Справа №369/19399/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5084/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
05 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року, -
Даною ухвалою суду продовжено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» строком на 60 діб з 22.07.2025 року до 20.09.2025 року включно, з визначенням розміру застави, що становить 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025, становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн., з покладенням відповідних обов'язків.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, не одружений, не має на утриманні осіб, та зважаючи на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: існує необхідність запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому, та можливість здійснювати тиск на потерпілих та свідків, допит яких ще не проведено у справі, проте показання яких суд сприймає безпосередньо.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити ухвалу, якою ОСОБА_8 змінити запобіжний захід з тримання під вартою з можливістю внесення застави на особисте зобов'язання.
Вважає, що ухвала в частині застосування запобіжного заходу тримання під вартою є незаконною, необґрунтованою, що не відповідає вимогам КПК України
Зазначає, що як в клопотанні прокурора, так і ухвалі суду відсутні доводи щодо наявності хоча б одного з ризиків. Так, в клопотанні міститься лише формальний перелік ризиків, без підтверджуючих на те доказів. Крім того, всі посилання сторони обвинувачення щодо існування ризиків зводяться лише до припущень, не говорячи вже про відсутність будь-яких на те доказів.
Також зазначає, що потерпілі просили суд не застосовувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а обмежитись цілодобовим домашнім арештом.
Крім того, ні в клопотанні прокурора, ні під час судового засідання прокурором, не було наведено жодних об'єктивних підстав, які б свідчили, що не застосування такого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, а лише припущення.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як встановлено апеляційним судом, в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
У межах цього кримінального провадження ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 20.09.2025 року включно,з визначенням застави в розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025, становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн., з покладенням відповідних процесуальних обов'язків.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 врахував дані про особу обвинуваченого, його сімейний стан та стан здоров'я.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 ,суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На думку апеляційного суду, з урахуванням майнового стану та даних про особу ОСОБА_8 , суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків. Підстав вважати її завідомо непомірною для обвинуваченого не вбачається. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боялися б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів контрольного провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя