03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 359/9546/23 Головуючий у суді першої інстанції - Борець Є.О.
Номер провадження № 22-з/824/1076/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
(додаткове судове рішення)
06 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану представником Кожокаром Максимом Юрійовичем, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Борця Є.О., у місті Бориспіль, у справі запозовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Карась», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкий Вадим Володимирович, державний реєстратор виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Руденко Аліна Леонідівна, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації цих об'єктів нерухомого майна в Державному земельному кадастрі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СФГ «Карась», ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації цих об'єктів нерухомого майна в Державному земельному кадастрі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, у якому, враховуючи заяву про зміну предмету позову, просив суд: визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на землю серії КВ № 106671 від 31 березня 2000 року, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 04; визнати недійсним договір купівлі-продажу (нерухомого майна) від 08 серпня 2023 року, укладений між СФГ «Карась та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Легким В.В., зареєстрований в реєстрі за №1848; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки: з кадастровим номером 3220882600:04:002:2325 площею 0,0837 га, за реєстраційним номером 2872873932208; з кадастровим номером 3220882600:04:002:2326 площею 0,0793 га, за реєстраційним номером 2872887532208; з кадастровим номером 3220882600:04:002:2327 площею 0,077 га, за реєстраційним номером 2872953932208; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,24 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 146179 від 28 серпня 2004 року. Покласти на Відповідачів судові витрати по справі.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 17 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії КВ №106671, виданий 31 березня 2000 року Селянському (фермерському) господарству «Карась». Визнано недійсним договір купівлі-продажу (нерухомого майна), укладений 8 серпня 2023 року між Селянським (фермерським) господарством «Карась» та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1848. Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на такі земельні ділянки: площею 0,0837 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:2325; площею 0,0793 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:2326; площею 0,077 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:2327 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані на території Золочівської сільської ради Бориспільського району. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами, розташовані на території Золочівської сільської ради Бориспільського району. У задоволенні позову в частині вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2025 року, залишено без змін.
В подальшому, 18 липня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - Кожокара М.Ю., відповідно до якої просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді даної справи у розмірі 20 000, 00 грн.
Вказує, що в межах дії договору про надання правової допомоги його сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 16 травня 2025 року до Договору про надане правової допомоги № 06/05-25 від 16 травня 2025 року, відповідно до умов якої, сторони домовились доповнити п.1.1. Договору наступним положенням: «2.2.1. Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичне супроводження справи № 359/9546/23 у Київському апеляційному суді, що включає в себе: аналіз апеляційної скарги у справі № 359/9546/23; підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі; участь адвоката в судових засіданнях у справі № 359/9546/23».
Доповнити п. 4.1. Договору наступним положенням: «4.1.1. Вартість наданих юридичних та адвокатських послуг, що визначені п.2.2.1. Договору, становить 20 000 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.), які підлягають сплаті протягом трьох днів з дати виставлення Рахунку. у вартість не включаються наступні прямі витрати: транспортні, поштові витрати, відрядження, залучення сторонніх спеціалістів, перекладачів, сплата судових зборів тощо».
На підставі викладеного позивачу ОСОБА_1 було виставлено рахунок-фактуру № 01/06/05-25 від 16 липня 2025 року згідно договору № 06/05-25 від 16 травня 2025 року на суму 20 000,00 грн.
Крім цього, наголошує, що 17 липня 2025 року між АО «Агард» та ОСОБА_1 підписано акт надання послуг № 01.
Згідно даного акту позивач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідно до квитанції №-2514231353 від 17 липня 2025 року ОСОБА_1 здійснив оплату послуг на суму 20 000,00 грн.
На підставі викладеного, просить задовольнити заяву в повному обсязі.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надходили.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку,що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, а вимоги про стягнення із позивача витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що Київським апеляційним судом вирішується лише питання про стягнення судових витрат, то суд вважає за можливе розглядати дану справу без повідомлення учасників справи.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення подано в строк, встановлений ст.141 ЦПК України.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 в апеляційному суді представляв адвокат Кожокар М.Ю., що підтверджується копією ордеру серії АІ № 1949334 (а.с. 136, т.3).
Апеляційний суд також враховує, що разом із відзивом ОСОБА_1 було зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які очікує понести позивач по справі - ОСОБА_1 в апеляційному суді й вказано розмір 20 000 грн та зазначено, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с. 75, т.3).
Разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, представник відповідача надав копію Додаткової угоди № 1 від 06 травня 2025 року, копію Рахунку-фактури 01/06/05-25 від 16 липня 2025 року згідно Договору № 06/05-25 від 06 травня 2025 року, копію квитанції № 2514231353 від 17 липня 2025 року, копію акту наданих послуг № 01 від 17 липня 2025 року та копію ордеру.
Оцінивши докази, надані стороною позивача на підтвердження судових витрат судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, посилання на який міститься в Додатковій угоді № 1 від 06 травня 2025 року, Рахунку-фактурі 01/06/05-25 від 16 липня 2025 року, з якого можливо було б встановити узгоджений між ОСОБА_1 та адвокатом механізм розрахунку гонорару.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути наданні договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 прийшла до висновку, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
У зв'язку з цим, у суду відсутні правові підстави вважати, що між ОСОБА_1 та адвокатом дійсно мали місце договірні правовідносини, які передбачали оплату послуг. За відсутності належного доказу існування зобов'язання щодо сплати вартості правничої допомоги (зокрема, договору) суд не має можливості перевірити обсяг, зміст наданих послуг та їх вартість, а отже, не може здійснити оцінку їх необхідності та розумності.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для ухвалення у вказаній справі додаткової постанови, якою заяву ОСОБА_1 , подану представником Кожокаром М.Ю. ,про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 270, 381, 384, 390 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , подану представником Кожокаром Максимом Юрійовичем, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у вказаній справі додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 , подану представником Кожокаром Максимом Юрійовичем , про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська Фінагеєв В.О.