Справа №760/3426/24 2/760/5407/25
04 липня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття квартири,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачу належить приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує договір купівлі-продажу від 02 серпня 2017 року.
01.02.2023 року відбулось затоплення вказаного приміщення, що підтверджує акт про залиття квартири, в якому вказано, що причиною затоплення приміщення стало порушення експлуатації та несвоєчасний ремонт системи дренажу і воронок дощеприймальної каналізації тераси 8 поверху офісу 21, власником якої є відповідач.
Внаслідок залиття квартири номер АДРЕСА_2 позивачу було завдано шкоди.
Водночас між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та позивачем було укладено Договір добровільного страхування майна № л738Гик3цв.
На підставі вищезазначеного договору № л738Гик3цв АТ «СК «АРКС» визнала затоплення 01.02.2023 року страховим випадком та здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 19 334,70 грн.
Разом з тим, Відповідач, нехтуючи встановленим обставинам у акті 01.02.2023 року не виконав вимоги щодо усунення порушення експлуатації та ремонту системи дренажу та воронок дощеприймальної каналізації, внаслідок чого повторно затопив квартиру номер АДРЕСА_2 .
Відповідно до Акту про залиття квартири від 14 грудня 2023 року зазначено, що причиною затоплення квартири номер АДРЕСА_2 є порушення власником приміщення 21, тобто відповідачем, пункту 5 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2018 року № 219 в частині неналежного обслуговування та несанкціонованого втручання в системи теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах нежитлового приміщення № 21.
У зв'язку з тим, що вказане майно було застраховане, то АТ «СК «АРКС» визнала затоплення квартири номер АДРЕСА_2 страховим випадком та здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 20 135, 18 грн.
Разом з тим, згідно висновку № 1.200.23.0009500 страховиком визначено розмір шкоди у сумі 73 276,00 грн.
Оскільки сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування № л738Гик3цв недостатньо для покриття нанесеної шкоди Власник пошкодженого майна змушена звертатися з даним позовом для повного відшкодування у розмірі 53 140,82 грн.
При визначенні розміру моральної шкоди позивач просила суд звернути увагу, що відповідач не усунув виявлені недоліки щодо порушення експлуатації та ремонту системи дренажу та воронок дощеприймальної каналізації, мало місце двічі залиття квартири позивачки та наявне постійне протікання з приміщення офісу 21 з вини відповідача. Внаслідок неусунення порушень знову було пошкоджено майно, а також це залиття спричинило негативні зміни у звичайних умовах життя позивача, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадку залиття, ремонту пошкодженого майна у перший раз та пошук квартири внаслідок повторного залиття.
Внаслідок залиття квартири позивачка зазнала душевних та фізичних страждань, оскільки був порушений її звичайний спосіб життя та життєві плани, пошкодження майна вимагало додаткових зусиль для проведення вимушеного незапланованого ремонту квартири, додаткового часу для налагодження побуту, однак після налагодження побуту та проведення ремонту після першого залиття, залиття повторилось знову.
Повторне залиття зумовило необхідність знов проведення дій щодо ремонту та є додатковим моральним «ударом», оскільки неповне покриття договором добровільного страхування нанесеної шкоди, зумовило неможливість на сьогоднішній день провести ремонт квартири, яка знову через бездіяльність Відповідача може бути затоплена, що позивач вважає є лише питанням часу.
Крім того, відповідач з початку першого залиття не хоче усувати порушення водовідведення та підчас оформлення не приймає участь у огляді затоплених приміщень та не надає представникам ОСББ можливість оглянути та отримати вільний доступ до внутрішніх мереж.
Як наслідок у такому хвилюючому, тяжкому моральному стані позивач:
- не може розпочати ремонт квартири у зв'язку з тим, що страхова компанія не в повному об'ємі покрила збиток, оскільки наявні обмеження, встановлені договором, а позивач не має стільки коштів для проведення ремонту;
- відповідач продовжує не усувати порушення в експлуатації, внаслідок чого позивач не може використовувати приміщення квартири АДРЕСА_3 для проживання та змушена здійснювати постійний пошук житлового приміщення для проживання, бо по стінам постійно тече вода, коли синоптики передбачають дощ або сніг;
- не має можливості продуктивно працювати та займатися своїми справами внаслідок постійної думки, що бездіяльність відповідача знову призведе до затоплення її квартири;
- повсякденне життя позивача докорінно змінилося, оскільки вона постійно перебуває у стресовому стані, через неодноразове залиття її квартири.
Отже, в розумінні ст.ст. 23, 1167 ЦК України, на думку позивача їй заподіяно моральну шкоду у розмірі 200 000 грн., які вона просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
На виконання Ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
14.05.2025 року представником відповідача подана заява про залишення позову без розгляду у зв'язку з двома неявками позивача.
Протокольною Ухвалою суду від 15.05.2025 року відмовлено в заяві представника відповідача про залишення позову без розгляду за її безпідставністю та закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив її задовольнити з підстав у ній наведених.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачу належить приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 02 серпня 2017 року (а.с. 8-9, а.с. 45-46). Квартира розташована на 7 поверсі та складається з 1 кімнати житловою площею 18 кв.м., кухні 9,6 кв.м., вбиральні площею 4,1 кв.м., коридору площею 8,1 кв.м., вбудованих шаф та комори (а.с.47-49).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2023 року відбулось затоплення вказаного приміщення, що підтверджується Актом про наслідки залиття житлового приміщення № 04/02 від 02.02.2023 року. В Акті вказано, що причиною затоплення вказаного приміщення стало порушення експлуатації та несвоєчасний ремонт системи дренажу і воронок дощеприймальної каналізації тераси 8 поверху офісу 21, власником якої є відповідач (а.с. 14). Згідно Акту, винуватець відмовився від підпису в зв'язку з відсутністю в Україні.
В результаті залиття квартири номер АДРЕСА_2 позивачу було завдано шкоди.
Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та позивачем було укладено Договір добровільного страхування майна № л738Гик3цв від 03.01.2023 року (а.с. 15-20). На підставі вище зазначеного договору № л738Гик3цв АТ «СК «АРКС» визнала затоплення 01.02.2023 року страховим випадком та здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 19 334,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 950661 від 13.02.2023 року (а.с. 21).
Як встановлено судом, 14 грудня 2023 року відбулось повторне залиття квартири АДРЕСА_2 зі сторони приміщення №21 восьмого (останнього) поверху багатоквартирного будинку, що вбачається з Акту про залиття квартири від 14 грудня 2023 року.
В акті зазначено, що причиною затоплення квартири номер АДРЕСА_2 є порушення власником приміщення 21, тобто відповідачем, пункту 5 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2018 року № 219 в частині неналежного обслуговування та несанкціонованого втручання в системи теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах нежитлового приміщення № 21 (а.с. 22).
Як вбачається з Заяви про подію та на виплату, ОСОБА_2 повідомила Страховика АТ «СК «АРКС» про страхову подію 14.12.2023 року (а.с. 37) та подала заяву на виплату страхового відшкодування згідно Договору добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та від нещасного випадку №л738Гик№цв від 03.01.2023 року.
Згідно зі Звітом №1.200.23.0009500 про незалежну оцінку з визначення матеріального збитку, завданого об'єкту оцінки, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , замовленим Страховиком, розмір матеріального збитку складає 73 276,00 грн. без врахування ПДВ (87 931,20 грн. з ПДВ).
Крім того, згідно з Актом огляду застрахованого об'єкту, що є невід'ємною частиною вказаного Звіту, на підставі зовнішнього огляду застрахованого об'єкту встановлено наступні пошкодження об'єкту:
у ванній кімнаті сліди потьоків на стіні, що суміжна з кухнею, матеріал плитка керамічна, Брудні плями на підлозі душової кабінки;
в коридорі відставання та розбухання лиштв дверей, що ведуть на кухню,на шпалерах на стінах, що суміжні із кухнею та ванною кімнатою, сліди потьоків рідини, плями темно-бурого кольору, ламінат має сліди бруду та залишків розводів від потьоків;
на кухні відставання від місця кріплення лиштв дверей, повна руйнація оздоблення стіни, що суміжна з кухнею (шпалери, шпаклівка, штукатурний шар знищені), гіпсокартон на стелі з під світкою кухні деформовано з руйнацією оздоблення -шпаклівки та фарби; на підлозі сліди бруду та залишки розводів від потьоків; розбухання бокової панелі навісної кухонної шафи, сліди плісняви задньої стінки шафи, відставання від основи фартуху кухні.
У зв'язку з тим, що квартира позивача була застрахована, АТ «СК «АРКС» визнала затоплення квартири номер АДРЕСА_2 страховим випадком та здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 20 135, 18 грн., що підтверджується рухом коштів по картці від 30.01.2024 року. (а.с. 66)
Разом з тим, на підставі висновку № 1.200.23.0009500 страховиком було визначено розмір шкоди у розмірі 73 276,00 грн. (а.с. 23-61). Отже, недоплаченою сумою залишається 53 140, 82 грн. (73 276 грн. - 20 135,18 грн.)
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Частиною 1 ст. 177 ЖК України встановлено обов'язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 179 ЖК України користування квартирами приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 (із змінами та доповненнями), власник квартири зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.
Так, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
З наведеного вбачається, що обов'язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії чи залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної особи не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту.
Відтак, з урахуванням вищенаведених доказів судом встановлено, що відповідач, як власник приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , допустив залиття квартири, яка належить позивачу.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Під час судового розгляду, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у залитті квартири позивача, не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу шкоди, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги вищенаведені обставини та те, що позивач зазнав матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири саме внаслідок неправомірних дій відповідача, як власника приміщення, враховуючи, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились внаслідок залиття квартири підтверджена висновком №1.200.23.0009500 від 26.12.2023 року та становить 73 275 грн., а різниця між вартістю страхового відшкодування та недоотриманим відшкодуванням становить 53 140,82 грн. суд вбачає необхідним стягнути вказані грошові кошти з відповідача на користь позивача.
Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття належної їй квартири, у якій вона проживає, вона зазнала душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили її звичний спосіб життя, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від неї додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які остання зазнала в результаті залиття квартири, неодноразовий характер залиття, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Виходячи із засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 200 000 грн. не є справедливою та обґрунтованою, а тому дана вимога підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у загальному розмірі 20 000 грн.
Що стосується вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 21/11/23-ПГ від 21.11.2023 року, переліком правової допомоги та її вартістю, квитанцією № АНЕ8-К27В-5Х36-ЕК0А від 31.01.2024 року.
При цьому, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, одного виступу у судовому засіданні.
Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн., який є дещо завищеним. Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги позивачу в сумі 15 000 грн.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 699,83 грн., пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 206, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 53 140 (п'ятдесят три тисячі сто сорок) гривень 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 699 (шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 83 копійки.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.В. Верещінська