Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/386/2025
м. Київ Справа № 752/18670/23
07 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковбаси Олега Станіславовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Колдіної О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені та непокритого страховою виплатою матеріального збитку,-
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені та непокритого страховою виплатою матеріального збитку.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 06березня 2023 року сталась дорожньо - транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 4 квітня 2023 року у справі №752/5097/23 ОСОБА_1 визнано винною в порушенні п.п. 2.36, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило вказану дорожньо- транспортну пригоду. Відповідальність водія автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» за полісом №210864057 від 02.09.2022 року. Позивач 07 березня 2023 року подав до ПрАТ «СК «Уніка» заяву №8776775730/1 про виплату матеріального збитку по полісу №210864057, страховою компанією було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 79 140,94 грн.
Позивач вказує, що ПрАТ «СК «Уніка» визначило розмір страхового відшкодування позивачу, виходячи з оціненої вартості відновлювального ремонту - 287 758,84 грн, та оціненої ринкової вартості автомобіля - 201 757,19 грн.
Не погоджуючись із сумою виплаченого страхового відшкодування, позивач замовив у судового експерта Власова А.Ю. проведення транспортно-товарознавчої експертизи, результати якої було оформлено висновком експерта №12/4-01 від 04 травня 2023 року. За цим висновком експерта вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП 06травня 2023 року станом на 03травня 2023 року без врахування ПДВ становить 93 252,28 грн, та з урахуванням ПДВ - 111 902,73 грн. При визначенні вартості матеріального збитку експерт визначив повну вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу деталей та без врахування ПДВ - 221 284,92 грн, та ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди - 253 806 грн. 9 травня 2023 року було направлено ПрАТ «СК «Уніка» вимогу позивача про доплату страхового відшкодування у сумі 13 111,34 грн у страховій справі №8776775730/1, у чому ПрАТ «СК «Уніка» відмовила. 23 травня 2023 року було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу позивача про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування. Така вимога була повернута відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Позивач вказав, що ним проведено відновлювальний ремонт належного йому автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку із чим він поніс витрати на придбання запасних частин для ремонту у сумі 172 490 грн та на самі ремонтні роботи у сумі 38 390 грн, що в загальному склало його витрати на суму 210 880,00 грн.
Нездійснення ПрАТ «СК «Уніка» доплати страхового відшкодування, з урахуванням визначеної висновком експерта №12/4-011 від 04 травня 2023 року суми заподіяного матеріального збитку, порушило права позивача, передбачені ст.ст. 29 та 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
А також нездійснення ОСОБА_1 відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування порушило права позивача, передбачені ст.ст. 22, 1166 та 1194 ЦК України.
Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_2 просив суд:
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_2 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 111 грн. 34 коп та 1 581 грн 98 коп пені за прострочення виплати страхового відшкодування, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 146 грн 92 коп, витрати на експертизу у розмірі 495 грн 90 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 991 грн 80 коп.;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 118 627 грн 72 коп, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 1 186 грн 29 коп, витрати на експертизу у розмірі 4 004 грн 10 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 008 грн 20 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені та непокритого страховою виплатою матеріального збитку задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_2 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 111 грн 34 коп та 1 581 грн 98 коп пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 118 627 грн 72 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 146 грн 92 коп, витрати на експертизу у розмірі 495 грн 90 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 991 грн 80 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 186 грн 29 коп, витрати на експертизу у розмірі 4 004 грн 10 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 008 грн 20 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ковбаса Олег Станіславович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 недоплаченої суми страхового відшкодування, пені та непокритого страховою виплатою матеріального збитку, а також судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
В окремо поданих клопотаннях представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ковбаса Олег Станіславович просить суд призначити у даній справі автотоварознавчу експертизу, а також витребувати докази.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив право відповідача ОСОБА_1 и на подання відзиву на позовну заяву та заявлення клопотань (клопотань про призначення експертизи, витребування доказів судом, розгляду справи з викликом сторін). Зазначене призвело до недотримання основних засад (принципів) цивільного судочинства на справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільної справи, а також порушення ключового принципу, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права, а саме, права на справедливий суд.
Зазначає, що згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05.04.2023 № 22607, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з економічної точки зору є недоцільним (транспортний засіб є фізично знищений). Зазначено ринкову вартість автомобіля до ДТП - 201 757,19 грн, а у пошкодженому стані - 121 616,25 грн.
Оскільки позивач не визнав свій автомобіль фізично знищенним у результаті ДТП та залишив його собі, він отримав страхове відшкодування в розмірі, що визнано ПрАТ «СК «Уніка», на підставі статей 30, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А тому, на переконання сторони відповідача,відсутні правові підстави для застосування ст. 1194 ЦПК України та стягнення відшкодування шкоди з відповідача ОСОБА_1 .
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 643/4161/15-ц (№ в ЄДРСР 76673037).
Щодо реальних збитків позивача та розміру відновлювального ремонту автомобіля сторона відповідача зазначає, що в матеріалах справи наявні декілька висновків, які містять суттєві розбіжності, зокрема, розрахована ринкова вартість вживаного транспортного засобу Mazda 3, що вказана у Звіті і Висновку, не відображає дійсної ринкової вартості автомобіля, оскільки за основу бралося одне із джерел інформації. Більш того, між ними є розбіжності також в тому, що в Звіті вказано, що визначити вартість автомобіля за допомогою «Бюлетеня автотоварознавця» неможливо, а у Висновку така вартість визначається.
Окрім розбіжностей щодо ринкової вартості автомобіля, зазначені документи (докази) містять і інші суттєві розбіжності, зокрема, щодо вартості його відновлювального ремонту та завданого матеріального збитку, внаслідок ДТП, а також відомостей одометра транспортного засобу. Окрім іншого, висновок не містить відомостей щодо залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу.
Для встановлення дійсної ринкової вартості транспортного засобу, усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, відновлювального ремонту та фактично дійсності проведених ремонтних робіт відповідно до переліку документів, вказаних у додатках до позовної заяви, а також визначення залишкової вартості автомобіля після ДТП, сторона відповідача вважала за необхідне призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу, про що подала клопотання.
Сторона відповідача вважає, що задоволення вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості транспортного засобу і одночасно залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.
Щодо суми купівлі запчастин на транспортний засіб Mazda 3 в розрізі рахунку на оплату ФОП ОСОБА_4 від 14.07.2023 року № 14/07-01 (далі - Рахунок № 14/07-01) та від 17.07.2023 року № 17/07 (далі - Рахунок № 17/07), виставленого позивачу, сторона відповідача вважає, що цінник за купівлю запасних частин до автомобіля марки Mazda 3, вказаний позивачем, є явно завищеним.Відповідно до отриманої відповідачем комерційної пропозиції інтернет магазину exist.ua від 14.10.2023 № SA-161247 ціна запчастин на автомобіль марки Mazda 3 є значно меншою, ніж вказано позивачем.
Крім того, згідно з протоколом огляду автомобіля Mazda 3 між експертом ПрАТ «СК «Уніка» та довіреною особою, - ОСОБА_5 , задній спойлер транспортного засобу містив лише подряпини. Проте, незважаючи на наявність лише подряпин заднього спойлера, позивачем був замінений на новий, що коштує 27 460 грн.
Отже, стороною відповідача ставиться під сумнів наявність такого заднього спойлера на автомобілі Mazda 3.
Щодо вартості купівлі транспортного засобу Mazda 3 позивачем та дійсності виконаних робіт по ремонту автомобіля в розмірі, який заявлений у позові, сторона відповідача зазначає, що автомобіль марки Mazda З, реєстраційний номер НОМЕР_2 , придбаний позивачем 06.04.2021 року за 120 000 грн.
Для перевірки дійсностідоводів щодо купівлі автомобіля за вищевказану ціну, стороною відповідача на адресу ТСЦ 8045 (РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) було подано адвокатський запит. На момент подання апеляційної скарги відповідь на адвокатський запит не надійшла, а тому сторона відповідача просить суд витребувати таку інформцію (документи) у зв'язку з неможливістю їх отримати самостійно.
Крім того, сторона відповідача ставить під сумнів здійснення позивачем відновлювального ремонту автомобіля, згідно з долученими позивачем документами.
Зазначає, що у відповідь на адвокатський запит ФОП ОСОБА_11 повідомив, що роботи по ремонту автомобіля Mazda 3,реєстраційний номер НОМЕР_2 , не виконувалися та оплата не здійснювалася. ФОП ОСОБА_12 відмовив у наданні документів щодо оплати виконаних робіт. Адвокатський запит ФОП ОСОБА_13 повернувся за закінченням терміну зберігання, а від експерта відповіді не надійшло. Тому сторона відповідача просить суд апеляційної інстанції посприяти у витребуванні відповідних документів.
Також сторона відповідача звертає увагу на те, що позивачем недотримано законодавства при здійсненні розрахунків за надані йому послуги з професійної правничої допомоги.
Щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача в цій частині, оскільки заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу не є співмірною зі складністю справи та виконаними послугами. Зазначене також вказувалося у відзиві на позовну заяву, який безпідставно проігнорований судом.
У поданій апеляційній скарзі сторона відповідача зробила заяву про відшкодування позивачем понесених відповідачема витрат на професійну правничу допомогу. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на правничу допомогу) відповідача ОСОБА_1 може скласти 17 100,00 грн.
Докази, які відповідач сплатив чи має сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - Овчаренко Ігор Сергійович просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від від 13 жовтня 2023 рокуу цивільній справі №752/18670/23 у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди змінити, виклавши його у такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 117 627 грн 72 коп.». В іншій частинірішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року залишити бех змін.
Зазначає, що твердження відповідача про те, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним, зводяться до його незгоди із доданим до позову висновком експерта і не ґрунтується на належних доказах.
Звертає увагу на те, що розмір витрат позивача на проведення ремонту за вказаними договорами та первинними документами (210880 грн.) є меншим за розмір витрат, визначений у висновку експерта №12/04-01 від 04.05.2023 року (221284,92 грн.) та у складеному за замовленням страхової компанії звіті про оцінку №22607 від 05.04.2023 року (287758,84 грн.).
В частині доводів апеляційної скарги щодо порушення права відповідача ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд справи, сторона позивача зазначає, що у визначені процесуальні строки відповідач ОСОБА_1 не подала до суду першої інстанції ні відзиву на позовну заяву, ні заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, ні заяви про продовження судом процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, до винесення рішення у справі відповідачка подала до суду першої інстанції лише клопотання від 12.10.2023 року про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву. При цьому в клопотанні представник відповідача ОСОБА_7 не навів жодних підстав для відкладення розгляду справи та причин неотримання відповідачем ОСОБА_1 ухвали суду про відкриття провадження у справі. В матеріалах справи також міститься клопотання представника відповідача ОСОБА_7 із відміткою про його ознайомлення з матеріалами справи 12.10.2023року.
З огляду на вищевикладене, є безпідставними твердження представника відповідача про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального законодавства.
Разом з тим, сторона позивача просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у зв'язку із помилковим неврахуванням при підготовці позову факту оплати відповідачем ОСОБА_1 франшизи у розмірі 1000 грн., вважає, що розмір шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, підлягає зменшенню на суму фактично відшкодованої франшизи і в цій частині доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими.
Стосовно заявлених відповідачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі витрат на правничу допомогу в орієнтовній сумі 17100 грн, сторона позивача заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач не подав до суду ні додаткової угоди щодо визначення вартості послуг, ні акту наданих послуг, ні документів, які підтверджують їх оплату.
Звертає увагу суду на те, що даний спір розглядається у суді у зв'язку із категоричною відмовою відповідача ОСОБА_1 здійснити його врегулювання у позасудовому порядку, що підтверджується роздруківкою переписки сторін у месенджері Viber, що додана до апеляційної скарги. Окрім того, в апеляційній скарзі представник відповідача безпідставно посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального закону та його прав. Вчинені відповідачем дії щодо збору доказів, подання відзиву на позовну заяву, клопотань по витребуванню доказів судом та призначенню експертизи є надмірними, реалізованими в неналежний спосіб та без достатніх на те підстав.
З огляду на викладене, сторона позивача вважає, що за даних умов існують підстави для покладання,відповідно до ст. 141 ЦПК України, на відповідача ОСОБА_1 судових витрат повністю, незалежно від результатів вирішення спору.
До даного відзиву сторона позивача долучила заперечення на клопотання про витребування судом доказів та клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, що були додані відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги.
Щодо витрат на правничу допомогу сторони позивача зазначає, що у даній справі позивач несе витрати на професійну правничу допомогу, що надається АО «ЮРИДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» згідно із договором про надання правової допомоги №7 від 19.04.2023 року (копія договору була додана до позову).
Щодо наданих послуг з написання даного відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на додані до неї клопотання між позивачем та АО «ЮРИДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» складено акт №3 від 24.02.2024року, що додається, яким зафіксовано вартість вказаних послуг в сумі 9000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
На час проведення експертизи зупинено провадження у справі.
16 червня 2025 року з Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали цивільної справи № 752/18670/23 разом з висновком експерта № СЕ-19/111-25/13859-АВ від 09 червня 2025 року за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковбаси Олега Станіславовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Колдіної О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені та непокритого страховою виплатою матеріального збитку поновлено.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Онищук Віктор Вікторович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Овчаренко Ігор Сергійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» участь представника в судове засідання не забезпечив. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка».
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скаргита відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковбаси Олега Станіславовича підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.03.2023 року по вул. Заболотного у Голосіївському районі м. Києва сталась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та належного ОСОБА_2 автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року у справі №752/5097/23 ОСОБА_1 у визнано винною в порушенні п.п. 2.3 б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило вказану дорожньо-транспортну пригоду, та притягнуто її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Судом також встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» за полісом №210864057 від 02.09.2022 року, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого становить 130 000 грн, з безумовною франшизою 1 000 грн.
07 березня 2023 року позивачем було подано до ПрАТ «СК «Уніка» заяву №8776775730/1 про виплату матеріального збитку по полісу №210864057.
12 квітня 2023 року в рамках врегулювання події від 06.03.2023 року дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з НОМЕР_2 , відповідальність водія якого застраховано у ПрАТ «СК «УНІКА» за полісом 210864057 від 02.09.2022року , та належним позивачу автомобілем «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «Уніка» було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 79 140,94 грн, що підтверджується листом ПрАТ «СК «Уніка» від 25.04.2023 року №8776775730/1.
У цьому ж листі наведено розрахунок розміру виплаченого позивачу страхового відшкодування та додано до нього копії звіту №22607 від 05.04.2023 року, висновку №22607/1 та страхового акту, складених ПрАТ «СК «Уніка» та на його замовлення ТОВ «СЗУ Україна».
З листа ПрАТ «СК «Уніка» від 25.04.2023 року №8776775730/1 вбачається, що ПрАТ «СК «Уніка» визначило розмір страхового відшкодування позивачу,виходячи з оціненої вартості відновлювального ремонту - 287 758,84 грн. та оціненої ринкової вартості автомобіля - 201 757,19 грн.
Не погоджуючись із сумою виплаченого страхового відшкодування позивач замовив у судового експерта Власова А.Ю. проведення транспортно-товарознавчої експертизи, результати якої було оформлено висновком експерта №12/4-011 від 04.05.2023 року.
За цим висновком експерта Власова А.Ю. №12/4-011 від 04.05.2023 року вартість матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП від 06.03.2023 року станом на 03.05.2023 без врахування ПДВ становить 93 252,28 грн., з урахуванням ПДВ - 111 902,73 грн.
При визначенні вартості матеріального збитку експерт визначив повну вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу деталей та без врахування ПДВ - 221 284,92 грн., та ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди - 253 806 грн.
Сума страхового відшкодування, у розмірі 79 140,94 грн була виплачена на користь позивача.
Таким чином, розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 13 111,34 грн, з розрахунку93 252,28 грн (збиток) - 1000 грн (франшиза) - 79 140,94 грн (виплачене страхове відшкодування).
Судом також встановлено, що 09 травня 2023 року представником позивача було направлено на адресу ПрАТ «СК «Уніка» вимогу позивача про доплату страхового відшкодування у сумі 13 111,34 грн. у страховій справі №8776775730/1.
На цю вимогу представник позивача отримав відповідь ПрАТ «СК «Уніка» від 17.05.2023 року №8776775720/1 про відмову у проведенні доплати страхового відшкодування.
Позивачем було проведено відновлювальний ремонт належного йому автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку із чим він поніс витрати на придбання запасних частин для ремонту у сумі 172 490 грн та на самі ремонтні роботи у сумі 38 390 грн, що в загальному склало його витрат на суму 210 880 грн.
На підтвердження проведення відновлювального ремонту позивачем надано суду копії документів щодо придбання запасних частин для ремонту та щодо виконання робіт з ремонту автомобіля.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені та непокритого страховою виплатою матеріального збитку, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем було здійснено ремонтні роботи по відновленню пошкодженого транспортного засобу «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , беручи до уваги те, що під час розгляду справи не було отримано доказів, які свідчать про повне виконання ПрАТ «СК «УНІКА» взятих на себе зобов'язань за договором страхування, відсутність клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, вимоги позивача в частині стягнення з ПрАТ «СК «Уніка» недоплаченого страхового відшкодування, що складає 13 111,34 грн знайшли своє обґрунтування та підлягають задоволенню. Як наслідок підлягає задоволенню 1 581 грн 98 коп пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
Згідно із складеним на замовлення позивача висновком експерта №12/4-011 від 04.05.2023 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 06.03.2023 року станом на 03.05.2023 року без врахування ПДВ становить 93 252,28 грн., з урахуванням ПДВ - 111 902,73 грн. При цьому вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу деталей та без врахування ПДВ за цим висновком складає 221 284,92 грн. а ринкова вартість автомобіля до дорожньо - транспортної пригоди - 253 806,00 грн.
У матеріалах справи наявні належні докази ремонту транспортного засобу, що дає можливість стягнення із заподіювача шкоди різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Відтак, залишок суми матеріального збитку у розмірі 118 627,72 грн підлягає стягненню з винуватця ДТП - ОСОБА_1 .
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року в частині стягнення з ПрАТ «СК «Уніка» недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 13 111,34 грн та 1 581 грн 98 коп пені за прострочення виплати страхового відшкодування стронами не оскаржується, а тому керуючись приписами ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 суми матеріального збитку у розмірі 118 627,72 грн.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення непокритого страховою виплатою матеріального збитку у розмірі 118 627,72 грн, не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 позивач просив стягнути завдану внаслідок ДТП шкоду у розмірі 118 627,72грн (210 880 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 ) - 79 140, 94 (виплачена сума страхового відшкодування ПрАТ «Уніка») - 13 111,34 грн (недоплачена сума страхового відшкодування ПрАТ «Уніка).
На підтвердження вартості завданих збитків посилався на висновок експерта №12/4-011 від 04.05.2023 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу деталей та без врахування ПДВ за цим висновком складає 221 284,92 грн та на докази фактичного відновлювального ремонту належного йому автомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , на загальну суму 210 880 грн.
Положення цивільного законодавства свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов'язків на власний розсуд.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Разом з тим,принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» за полісом №210864057 від 02.09.2022 року, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого, становить 130 000 грн, з безумовною франшизою 1 000 грн.
Отже, частка відповідальності ОСОБА_1 становить різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом страхового відшкодування - 130 000 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої їїавтомобілю у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягала виплаті потерпілому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до звіту страхового акту, складеного ПрАТ «Уніка» № 87767757330/1 страхова сума на момент страхового випадку 160 000 грн, вартість автомобіля Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент пошкодження 201 757,19 грн, ватрість ТЗ у пошкодженому стані 121 616,25 грн, вартість матеріального збитку 80 140,94 грн.
Згідно з висновком судового експерта Власова А.Ю. №12/4-01 від 04 травня 2023 року, оформленого за замовленням позивача, вартість матеріального збитку, заподіяного власникуавтомобіля «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП від 06травня 2023 року станом на 03травня 2023 року без врахування ПДВ становить 93 252,28 грн, та з урахуванням ПДВ - 111 902,73 грн. При визначенні вартості матеріального збитку експерт визначив повну вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу деталей та без врахування ПДВ - 221 284,92 грн, та ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди - 253 806 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.01.2025 у даній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу проведення якої доручено Київському НДЕКЦ МВС.
09.06.2025 року судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС оформлено висновок № СЕ-19/111-25/13859/АВ яким встановлено, що ринкова вартість автомобіля Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 06.03.2023 року становить 207 763,50 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок його пошкодження 06.03.2023 року становить 239 084,70 грн без ПДВ; вартість матеріального збитку становить 207 763,50 грн; ринкова вартість автомобіля після дорожньо транспортної пригоди складала 94 565,23 грн.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280св20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879св21).
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто,транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим, чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Як зазначалося вище 09.06.2025 року судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС оформлено висновок № СЕ-19/111-25/13859/АВ яким встановлено, що ринкова вартість автомобіля Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 06.03.2023 року становить 207 763,50 грн; вартість відновлювального ремонту внаслідок його пошкодження 06.03.2023 року становить 239 084,70 грн без ПДВ; вартість матеріального збитку становить 207 763,50 грн; ринкова вартість автомобіля після дорожньо транспортної пригоди складала 94 565,23 грн.
Таким чином, виходячи з положень пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», автомобіль Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, про що зазначено у вищевказаному висновку експерта.
З огляду на те, що ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП становить 207 763,50 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля після ДТП становить - 94 565,23 грн., то шкода, завдана власнику автомобіля становить суму 113198,27 грн. За мінусом 1000,00 грн. франшизи, яку відповідачка сплатила позивачу, ПрАТ СК «Уніка» повинна була виплатити позивачу страхове відшкодуванння у розмірі 112 198,27 грн., а виплатила лише 79 140,94 грн. Недоплаена сума страхового відшкодуванння в межах страхового ліміту становить 33 057,33 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2023 року у даній справі у його неоскарженій частині стягнуто з ПрАТ СК « Уніка» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодуванння в сумі 13 111,34 грн. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, а тому не може переглядати судове рішення в неоскарженій частині.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування статті ст.1194 ЦК України та стягнення відшкодування шкоди з винної у ДТП особи - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим в даній частині позовних вимог слід відмовити.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргупредставника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковбаси Олега Станіславовичазадовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення непокритого страховою виплатою матеріального збитку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про залишення позовних вимог без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 111 грн 34 коп та 1 581 грн 98 коп пені за прострочення виплати страхового відшкодування учасниками справи не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.
Щодо витрат на оплату експертизи, проведенної Київським НДЕКЦ МВС на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 27.01.2025 року у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Відповідний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
Судом апеляційної інтанції враховано висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС від 09.06.2025 № СЕ-19/111-25/13859/АВ, який вказує на ринкову вартість автомобіля Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 06.03.2023 та вартість відновлювального ремонту внаслідок його пошкодження 06.03.2023.
Відтак, колегія суддів вважає, що витрати, здійснені відповідачем на оплату вартості експертизи Київського НДЕКЦ МВС на суму 26 742,24 грн є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані з розглядом справи і підлягають відшкодуванню.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ч.8 ст.141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесення витрат відповідачем в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано копію Договору про співпрацю у сфері надання правничої (правової) допомоги № 24-01/25 від 24.01.2025 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 01.07.2025 року, копію додатку до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 01.07.2025року (Звіт наданих послуг), копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 01.07.2025 року на суму 8 400 грн.
Відтак, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції склали 8400 грн.
Колегія суддів вважає, що заявлена відповідачем вартість витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції є співмірною та обґрунтованою, з огляду на те, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційнї інстанції в розмірі 8 400 грн.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 141 ЦПК України правових підстав для відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем в суду апеляційної інстанції, немає. Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави надавати правову оцінку доказам наданим позивачем на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргускаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковбаси Олега Станіславовичазадоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , то колегія суддів вважає, що необхідно стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги - 1779,44 грн, оскільки такий розмір судового збору підлягав сплаті під час подання апеляційної скарги до суду.
Колегія суддів звертає увагу відповідача на п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 12, 15, 16, 1166, 1194 ЦК України, ст.ст. 30, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 133, 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковбаси Олега Станіславовича задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимогОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення непокритого страховою виплатою матеріального збитку і в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 в частині вимог до ОСОБА_1 про стягнення непокритого страховою виплатою матеріального збиткузалишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1779,44 грн, витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 26 742,24 грн, та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 400,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: