Справа № 362/5993/25
Провадження № 2-о/362/176/25
07.08.2025 суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Медведєв К.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи Виконавчий комітет Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усиновлення дитини, -
У серпні 2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана заява, в якій порушено питання про усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом четвертим ч. 2 ст. 293 ЦПК України, визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення.
За правилами ст. 310 ЦПК України, заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Такими загальними правилами врегульовано порядок визначення підсудності цивільних справ, зокрема ст.ст. 27, 28.
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги;
Порядок декларування та реєстрації місця проживання в Україні регулюється нормами Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». За нормами цього закону реєстраціє підлягає як місце проживання так і місце перебування.
Відповідно до правозастосовного підходу, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 «[…] особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання».
Таким чином, підсудність справи про усиновлення відповідно до ст. 310 ЦПК України визначається за місцем проживання дитини, яким вважається місце реєстрації її проживання або місце реєстрації місця перебування.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1649175 від 07.08.2025 ОСОБА_3 (дитина, яку хочуть усиновити заявники) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки судом отримано докази, що станом на час постановлення цієї ухвали ОСОБА_3 (дитина, яку хочуть усиновити заявники) не має зареєстрованого місця проживання в межах територіальної підсудності Васильківського міськрайонного суду Київської області, тому вказана заява не підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області, а підсудна Святошинському районному суду міста Києва (03148 м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що цивільну справу № 362/5993/25 слід передати за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва (03148 м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А), за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання дитини.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 293, 294, 310, 354 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу № 362/5993/25 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи Виконавчий комітет Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усиновлення дитини передати за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва (03148 м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Медведєв К.В.