Справа №760/12912/25 2/760/9819/25
06 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Верещінська І.В, за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про розірвання шлюбу.
В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що 22.02.2020 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач посилається на те, що подружнє життя у них не склалося, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство вони не ведуть, подальше спільне проживання та примирення між ними є неможливим. У зв'язку з чим, просить розірвати шлюб у судовому порядку.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано, проте в матеріалах справи міститься заява відповідача про визнання позову від 27.06.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Судом встановлено, що 22.02.2020 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 236 (а.с. 15).
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 виданого Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1133, у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
Матеріали справи свідчать про те, що сторони не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, не мають намір відновлювати сім'ю та бажають розірвати шлюб, оскільки втратили порозуміння, любов та повагу. Відповідач в своїй заяві від 27.06.2025 року визнає позовні вимоги в повному обсязі. Перешкод для розірвання шлюбу в судовому порядку судом не встановлено.
Згідно ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Добровільність шлюбу - це одна з основних його засад, шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка обумовлює його добровільний характер.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та фактичні взаємини сторін, суд приходить до висновку, що сім'я у сторін остаточно розпалась і зберегти її уже не можливо.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно заяви про визнання позову та відповідно до ст. 113 СК України, відповідач бажає після розірвання шлюбу і надалі іменуватися прізвищем " ОСОБА_4 ", тому підстав для відновлення дошлюбного прізвища немає.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи визнання позову відповідачем, позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого ним за подання позову судового збору (1211,20 грн.), що становить 605,60 грн.
Іншу частину сплаченого позивачем судового збору (605,60 грн.) слід стягнути на його користь з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 110-113, 114 ч.2 СК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 18, 76-81, 133, 141, 142, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.02.2020 року Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 236 - розірвати.
Повернути позивачу ОСОБА_1 з Державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп., сплачених за подання позовної заяви згідно квитанції від 10.05.2025 р. №691.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суддя І.В. Верещінська