Справа № 527/885/25
провадження 2/527/528/25
07 серпня 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу № 527/885/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», який подано представником позивача Бачинським Остапом Михайловичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
17 березня 2025 року представник позивача звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.12.2023 року між ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19464459. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 10000 грн.на поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні кредитного договору.
Зазначив, що на умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у гривні на умовах передбачених кредитним договором №19464459 у розмірі 10000 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 21.03.2024 року.
Посилався на те, що відповідач не здійснив жодного платежу, не виконав свої зобов'язання, та не вніс платежі, передбачені умовами кредитного договору, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із не здійсненням платежів на виконання кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
Також зазначив, що 26.03.2024 року ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» уклали договір факторингу №2603 від 26.03.2024 року. Згідно договору факторингу №2603 від 26.03.2024 року ТОВ «ФК «Артеміда -Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 136.
Вказував, що станом на 10.03.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 29434 грн., а саме: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21675 грн. - заборгованість за відсотками.
На підставі викладеного позивач прохав суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №19464459 від 22.12.2023 року у розмірі 29434 грн. та понесені судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн..
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року відкрито провадження у справі.
11.04.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Вказувала, що нарахування відсотків первісним кредитором відбувалося з 23.12.2023 по 21.03.2023, тобто за 75 днів сума відсотків має бути не 249 грн. в день, а 200 грн. в день. А саме на 3675 грн. менше за зазначену в позовних вимогах.
Посилалась на те, що розмір заборгованості за відсотками є непропорційно великою сумою компенсації ( понад 50 % вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути проінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Тому укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Вказувала, що відсутність підпису відповідача на правилах надання грошових коштів у позику фактично надає можливість кредитору надавати умови в будь - якій редакції та стверджувати, що зазначені умови та правила погоджені з відповідачем.
Посилалась на те, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 31675 грн. не є співрозмірною залишкові сумі кредиту у 10000 грн. за договором №19464459, суперечить принципу розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Також посилалась на те, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Також, до суду не було надано квитанцію про оплату наданих послуг. Для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають такого обсягу роботи та витрат, що зазначені у розрахунку, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.
Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
16.04.2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив.
Вказував, що ні представником відповідача, ні відповідачем не представлено жодного доказу невідповідності укладеного договору позики №19464459 від 22.12.2023 року Закону України «Про захист прав споживачів», а доводи наведені ними у відзиві є виключно їхніми домислами, котрі не відповідають ні умовам договору укладеного між сторонами, ні нормам закону.
Також зазначив, що доводи відповідача та його представника про несправедливе нарахування відсотків не заслуговують уваги, оскільки згідно умов договору кредитодавцем/первісним кредитором було нараховані відсотки відповідачу із 16 по 90 день по нижчій відсотковій 2,49%, а не як визначено умовами договору - 3,5%.
Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання відповідач та його представник не з'явились, попередньо звернулись до суду із клопотанням про проведення розгляду справи у їх відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 22.12.2023 року між ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19464459. ( а.с.7-9)
Відповідно до п.1.1. вказаного договору, кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором.
Згідно п.1.3., п.1.5., п.1.6. вказаного договору, загальний розмір ( сума) кредиту: 10000 грн., кредит надається строком на 90 днів (строк кредитування). Термін ( дата) повернення кредиту:21.03.2024 року.
Відповідно до п.1.7. договору, позичальник сплачує проценти за кожен день користування кредитом у такому розмірі та порядку:
1.7.1. з 1-го по 15-й день користування кредитом - 2%, у сумі 3000 грн., термін оплати 06.01.2024 року;
1.7.2. з 16-го по 90-й день користування кредитом - 3,5 %, в сумі 26250 грн., термін оплати 21.03.2024 року.
Згідно п.1.16. договору, на дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 53903,70%, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 39250 грн..
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується квитанцією №709368987, відповідно до якої ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс» здійснив переказ коштів на карту № НОМЕР_2 у розмірі 10000 грн., призначення: кредитні кошти згідно договору 19464459. ( а.с.10)
26.03.2024 року між ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» та ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс» укладено договір факторингу №2603 у відповідності до умов якого,в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується сплатити клієнта суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за основними зобов'язаннями в повному обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається після підписання сторонами реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами та сплати фактором клієнту суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. ( а.с.11-14)
Відповідно до витягу з реєстру договорів до договору факторингу №2603 від 26.03.2024 року, ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №19464459 від 22.12.2023 року у розмірі 29434 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21675 грн. - заборгованість за відсотками. ( а.с.21)
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом №19464459 встановлено, що станом на 26.03.2024 року, залишок кредиту становить 31675 грн.. ( а.с.23)
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №19464459 встановлено, що станом на 10.03.2025 року загальний розмір заборгованості за договором становить 29434 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21675 грн. - заборгованість за відсотками. (а.с.22)
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Таким чином, з урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що 22.12.2023 року між ТОВ «Бі Ел ДжиМікрофінанс» та відповідачем був укладений кредитний договір №19464459, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв'язку з чим між сторонами виникли договірні зобов'язання.
У даному договорі сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Приписами ч. 1 ст.625ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України, визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Щодо посилання представника відповідачана обставини, викладені у відзиві слід зазначити, що відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Суд зазначає, що при укладенні спірного кредитного договору відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу, порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, а він погодив такі умови, підписавши договір шляхом проставляння електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно частини третьоїстатті 207 ЦК України, пунктів 6, 12 частини першої статті3, статті12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» відповідає письмовій формі договору.
За своєю правовою природою проценти за кредитом входять до складу кредитного зобов'язання та обов'язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно доЦивільного кодексу Українита вимогстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Статтею 6 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір №19464459 від 22.12.2023 року, або окремі його пункти, в установленому законом порядку судом недійсними не визнавались, а норми Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів» не встановлюють нікчемність положень договору у разі включення у договір із споживачем несправедливих умов, визначених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Такі умови є підставою для оспорювання договору споживчого кредиту відповідно до частини третьоїстатті 215 ЦК України, що у справі не встановлено.
За таких обставин визнання судом несправедливими та такими, що порушують права споживача, умов кредитного договору щодо розміру процентів за кредитом, як підстави для відмови у їх стягненні за вимогою позивача, не ґрунтується на нормах права та встановлених фактичних обставинах справи.
Суд зазначає, що відповідач погодився на запропоновані умови кредитування, свою згоду на його укладення не відкликав, кредитний договір не оспорював та презумпцію його правомірності не спростував. Водночас у строки, встановлені договором, відповідач кредит не повернув.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті, відповідач грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Будь-яких доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.
Посилання представника відповідача про те, що нарахування відсотків було здійснено не вірно, не заслуговує на увагу, оскільки нарахування відсотків було здійснено кредитором у розмірі та у строки, які були визначені умовами договору.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» за кредитним договором №19464459 від 22.12.2023 року у розмірі 29434 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21675 грн. - заборгованість за відсотками.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №19464459 від 22.12.2023 року у розмірі 29434 грн..
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. позивачем надано договір про надання правової допомоги №250307-7Ш від 07.03.2025 року, розрахунок суми судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 7000 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда -Ф», який подано представником позивача Бачинським Остапом Михайловичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (реквізити позивача: код ЄДРПОУ: 42655697, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) заборгованість за кредитним договором №19464459 від 22.12.2023 року у розмірі 29434 грн 00 коп (двадцять дев'ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (реквізити позивача: код ЄДРПОУ: 42655697, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (місцезнаходження: 79013, м.Львів, вул. С. Бандери,87, оф.54, код ЄДРПОУ: 42655697).
Представник позивача: Бачинський Остап Михайлович (адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_3 ).
Представник відповідача: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя Ю. М. Свістєльнік