну можливість за грошову винагороду в сумі 1500 доларів США вирішити питання з посадовими військовими особами Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗСУ, вплинувши на прийняття рішення на користь ОСОБА_10 щодо звільнення його з військової служби.
Продовжуючи реалізацію свого умислу, у липні 2025 року ОСОБА_4 встановила контакт із ОСОБА_10 , який 26.06.2025 подав рапорт до Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме на підставі п. 2 ч. 12 ст. 26 вказаного Закону, у зв'язку з наявністю у нього батька або матері з інвалідністю I чи II групи, які не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 17.07.2025 під час телефонної розмови, а також 18.07.2025 під час особистої зустрічі з ОСОБА_10 , запевнила його у можливості за грошову винагороду, здійснити вплив на військових посадових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України з метою позитивного вирішення питання щодо його звільнення з військової служби.
Реалізуючи свій намір, ОСОБА_4 висунула ОСОБА_10 вимогу про передачу їй неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США.
Натомість ОСОБА_10 , усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4 , 21.07.2025 звернувся до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим з цього моменту він діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , спрямованої на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, що супроводжувалося вимаганням такої вигоди.
У зв'язку з цим ОСОБА_10 погодився на висунуту вимогу та з метою фіксації злочинних дій повідомленої особи погодився передати неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США за позитивне вирішення питання щодо його звільнення з військової служби.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, 22.07.2025 ОСОБА_4 надала ОСОБА_10 вказівку про передачу їй грошових коштів у вказаній сумі.
Так, 29.07.2025, у період часу з 15:20 год. до 16:00 год. ОСОБА_10 , перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_4 за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 49, каб. 7, надав їй частину неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 1200 доларів США за позитивне вирішення питання щодо його звільнення з військової служби.
У подальшому, 30.07.2025, ОСОБА_4 , з метою доведення до завершення реалізації свого протиправного задуму, що полягав у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, знову зв'язалася з ОСОБА_10 .
Під час особистого спілкування ОСОБА_4 повідомила йому про підготовлений наказ щодо його звільнення з військової служби, вказавши конкретну дату та номер відповідного документа, чим продемонструвала обізнаність щодо перебігу службової процедури, з якою пов'язувалася її раніше надана обіцянка здійснити вплив на посадових військових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України.
Після цього ОСОБА_4 висунула вимогу передати їй другу частину неправомірної вигоди, попередньо обумовленої в сумі 1500 доларів США, а саме грошові кошти в розмірі 300 доларів США, як плату за прийняття позитивного рішення щодо звільнення ОСОБА_10 з військової служби.
04.08.2025 у період часу з 12:40 год. по 13:00 год., перебуваючи в службовому кабінеті за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, будинок 49, кабінет 7, ОСОБА_4 одержала грошові кошти у сумі 300 доларів США від ОСОБА_10 як другу частину неправомірної вигоди за здійснення впливу на посадових військових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗСУ з метою позитивного вирішення питання про його звільнення з військової служби.
Щодо обґрунтованості підозри.
Як вбачається із матеріалів, доданих до клопотання, 04.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується висновками ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За наведеного, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема:
-заявою ОСОБА_10 від 21.07.2025;
-матеріалами ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 21.07.2025;
-протоколами допиту свідка ОСОБА_10 ;
-протоколами оглядів документів та телефону від 22.07.2025, 29.07.2025, 30.07.2025 за участю свідка ОСОБА_10 ;
-протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_10 від 29.07.2025 та 04.08.2025;
- речовими доказами - вилученими у ОСОБА_4 під час проведення обшуку заздалегідь ідентифікованими грошовими коштами в сумі 300 доларів США;
- іншими матеріалами кримінального провадження, якими у сукупності підтверджується причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні їй про підозру, могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваної, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваної, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
За такого, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наявними в матеріалах клопотання доказами, які вказують на кримінальне правопорушення, яке їй інкримінуються, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити таке кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні їй про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні детективом заявлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
(1)Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Тобто у випадку визнання судом ОСОБА_4 винною у вчиненні цього злочину до неї може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку із чим, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза суворого покарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що прийняли рішення про обрання необхідної міри запобіжного заходу, з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
(2) Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що на теперішній час слідством не встановлено всіх місць зберігання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, чорнових / електронних записів дій учасників, пов'язаних із здійсненням впливу на осіб, уповноважених на здійснення функцій держави, у зв'язку з чим, підозрювана, може вжити заходів щодо знищення, спотворення, приховування речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, аналізуючи отримані на теперішній час докази, які зібрано під час досудового розслідування, є підстави вважати, що підозрювана до своєї протиправної діяльності залучала інших осіб, у зв'язку з чим підозрювана, може повідомляти відомості, які стали їй відомі під час слідчих дій у цьому провадженні, а також інші важливі відомості, надавати вказівки на знищення, спотворення або приховання будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що створить перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності, встановлення всіх учасників та їх притягнення до кримінальної відповідальності.
Указаний ризик також підтверджується способом вчинення кримінального правопорушення, якому притаманні вжиття конспіративних заходів діяльності підозрюваної, спілкування за допомогою месенджерів з шифруванням передачі даних.
(3) Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, ризик впливу на свідка ОСОБА_10 існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обставинами, що підтверджують наявність вказаного ризику є те, що ОСОБА_4 , може спробувати переконати свідка ОСОБА_10 з метою надання ним неправдивих свідчень, або відмови надати їх безпосередньо суду.
Зазначене вказує на існування ризику незаконного впливу на свідка у цьому ж Кримінальному провадженні.
Таким чином, у своїй сукупності наведені обставини дають підстави стверджувати про існування ризиків, визначених у п.1, 2, 3 ст.177 КПК України.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав керівник Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 у клопотанні, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Згідно положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.369-2 КК України, яке інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким злочином.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, є застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчим суддею серед іншого, приймається до уваги інші обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме те, що вона має трьох дітей на утриманні, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, проте, зважаючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, беручи до уваги ризики, наявність яких встановлена слідчим суддею, застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт на даний час не здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
З огляду на зазначене, клопотання підлягає задоволенню.
Водночас, під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що на утриманні підозрюваної ОСОБА_4 перебувають троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які, з урахуванням віку та проживання з підозрюваною ОСОБА_4 , потребують постійної уваги останньої, фізичного та розумового розвитку, оскільки відвідують Спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу Олімпійського резерву з плавання Спортивного клубу «Метеор», приватний дошкільний навчальний заклад ФОП ОСОБА_11 , додаткові заняття з англійської мови проходять лікування в санаторно-курортних закладах, тому з метою недопущення порушення прав, встановлених Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері дітей підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя приходить до висновку про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, з 22:00 год. до 05:00 год.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що Рішенням Ради адвокатів Запорізької області від 16.05.2019 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002199. Право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 не припинено. Враховуючи, що слідчий суддя дійшов висновку про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, з 22:00 год. до 05:00 год., слідчий суддя вважає, що таким чином не буде порушено право ОСОБА_4 на заняття адвокатською діяльністю, вона зможе повноцінно надавати правову допомогу своїм клієнтам та не порушуватиме умови укладених договорів, зможе прибувати до суду та інших органів державної влади, що фактично не призведе до погіршення її майнового стану.
Таким чином, до підозрюваної ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши підозрюваній цілодобово відлучатися з місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не є занадто обтяжливим для підозрюваної та здатне забезпечити завдання кримінального провадження.
Щодо покладання на підозрюваного додаткових процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку із застосуванням до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на ОСОБА_4 слід покласти додаткові процесуальні обов'язки, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, при цьому наявні обґрунтовані підстави вважати, що саме такі процесуальні обов'язки можуть запобігти встановленим слідчим суддею ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона фактично проживає: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №42025050000000098 від 21.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби з 22:00 до 05:00 із забороною строком на два місяці залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги та подальшого невідкладного повернення до житла.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона фактично проживає: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали - два місяці, до 08.10.2025 включно.
Копію ухвали направити до Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області для організації її виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07.08.2025 о 16:55 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1