Справа № 527/1942/25
провадження 2/527/933/25
06 серпня 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Левицької Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Папенко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу № 527/1942/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», який подано представником позивача - адвокатом Рудницьким Юлієм Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з вказаним цивільним позовом, який мотивує тим, що 18.08.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501350499, за умовами якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строку та на умовах, що передбачені кредитним договором. АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, проте позичальник грошові кошти для погашення визначених кредитних платежів не надав, в результаті чого виникла заборгованість, станом на 15.04.2025, в розмірі 46638,01 грн.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування установи на АТ «Сенс Банк».
З метою добровільного врегулювання спору, на адресу за місцем проживання ОСОБА_1 направлено досудову вимогу про необхідність виконання договірних зобов'язань, однак кошти позичальником залишаються несплаченими. Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501350499 в розмірі 46638,01 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 26 червня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з'явились.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, у якій просив суд проводити розгляд справи без його участі, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи наявність зазначених умов проведення заочного розгляду справи, суд розглянув справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 18.08.2021 між ОСОБА_1 і АТ «Альфа-Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк») підписано Оферту на укладення угоди про надання кредиту № 501350499, Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту (а.с. 77-87, 94).
За умовами Угоди про надання споживчого кредиту № 501350499 від 18.08.2021, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 22000 грн, з фіксованим типом процентної ставки - 20,99% річних, строком повернення на 36 місяці, тобто до 18.08.2024. Кредит надано позичальнику для: 1) власних потреб , розмір - 22000 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок, відкритий в АТ «Альфа-Банк».
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу, грошові кошти в сумі 22000 грн.
Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, де зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 501350499 від 18.08.2021, станом на 15.04.2025, складає: 46638,01 грн, що включає борг: за кредитом - 18499,00 грн, по відсоткам - 11859,01 грн, по комісії - 16280,00 грн (а.с. 94).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк»)).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст ст. ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Оскільки отримані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18499,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 11859,01 грн, а всього 30358,01 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в загальному розмірі 16280,00 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 зазначено, що згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, встановивши у кредитному договорі № 501350499 від 18.08.2021 плату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи, зокрема, розмір кредиту, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що вказані умови кредитного договору є несправедливими.
При цьому слід врахувати, що у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У свою чергу банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №382/1621/21, від 06.11.2023 у справі №204/224/21.
Враховуючи вищезазначене, в задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії в розмірі 16280,00 грн слід відмовити.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками в розмірі 30358,01 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується меморіальним ордером №895371. Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 46638,01 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 30358,01 грн, що становить 65,09 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1576,74 грн, що складає 65,09 % від 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України , суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 38, код ЄДРПОУ 23494714) за кредитним договором № 501350499 від 18.08.2021:
18499,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,
11859,01 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а всього 30358,01 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у сумі 1576,74 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 38, код ЄДРПОУ 23494714);
відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 .
Суддя Т. В. Левицька