Справа № 527/2084/25
провадження № 4-с/527/8/25
07 серпня 2025 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Левицької Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Папенко Л.І.,
представника скаржника - Гавриш Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду м. Глобине скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Гавриш Богданом Вадимовичем, на бездіяльність Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач - ОСОБА_2 ,
07 липня 2025 року представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Гавриш Богдан Вадимович звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач - ОСОБА_2 , в якій прохає: визнати протиправною бездіяльність Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язати Глобинський відділ зняти арешт, накладений в межах виконавчого провадження № 39650545 на картковий рахунок НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , в АТ КБ «Приватбанк».
Скаргу мотивовано тим, що 25.03.2025 року заступником начальника відділу Шкірко Н.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові коштиелектронні гроші, що містяться на відкритих рахункахелектроних гаманцях, а також на коштиелектронні гроші на рахункахелектронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштівелектронних грошей, що містяться на рахункахелектронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту таабо звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. При накладенні арешту було також арештовано і рахунок, на який скаржник отримує заробітну плату. Оскільки заробітна плата є єдиним джерелом доходів скаржника, а картковий рахунок, на який надходить заробітна плата, є рахунком зі спеціальним режимом використання, накладення на нього арешту суперечить нормам чинного законодавства та створює для скаржника перешкоди для забезпечення своїх базових потреб.
23.07.2025 року державним виконавцем направлено відзив на скаргу, в якому прохає в задоволенні скарги відмовити.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, посилаючись на підстави та обставини, викладені в ній та просив скаргу задовольнити.
Представник Глобинського ВДВС належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Стягувач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, направила заяву про розгляд справи без її участі , прохала в задоволенні скарги відмовити.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їй правовідносини.
05.09.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Закржевським Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39650545 про примусове виконання виконавчого листа № 2-185, виданого 11.03.2011 року Глобинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 щомісячно аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17.01.2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11).
25.03.2025 року постановою про арешт коштів боржника, яка винесена заступником начальника відділу Глобинського відділу ДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шкірко Н.В., накладено арешт на грошові коштиелектронні гроші, що містяться на відкритих рахункахелектроних гаманцях, а також на коштиелектронні гроші на рахункахелектронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштівелектронних грошей, що містяться на рахункахелектронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту таабо звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 439124,87 грн (а.с.12).
Листом начальника Глобинського ВДВС С.Чекальського від 13.05.2025 року за № 30022/24.2-30 заявнику ОСОБА_1 було відмовлено в знятті арешту з коштів, які містяться на рахунках в банківській установі та зазначено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні довідки банку про те, що арештований рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання. Крім того, зазначено, що 09.04.2025 року державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операції, а саме: НОМЕР_2 та направлено на адресу АТ КБ «Приватбанк», яка отримана та опрацьована останніми 10.04.2025 року (а.с.13).
Як вбачається з довідки командира ВЧ НОМЕР_4 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_4 з 25.01.2025 року (а.с.14).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
У справі № 334/1803/21 суди встановили, що постанова про арешт коштів боржника у ВП № 68467662 містить застереження щодо спеціальних рахунків, арешт яких забороняється.
Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»;
У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.
З метою недопущення безповоротного втручання у право боржника на володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках зі спеціальним режимом, які в силу вимог закону підпадають під обмеження щодо можливості накладення арешту на них, законодавець не обмежив боржника у праві надати державному виконавцю докази на підтвердження спеціального режиму банківського рахунку, на який накладено арешт.
Судом під час розгляду даної цивільної справи встановлено, що державний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти боржника та накладаючи арешт на рахунок боржника в АТ КБ «Приватбанк» діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою стягнення заборгованості за виконавчим листом, виданим судом. Будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не отримано.
Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок їх виконання, із застереженням щодо накладення арешту «крім коштівелектронних грошей, що містяться на рахункахелектронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту таабо звернення стягнення на які заборонено законом».
Судом також враховано, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять повідомлення АТ КБ «Приватбанк» про цільове використання коштів на рахунку ОСОБА_1 , не містять доказів повернення постанови приватного виконавця про накладення арешту без виконання, що давало б підстави державному виконавцю зняти накладений ним арешт із цих коштів.
З урахуванням вказаного, суд прийшов до висновку, що державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень, а права боржника не порушені під час здійснення виконавчих дій, тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст. 258-261, 353-354, 447-452 ЦПК України,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Гавриш Богданом Вадимовичем, на бездіяльність Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. В. Левицька