справа № 369/2291/25
головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.
провадження № 22-ц/824/10134/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
07 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боярської міської ради про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою, у якій він просить суд встановити опіку на недієздатним ОСОБА_2 ; призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не є членом сім'ї ОСОБА_2 у розумінні частини 2 статті 3 СК України, а тому не входить до вичерпного переліку осіб, які мають право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, згідно з частиною 3 статті 296 ЦПК України.
Оскільки з наданих матеріалів не встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім'ї або близьким родичем ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами не підтверджено його права на звернення до суду з цією заявою, відтак ОСОБА_1 не має процесуальної дієздатності для звернення до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна над ОСОБА_2 . Отже, заява про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою підлягає поверненню без розгляду заявнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Солдаткін О.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що враховуючи наявність чинного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2009 року у справі № 2-о-150/9, яким ОСОБА_2 визнано недієздатним, та смерть його опікуна, заявник, отримавши від заінтересованої особи подання про можливість призначення його опікуном ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою.
Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що заявник не може звертатися до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою з посиланням на частину 3 статті 296 ЦПК України є помилковим та свідчить про неправильне тлумачення і застосування судом норми права, оскільки указаною нормою права врегульовано питання звернення із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, а не звернення із заявою про призначення недієздатній особі опікуна.
Відповідно до акта від 04 лютого 2025 року, з 2018 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_3 , 1990 року народження (дружина заявника), ОСОБА_4 , 2019 року народження (син заявника), ОСОБА_2 (підопічний), заявник.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 09 грудня 2024 року ОСОБА_2 не здатний до пересування та самообслуговування, потребує постійної сторонньої допомоги.
Заявник має можливість і бажання здійснювати опіку за ОСОБА_2 , фактично здійснює її наразі, має гарні стосунки з ОСОБА_2 , його поведінка та інтереси не суперечать інтересам останнього.
Матеріали справи містять достатньо доказів, як у сукупності підтверджують наявність спільного побуту заявника та ОСОБА_2 , а відтак і наявність сімейних відносин між ними.
Заінтересована особа, повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 5 статті 367 ЦПК України якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
Судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України повернуто заяву ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою у зв'язку з тим, що останній не має процесуальної дієздатності для звернення до суду із такою заявою.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Поняття цивільної процесуальної дієздатності визначено частиною 1 статті 47 ЦПК України як здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Цивільну процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 47 ЦПК України).
Підсумовуючи вищевикладене, суд може повернути заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України лише у разі, коли суд встановить, що заяву подано:
особою не здатною особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки у суді або
неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років у справах, що виникають з відносин, у яких вона особисто не бере участь або
особою, цивільна дієздатність якої обмежена, у справах, що виникають з відносин, у яких вона особисто не бере участь.
У такому випадку по суті заяви обставини щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення опіки та призначення опікуна - судом не встановлюються та не досліджуються.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до переліку осіб наведених у пункті 1 частини 4 статті 185 ЦПК України не входить, а суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність процесуальної дієздатності у ОСОБА_1 для звернення до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна, встановивши відсутність підстав для встановлення опіки та призначення опікуна, тобто за наслідками розгляду заяви по суті.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України у зв'язку із тим, що він не має процесуальної дієздатності, - є помилковими.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для повернення заяви про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовичазадовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська