справа № 372/1360/24
головуючий у суді І інстанції Висоцька Г.В.
провадження № 22-ц/824/1627/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
07 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 92 708 грн 30 коп. за кредитним договором № б/н від 16 лютого 2016 року та судові витрати у сумі 2 422 грн 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 16 лютого 2016 року, згідно з якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач, станом на 25 лютого 2024 року, має заборгованість 92 078 грн 30 коп., з яких: 79 551 грн 90 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 12 526 грн 40 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 16 лютого 2016 року.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем до позову додано Паспорт споживчого кредиту та Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які підписані відповідачем лише 28 липня 2022 року, за змістом цієї заяви не має жодного посилання на те, що така заява є складовою анкети-заяви б/н від 16 лютого 2016 року та має до неї будь-яке відношення, дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках у період з 16 лютого 2016 року по 25 лютого 2024 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції, встановивши, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 16 лютого 2016 року станом на 30 червня 2019 року та станом на 25 лютого 2024 року та із колонки № 3 під назвою «витрати клієнтом кредитних коштів» вбачається, що відповідачем було взято у користування на умовах договору позики у позивача грошові кошти у загальному розмірі 582 092 грн 60 коп., а із колонки № 21 під назвою «сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» вбачається, що відповідачем повернуто грошові кошти на загальну суму - 591 368 грн 96 коп., а також при погашенні заборгованості відповідачем не всі внесені нею грошові кошти направлялися банком на погашення тіла кредиту, а частина направлялась на погашення заборгованості по відсотках та пені, нарахування яких судом визнано незаконним та безпідставним, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач, підписавши 28 липня 2022 року, за допомогою електронного підпису, а саме ОТП-паролем, заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, погодився з запропонованими йому умовами кредитування, оскільки у даному випадку, всі умови та правила містяться в одному документі, а не є окремим додатком до договору, також наголошував на тому, що відповідач, підписавши 28 липня 2022 року, погодився, зі змінами до основного зобов'язання від 16 лютого 2016 року.
АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідач користувався кредитними коштами з 20 лютого 2016 року по 14 лютого 2024 року, вносив кошти на погашення кредиту та перераховував кошти у додатку «Приват24» на власну картку. Вимог про визнання цього договору недійсним у цілому або його частин недійсним, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідач не заявляв. У зв'язку з чим, виходячи з презумпції правомірності правочину згідно з статтею 204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі підписаної між ними заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16 лютого 2016 року та від 28 липня 2022 року, з яких вбачається, що сторонами було узгоджено всі істотні умови кредитування, у тому числі отримання кредиту та порядку нарахування та сплати відсотків.
АТ КБ «ПриватБанк» також зазначало, що у заяві, яка підписана відповідачем 28 липня 2022 року в електронному вигляді встановлено розмір річної процентної ставки для карт Універсальна Gold 40,8% (п.1.3), а також розмір процентної ставки, яка стосується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних у розмірі 81,6% (п.1.5) - для карт Універсальна Gold.
Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просив стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 12 526 грн 40 коп., яка нарахована після 28 липня 2022 року, тобто після узгодження умов кредитування, за процентною ставкою 40,8% як і передбачено Заявою для карт типу Універсальна Gold.
Щодо правової позиції відповідача
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
За відповіддю від 13 березня 2024 року №490411 з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що відповідач була зареєстрована з 20 січня 2005 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 128).
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Апеляційний суд неодноразово направляв на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, апеляційним судом розміщувалося оголошення на сайті судової влади про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, оголошення на сайті судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 16 лютого 2016 року (а.с. 26), згідно з якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 90 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Паспорт споживчого кредиту Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та Тарифи (а.с. 28-31,75-101).
Згідно з довідкою про зміни умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача, кредитний ліміт за кредитною карткою змінювався, складав станом на 16 лютого 2016 року - 1 900 грн; 16 серпня 2016 року - 4 000 грн; 26 вересня 2016 року - 8 000 грн; 31 січня 2017 року - 8 300 грн; 23 травня 2017 року - 20 000 грн; 29 серпня 2018 року - 0,00 грн; 04 лютого 2019 року - 25 000 грн; 26 жовтня 2019 року - 30 000 грн; 26 грудня 2020 року - 35 000 грн; 29 червня 2021 року - 50 000 грн; 11 лютого 2022 року - 90 000 грн; 22 лютого 2023 року - 88 690 грн; 28 лютого 2023 року - 84 908 грн 43 коп.; 27 березня 2023 року - 84 178 грн 84 коп.; 09 травня 2023 року - 76 768 грн 87 коп.; 01 вересня 2023 року - 0,00 грн (а.с. 27).
Відповідно до довідки банку для користування картковим кредитним рахунком відповідачу було видано наступні кредитні картки (а.с. 25):
16 лютого 2016 року кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії до червня 2017 року;
16 травня 2017 року кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2021 року;
29 серпня 2018 року кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_3 з терміном дії до грудня 2021 року;
19 листопада 2019 року кредитну картку «Універсальна Gold» № НОМЕР_4 з терміном дії до серпня 2023 року.
Також встановлено, що у зв'язку зі змінами у законодавстві - впровадженням норм закону «Про споживче кредитування» паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 28 липня 2022 року, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам (а.с.32-42).
Так, позивачем надано до позовної заяви копію виписки за договором № б/н за період 16 лютого 2016 року - 28 лютого 2024 року, який відображає рух коштів за вказаним договором, з якої вбачається, що відповідач користувалась такими коштами у повному обсязі починаючи з лютого 2016 року та частково погашала заборгованість (а.с. 43-68).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16 лютого 2016 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30 червня 2019 року становить 24 871 грн 52 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24 011 грн 13 коп., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 860 грн 39 коп. (а.с. 8-13).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16 лютого 2016 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25 лютого 2024 року становить 92 078 грн 30 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 79 551 грн 90 коп., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12 526 грн 40 коп. (а.с. 14-24).
Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що укладений, у вигляді заяви-анкети, кредитний договір від 16 лютого 2016 року б/н, підписаний сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Окрім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, зміну розміру кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку зі сплатою річних, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на те, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 28 липня 2022 року містить загальну інформацію, а не відсоткову ставку за користування кредитними коштами наданими на підставі анкети-заяви від 16 лютого 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволені позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках у період з 16 лютого 2016 року по 25 лютого 2024 року слід відмовити.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідно до наданих позивачем письмових доказів, а саме розрахунку заборгованості за договором б/н від 16 лютого 2016 року станом на 30 червня 2019 року та станом на 25 лютого 2024 року та із колонки № 3 під назвою «витрати клієнтом кредитних коштів» вбачається, що відповідачем було взято у користування на умовах договору позики у позивача грошові кошти у загальному розмірі 582 092 грн 60 коп. Після цього, відповідачем, як вбачається із колонки № 21 під назвою «сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» в наданих розрахунках повернуто грошові кошти на загальну суму - 591 368 грн 96 коп. Суд першої інстанції також зазначав, що при погашенні заборгованості відповідачем не всі внесені нею грошові кошти направлялися банком на погашення тіла кредиту, а частина направлялась на погашення заборгованості по відсотках та пені, нарахування яких судом першої інстанції визнано незаконним та безпідставним.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у анкеті-заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.
Крім того, згідно з умовами та правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг).
Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його користування, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором (а.с. 96 зв.).
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті у зазначені банком терміни (а.с. 97).
Відповідно до п. 2.1.1.2.5 Заяви від 28 липня 2022 року сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і сторону зменшення.
Відповідно до п. 2.1.1.8.1 Заяви від 28 липня 2022 року за несвоєчасне виконання клієнтом будь-якого грошового зобов'язання за договором банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (а.с. 110).
Встановлено, що розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань.
Відповідачем ОСОБА_1 не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Встановлено, що відповідач не оспорювала кредитний договір № б/н від 16 лютого 2016 року.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач власноручно підписала анкету-заяву від 16 лютого 2016 року. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилась, про що розписалась у анкеті-заяві.
Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.
В матеріалах справи наявні довідки видані позивачем про те, що з 2016 по 2019 роки відповідачу видавались кредитні картки відповідно до договору бн, строк дії останньої кредитної картки - серпень 2023 року (а.с.25).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач отримує послуги від банку - позивача з 2016 року, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача було достатньо часу для вивчення правил та умов надання банківських послуг, крім того відповідач фактично погоджувалась з ними, оскільки неодноразово отримувала нові кредитні картки.
Також позичальнику (відповідачу) роз'яснено, що умови та правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті банку. Позичальник зобов'язувався виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також враховуючи принцип суперечливої поведінки, не можна стверджувати про порушення споживчих прав відповідача, оскільки остання отримувала неодноразово в цьому ж банку інші картки, після закінчення їх строку дії.
Банком виконано свої зобов'язання, а саме, на підставі договору надання банківських послуг, відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідачку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
Суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за тілом кредиту повинна бути перерахована з урахуванням суми, зарахованої на погашення процентів, оскільки особливістю укладеного договору є те, що позичальник отримує картку із кредитним лімітом та частково погасивши заборгованість може знову користуватися кредитними коштами в межах кредитного ліміту, а тому сума внесених коштів за весь період користування кредитними коштами буде значно перевищувати розмір кредитного ліміту.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції та посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), оскільки анкета боржника підписана у 2016 році, отже боржник мав можливість користуватись банківською карткою та ознайомитись із усіма правилами надання банківських послуг. Крім того, у 2022 році відповідача, як споживача повторно було ознайомлено під підпис з умовами та правилами кредитування.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не виконала своїх зобов'язань перед АТ КБ «Приватбанк», що призвело до порушення прав останнього.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16 лютого 2016 року, яка станом на 25 лютого 2024 року становить 79 551 грн 90 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 12 526 грн 40 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 92 078 грн 30 коп. (100 % ціни позову), судові витрати понесені АТ КБ «ПриватБанк» за подання позову у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 лютого 2016 року у розмірі 92 078 грн 30 коп. станом на 25 лютого 2024 року, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 79 551 грн 90 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12 526 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір за подання позову у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633грн 60 коп.
Реквізити сторін:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська