Провадження 11-кп/824/2927/2025 Категорія: ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України
ЄУН 742/1066/24 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
28 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12023270000000084, внесеному до ЄРДР 1 квітня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2024 року,
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 332 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в органах Державної прикордонної служби України на строк 3 (три) роки;
- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.
Цим же вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Речові докази:
- документи та матеріальні носії інформації, вилучені під час слідчих
дій - залишити у матеріалах кримінального провадження;
- приписне свідоцтво ОСОБА_9 , що зберігається у матеріалах справи, журнал та документація УДМС, що зберігаються в Управлінні СБ України в Чернігівській області, - повернути власникам;
- мобільні телефони ОСОБА_8 («iPhone SE», S/N: НОМЕР_4; «iPhone 5 S», моделі MEЗ 51 LL/A, S/N: F2LLN4, «iPhone 7», S/N: НОМЕР_3) та ОСОБА_10 (iPhone XS Max) - конфіскувати у дохід держави;
- особисті речі та документи ОСОБА_8 (довідка на військовозобов'язаного, який виїжджає за кордон, витяг з реестру територіальної гpомади № 2023/004669595, паперовий конверт із листом від УДMС в Чернігівській області), флеш-накопичувач марки «goodram» 32GB, флеш-накопичувач марки «Transcend» 2GB, дві сім-картки оператора мобільного зв'язкy «Vodafone», «lifecell»,та ОСОБА_10 (сім-картка оператора мобільного зв'язкy «Vodafone») - звільнити з під арешту та повернути власнику;
- щоденник ОСОБА_8 з записами, 3 (три) аркуші паперу формату А4, на яких містяться копії сторінок військового документа виданого на ОСОБА_11 , - знищити;
- арештоване майно (1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «Porshe Cayenne» 3598(2013), д.н.з. НОМЕР_1 та ключами від нього, грошові кошти 2147 гpн., вилучені y ОСОБА_10 - звільнити з-під арешту та повернути власнику ОСОБА_10 ;
- грошові кошти ОСОБА_8 -100 Евро та 200 доларів США, які належать ОСОБА_8 - конфіскувати у дохід держави;
- арешт, накладений на документацію, вилучену у УДМС в Чернігівській області, згідно з ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2023 року - скасувати, документи залишити у володінні власника.
Вироком суду ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , апеляційне провадження стосовно якого зупинено у зв'язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий, на період до звільнення з військової служби, визнані винуватими у тому, що, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану, Особа1, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_10 , на початку лютого 2023 року дізналися про намір ОСОБА_9 у період дії воєнного стану в Україні незаконно, тобто без наявності підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі - «Правила»), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року (в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ
№ 1285 від 15 листопада 2022 року), перетнути державний кордон України та виїхати до Республіки Польща з метою уникнути мобілізації.
З цією метою, Особа1, діючи з корисливих мотивів, мотивів порушення суспільних відносин з охорони суверенітету України, цілісності і недоторканності її кордонів та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом зменшення мобілізаційного потенціалу на початку лютого 2023 року (більш точного часу не встановлено), перебуваючи у м. Прилуки Чернігівської області (більш точне місце не встановлено), за грошову винагороду у розмірі 2 500 доларів США, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 не має наміру отримувати посвідку на постійне місце проживання за кордоном, а бажає уникнути мобілізації на військову службу, розробив план незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України шляхом незаконного створення умов для його виїзду до Республіки Польща нібито на постійне місце проживання.
З метою реалізації свого злочинного умислу, Особа1 у невстановлений час, але не пізніше
25 травня 2023 року, залучив до своєї злочинної діяльності ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , яким довів до відома свій злочинний план.
Відповідно до розподілених функцій ОСОБА_10 повинен отримати від ОСОБА_9 частину грошових коштів та пакет необхідних документів, а також організувати їх подання до територіального органу ДМС, надати ОСОБА_9 усі необхідні консультації та поради.
У свою чергу, ОСОБА_8 повинен залучити до спільної злочинної діяльності службову особу Управління адміністративних послуг (Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради з метою створення штучних умов для виконання подальших дій, спрямованих на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України.
Крім того, ОСОБА_8 повинен надати ОСОБА_9 документи, які будуть містити завідомо неправдиві відомості щодо постановки останнього на облік та зняття з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в подальшому будуть використані для оформлення документів для виїзду за кордон.
На початку лютого 2023 року (точної дати під час судового розгляду не встановлено), перебуваючи у м. Прилуки, ОСОБА_9 особисто зустрівся з ОСОБА_10 , який відвіз його до Особи 1. Під час розмови Особа1 у присутності ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_9 про обставини незаконного його переправлення через державний кордон України та зазначила суму винагороди за вказані дії у розмірі 2500 доларів США.
Після цього у продовж лютого-травня 2023 року Особа1 та ОСОБА_10 підтримували зв'язок з ОСОБА_9 за допомогою мобільного зв'язку та месенджерами миттєвого обміну повідомленнями «Вайбер» та «Ватцап».
У подальшому, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, Особа1 15 травня 2023 року о
10.22 год., перебуваючи у м. Чернігові на ділянці місцевості поблизу будівлі за адресою: вул. Курська, 7-А, зустрівся з ОСОБА_9 .
У ході спілкування Особа1 повідомив ОСОБА_9 про механізм незаконного його переправлення через державний кордон України шляхом створення фіктивних умов для отримання відмітки «Оформлено виїзд на постійне проживання Республіки Польща», яка надає право на безперешкодний перетин державного кордону України, а також, надавши консультації щодо порядку дій під час проходження прикордонного контролю, отримав від ОСОБА_9 частину раніше обумовленої суми у розмірі 1000 доларів США для її розподілу між іншими учасниками групи відповідного до раніше прийнятих домовленостей.
У подальшому, 17 травня 2023 року ОСОБА_9 , виконуючи вказівки Особи1, надіслав йому через месенджер фотокопії своїх документів - паспорту громадянина України, паспорту громадянина України для виїзду за кордон та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Водночас, ОСОБА_8 , діючи відповідно до спільного плану, у невстановленому під час судового розгляду місці у невстановлений судовим розглядом час, але не пізніше 23 травня 2023 року, залучив до злочинної діяльності начальника Управління адміністративних послуг (Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради ОСОБА_12 , яка, виконуючи функції реєстратора, мала можливість внесення до Реєстру територіальної громади відомостей про реєстрацію місце проживання ОСОБА_9 на території м. Прилуки Чернігівської області. Так, 23 травня 2023 року ОСОБА_12 на виконання вказівки ОСОБА_8 здійснила зміну місця проживання ОСОБА_9 з адреси: АДРЕСА_3 , на адресу: АДРЕСА_4 , тим самим створила умови для виконання подальших дій інших учасників групи щодо організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, після чого сформувала Витяг № 2023/003901792 з реєстру територіальної громади. Після цього ОСОБА_12 у невстановлений судовим розглядом час та місці передала вищезазначений Витяг ОСОБА_8 .
У подальшому, ОСОБА_8 , діючи відповідно до розробленого спільного плану та розподілу дій учасників групи, вищезазначений Витяг про реєстрацію місця проживання ОСОБА_9 у
м. Прилуки за невстановлених обставин у невстановлений судовим розглядом час, але не пізніше
1 червня 2023 року, передав ОСОБА_10 .
Після цього, Особа1 надала вказівку ОСОБА_9 прибути 1 червня 2023 року до
м. Прилуки та зустрітися з ОСОБА_10 для отримання подальших інструкцій та виконання дій, спрямованих на створення умов для незаконного переправлення через державний кордон України.
Так, 1 червня 2023 року о 09.24 год. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за вказівкою Особи 1, зустрілися поблизу магазину «АТБ», розташованому за адресою: м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 291-А. Під час зустрічі ОСОБА_10 надав ОСОБА_9 сформований ОСОБА_12 Витяг № 2023/003901792 від 23 травня 2023 року з Реєстру територіальної громади та роз'яснив порядок подальших дій при поданні заяви до Прилуцького міського відділу УДМС України в Чернігівській області, тим самим сприяючи організації незаконного переправлення останнього.
Крім того, під час вищевказаної зустрічі ОСОБА_10 вказав ОСОБА_9 про необхідність сплати решти раніше обумовленої суми у розмірі 1500 доларів США, інакше подальші дії щодо організації його незаконного переплавлення не будуть здійснюватися.
Того ж дня, 1 червня 2023 року ОСОБА_9 , діючи за вказівкою ОСОБА_10 , прибув до Прилуцького відділу УДМС у Чернігівській області та, виконуючи його настанови, поради та використовуючи наданий ним Витяг з Реєстру територіальної громади, подав необхідний пакет документів та пройшов співбесіду з уповноваженим працівником Прилуцького відділу УДМС у Чернігівській області.
У подальшому, 6 червня 2023 року ОСОБА_9 , діючи за вказівкою Особи 1, знову прибув до м. Прилуки, де близько 12.20 год. поблизу магазину «АТБ», розташованому за адресою:
м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 291-А, зустрівся з ОСОБА_10 , якому передав копію свого приписного посвідчення військовозобов'язаного та решту раніше обумовленої суми -
1500 доларів США для її розподілу між іншими учасниками групи відповідного до раніше узгоджених домовленостей.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, Особа1 на початку липня 2023 року зателефонував ОСОБА_9 та повідомив йому, що подальші дії щодо організації його незаконного переправлення через державний кордон України та надання необхідних засобів буде здійснювати ОСОБА_8 , та він ( ОСОБА_9 ) повинен виконувати вказівки останнього, надавши при цьому його контактний номер. Діючи відповідно до вказівки Особи 1, 18 липня 2023 року ОСОБА_9 прибув до м. Прилуки Чернігівської області та зателефонував ОСОБА_8 .
У ході телефонної розмови ОСОБА_8 надав ОСОБА_9 вказівку отримати у відділенні АТ «Укрпошта» за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 313, лист від УДМС в Чернігівській області щодо надання ОСОБА_9 дозволу на постійне місце проживання до Республіки Польща.
Виконавши вищевказану вказівку ОСОБА_8 , того ж дня (18 липня 2023 року) о 16.31 год.
ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_8 на ділянці місцевості на перехресті вулиць Київської та Гімназійної м. Прилуки, та під час зустрічі передав йому своє посвідчення про приписку до призивної дільниці.
Під час бесіди ОСОБА_8 , діючи відповідно до єдиного злочинного умислу надав ОСОБА_9 роз'яснення щодо порядку отримання необхідних документів та підстав для перетину державного кордону України, запевнивши, що усі необхідні дії та документи будуть виготовленні без його участі.
У подальшому, 17 серпня 2023 року, діючи відповідно до вказівки Особи1, ОСОБА_9 прибув до м. Прилуки Чернігівської області, де, перебуваючи поблизу будинку за адресою:
АДРЕСА_5 , о 08.27 год. зустрівся з ОСОБА_8 . Під час бесіди, ОСОБА_8 , діючи відповідно до єдиного злочинного умислу, надав ОСОБА_9 завідомо недостовірну довідку військовозобов'язаного, який виїжджає за кордон, на ім'я останнього, нібито видану ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстраційного номеру та дати, а також повернув раніше передані йому ОСОБА_9 приписне посвідчення військовозобов'язаного з недостовірними відмітками про взяття та зняття ОСОБА_9 з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримані без участі та присутності ОСОБА_9 .
Крім цього, під час передачі вказаних документів ОСОБА_8 , діючи відповідно до єдиного злочинного умислу, з метою сприяння та надання засобів для незаконного переправлення
ОСОБА_9 через державний кордон України, власноручно вніс у вказану довідку та у приписне посвідчення військовозобов'язаного завідомо недостовірні відомості про дату складання та реєстраційний номер документів.
Після цього ОСОБА_8 , діючи відповідно до єдиного злочинного умислу, надав
ОСОБА_9 вказівку прибути того ж дня о 12 год. до ЦНАПу м. Прилуки за адресою: м. Прилуки, вул. Івана Скоропадського, 102-А, де отримати витяг з реєстру територіальної громади з відміткою про вибуття на постійне проживання до Республіки Польща, після чого ОСОБА_9 вийшов на прилеглу територію біля приміщення ЦНАПу, де за вказівкою ОСОБА_8 о 12.25 год. зустрівся з ОСОБА_12 , яка надала йому витяг з реєстру територіальної громади з відміткою про вибуття на постійне проживання до Республіки Польща з відтиском гербової печатки ЦНАПу м. Прилуки, тим самим надавши засіб для незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України.
Потім, того ж дня ОСОБА_9 , виконуючи вказівки Особи1 та ОСОБА_8 , поїхав до
м. Чернігова, де прибув до приміщення УДМС в Чернігівській області, розташованого за адресою:
м. Чернігів, вул. Шевченка, 51-А, на підставі наданих ОСОБА_8 та ОСОБА_12 документів отримав у паспортах громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон відмітки «Оформлено виїзд на постійне проживання Республіки Польща», яка надає право на безперешкодний перетин державного кордону України.
У подальшому, 23 серпня 2023 року ОСОБА_9 , діючи відповідно до вказівок Особи1, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а також засобів, наданих ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , у пункті пропуску «Шегині» Львівської області, використовуючи вищевказані Витяг з реєстру територіальної громади з відміткою про вибуття на постійне проживання до Республіки Польща з відтиском гербової печатки ЦНАПу м. Прилуки та довідку військовозобов'язаного, який виїжджає за кордон на його ім'я, нібито виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка містила недостовірні відомості, незаконно, тобто без передбачених законодавством підстав, переправився через державний кордон України до Республіки Польща, тим самим зменшивши мобілізаційний потенціал Збройних Сил України.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок та пом'якшити міру покарання, застосувавши ст. 75 КК України, визначивши йому міру покарання без позбавлення волі з випробувальним терміном та покладенням на нього обов'язків.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 зазначає, що вирок суду є жорстким, він не є організатором даного правопорушення, не мав умислу та корисливого мотиву, не вимагав та не наполягав на сплаті будь-яких коштів, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 . Вину визнає, щиро кається.
Також обвинувачений зазначив, що він не мав наміру перешкоджати ЗСУ, він є колишнім військовослужбовцем та проходив службу за контрактом; раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався; на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, має незадовільний стан здоров'я, який за час його перебування в СІЗО значно погіршився; за наявними документами з місця проживання, школи, коледжу та проходження військової служби характеризується позитивно; має на утриманні непрацездатну матір, яка потребує догляду та допомоги.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , пом'якшити призначене ОСОБА_8 покарання:
- за ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах Державної прикордонної служби України на строк 3 роки.
- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки.На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Запобіжний захід ОСОБА_8 змінити, звільнивши його в залі суду з-під варти. У строк відбування покарання ОСОБА_8 зарахувати час перебування його під вартою, а саме: з 24 серпня 2023 року до дати звільнення з-під варти в судовому засіданні, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день відбування покарання. Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного за тримання. Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 35764 грн 36 коп. - процесуальних витрат за проведення експертиз.
Речові докази:мобільні телефони ОСОБА_8 («iPhone SE», S/N: НОМЕР_4; «iPhone 5 S», моделі МЕЗ 5 11 LL/A. S/N: F2LLN4. «iPhone 7», S/N: НОМЕР_3) - повернути власнику;особисті речі та документи ОСОБА_8 (довідка на військовозобов'язаного, який виїжджає за кордон, витяг з реєстру територіальної громади № 2023/004669595, паперовий конверт із листом від УДМС в Чернігівській області), флеш-накопичувач марки «goodram» 32GB, флеш-накопичувач марки «Transcend» 2GB, дві сім-картки оператора мобільного зв'язку «Vodafone», «lifecеll», - звільнити з-під арешту та повернути власнику; щоденник ОСОБА_8 з записами, 3 аркуші паперу формату А4, на яких містяться копії сторінок військового документа виданого на ОСОБА_11 - знищити; гротові кошти -100 Евро та 200 доларів США, які належать ОСОБА_8 , - звільнити з-під арешту та повернути власнику ОСОБА_8 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що з вироком суду не погоджується, вважає його надто суворим та несправедливим. На її думку, призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції не дотримався вимог Закону, роз'яснень Пленуму ВСУ та призначив надто суворе покарання, яке не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного, залишивши поза увагою принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Захисник просить врахувати конкретні обставини кримінального провадження, характер вчиненого кримінального правопорушення, конкретні дії ОСОБА_8 , які є доволі незначними у порівнянні з діями інших осіб, про яких також зазначено в обвинувальному акті у даному кримінальному провадженні, та щодо яких не обиралось суворе покарання, пов'язане з позбавленням волі, навіть на короткий термін. Також просить врахувати подальшу поведінку ОСОБА_8 , те, що він з часу затримання надавав послідовні показання про обставини, що стосуються кримінального провадження, розповідав про всі свої дії, нічого не приховуючи від слідчого та прокурора, звертався із клопотанням до слідчого та прокурора про укладення угоди, активно сприяв розкриттю кримінального провадження, жодним чином не перешкоджав слідству з метою уникнення відповідальності. Судом не враховано, що внаслідок вчинення ним протиправних дій нікому не було завдано шкоди, негативні наслідки відсутні.
Також захисник просить врахувати ряд даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , які істотно знижують суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, та дають підстави для пом'якшення йому покарання, призначеного судом першої інстанції, зокрема те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатрів не перебував і не перебуває, не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності; позитивно характеризується за місцем проживання та навчання; має неповну вищу освіту, диплом молодшого спеціаліста; є фізичною особою-підприємцем, але через воєнний стан в Україні практично залишився без доходів; на його утриманні перебуває непрацездатна мати, яка потребує стороннього непрофесійного догляду, його постійної допомоги і підтримки, яка мешкає в будинку, який не має облаштування необхідними зручностями, потребує добудови і капітального ремонту старих приміщень, на що потрібно вкласти значні кошти та фізичну силу, яких мати не має через стан свого здоров'я та отримання мінімальної за розміром пенсії, якої навіть не вистачає на їжу і ліки; що відремонтувати будинок може тільки він особисто. На даний час ОСОБА_8 має бажання поновити свою підприємницьку діяльність, щоб допомогти матері та повернутися до свого нормального, звичного для нього життя, довести своє виправлення.
Крім цього, захисник зазначає про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 , оскільки він має серйозні проблеми з хребтом, які потребують належного лікування. За тривалий час перебування в слідчому ізоляторі ОСОБА_8 надав критичну оцінку своїм протиправним діям, щиро кається, зробив для себе правильні висновки.
Відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, відсутність негативних наслідків, інші обставини, що пом'якшують покарання, які зазначені вище, на переконання захисника, повинні бути взяті до уваги як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, і дозволяють призначити ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, відповідно до вимог ст. 69 КК України та не призначати додаткове покарання, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України у вигляді конфіскації майна, а разом з тим, дозволяють суду дійти висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбуття покарання, тобто, зі звільненням його від відбуття покарання з випробуванням відповідно до
ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На вказаний вирок також подана апеляційна скарга прокурора відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в якій прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_10 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватим за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 332 КК України - у виді позбавлення волі строком сім років з конфіскацією всього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_10 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк 3 роки.
Вирок в частині, що стосується ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2024 рокущодо ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України - зупинено до звільнення обвинуваченого ОСОБА_10 з військової служби.
Продовжено розгляд за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2024 рокущодо ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши наявні у справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинувачених, свідків, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом.
Фактичні обставини кримінального правопорушення жодним з учасників апеляційного розгляду не оспорюються ні в апеляційних скаргах, ні під час апеляційного розгляду.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 правильно кваліфіковані:
- за ч. 3 ст. 332 КК України як сприяння організації незаконного переправлення особи через державний кордон України порадами, наданням засобів та усунення перешкод, вчиненому з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб,
- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (період дії воєнного стану), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 також ніким не оспорюється.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, то колегія суддів доходить такого висновку.
Так, вирішуючи питання призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , судом врахована відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку лікаря - психіатра не перебуває, є фізичною особою - підприємцем, має проблеми зі здоров'ям (початкові прояви остеохондрозу відділів хребта, мікробна екзема правої кисті), навчався у Прилуцькому агротехнічному коледжі та характеризується позитивно, проходив військову службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України, має матір - пенсіонерку, яка проживає у будинку, який не придатний для цього, має подяки від волонтерських організацій, за місцем проживання характеризується позитивно.
Враховуючи обставини справи і особу обвинуваченого, суд дійшов переконання про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статей у виді позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог статті 70 КК України за сукупністю злочинів суд призначив обвинуваченому остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів враховує, що згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 вказаної статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При цьому відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин. Виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
За приписами ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Окрім того, колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Встановлені під час судового розгляду обставини та дані щодо особи обвинуваченого, які були враховані судом першої інстанції при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, на думку колегії суддів, свідчать про те, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і на підставі ст. 70 КК України, покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, з огляду на наведені вимоги закону, враховуючи положення ст. 69 КК України, правові висновки, викладені у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України № 51-2132 км 18 від 1 березня 2018 року у частині, що стосується дискреційних повноважень суду при призначенні обвинуваченим покарання, з урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин, те, що обвинувачений засуджує свою поведінку, розкаявся у вчиненому, що колегією суддів визнається обставинами, що пом'якшують його покарання, роль та ступінь його участі у вчиненні кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків; дані про особу обвинуваченого, який, окрім даних встановлених судом першої інстанції, має подяки за волонтерство та вагомий внесок у зміцненні територіальної оборони м. Прилуки, стан здоров'я обвинуваченого, про що під час апеляційного розгляду надані додаткові відомості, спосіб життя обвинуваченого, що також визнається колегією суддів обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого; має матір, яка потребує його допомоги, у т.ч. з приведенням будинку до належного для проживання стану, колегія суддів вважає, що сукупність встановлених обставин, у т.ч. і тих, що пом'якшують покарання обвинуваченого, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а тому доходить висновку про можливість призначення обвинуваченому за кожний злочин покарання з застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, у виді позбавлення волі, яке не є м'яким та яке обвинувачений повинен відбувати реально в умовах ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання за видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання та сприятиме досягненню цілей покарання, у зв'язку з чим вирок суду на підставі ст. 407, 408 КПК України підлягає зміні в частині призначеного покарання.
Окрім того, колегія суддів враховує, що, обґрунтовуючи в оскаржуваному вироку вид і розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування.Однак, без належного обґрунтування, призначив обвинуваченому за ч. 3 ст. 332 КК України додаткове покарання у виді конфіскації усього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в органах Державної прикордонної служби України на строк 3 (три) роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень - з конфіскацією усього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання, а саме, в частині позбавлення обвинуваченого права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, підлягає уточненню шляхом зміни у цій частині.
При цьому колегія суддів погоджується з призначенням обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є особистою власністю обвинуваченого, але, з огляду на всі обставини справи в їх сукупності, окрім житла.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, з огляду на характер вчинених кримінальних правопорушень в період воєнного стану в країні.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника в частині вирішення долі речових доказів, а саме, про повернення мобільних телефонів («iPhone SE», S/N: НОМЕР_2 ; «iPhone 5 S», моделі МЕЗ 5 11 LL/A. S/N: F2LLN4. «iPhone 7», S/N: НОМЕР_3 ) та грошових коштів -100 Евро та 200 доларів США, які належать ОСОБА_8 , - звільнити з-під арешту та повернути власнику ОСОБА_8 , колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації в дохід держави майна, яке є особистою власністю обвинуваченого.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають до задоволення частково, вирок суду - зміні в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 ,захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України -змінити в частині призначеного покарання:
Пом'якшити ОСОБА_8 призначене:
- за ч. 3 ст. 332 КК України покарання з застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, окрім житла, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_8 засудженим:
- за ч. 3 ст. 332 КК України до покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, окрім житла, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, окрім житла, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.
В іншій частині вирок щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим ОСОБА_8 , який утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4