Справа № 640/9194/20
05 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Мельничука В.П. та суддів Василенка Я.М., Мєзєнцева Є.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позовну заяву задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України "Про судовий збір" з урахуванням змін до вказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем в адміністративному позові заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 848 164,12 грн.
Отже, виходячи зі змісту позовної заяви, Головне управління ДПС у м. Києві при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинне було сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, тобто 12 722,46 грн (848 164,12 грн*1%)*150%).
Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не дотримано вказані вимоги ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано документ про сплату судового збору.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Так, Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, звертаю увагу, що статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду.
Так, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відсутність визначених КАС України вимог до суду апеляційної інстанції в прохальній частині апеляційної скарги є перешкодою для відкриття провадження по справі і перегляду рішення суду першої інстанції, адже суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідком розгляду апеляційної скарги не може прийняти інше рішення, ніж те, яке чітко визначене ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, згідно з ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи 30 травня 2025 року судом першої інстанції ухвалено зазначене вище рішення в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Здійснивши за допомогою функціоналу Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» витребування електронної справи, яка формувалася судом першої інстанції, встановлено, що у вкладці «Статус доставки в ЕС» рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 640/9194/20 міститься запис щодо доставки рішення Головному управлінню ДПС у м. Києві із заповненою інформацією «Дата встановлення статусу» 01.06.2025 о 21:29 год. з відміткою «Доставлено».
Відтак, строк на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року закінчився 02 липня 2025 року.
Разом з цим, апеляційну скаргу Головним управлінням ДПС у м. Києві було подано лише 04 липня 2025 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
При цьому, вказаною особою заявлено клопотання про поновлення строку, де зазначено, що вона є бюджетною установою, тому відсутність коштів для сплати судового збору унеможливлювало вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, а тому просить суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та поновити вказаний строк.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаній особі було надано строк для усунення зазначених вище недоліків десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.
Щодо заявленого Головним управлінням ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону.
Таким чином, Головне управління ДПС у м. Києві, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинне забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Обставини, пов'язані зі сплатою судового збору, не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду справа № 804/2979/17 від 15 травня 2018 року, № 822/276/17 від 07 червня 2018 року.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Крім цього, особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Однак Головним управлінням ДПС у м. Києві не надано доказів вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній адміністративній справі, та які б свідчили, що воно дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі у найкоротші строки.
При цьому доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Головного управління ДПС у м. Києві сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, до вказаної апеляційної скарги не додано.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22 та від 07 грудня 2022 року у справі № 400/1980/21.
Таким чином, клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, а причини пропуску такого строки - неповажними.
Додатково звертаю увагу, що згідно з п. 4 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з цим, Головним управлінням ДПС у м. Києві не дотримано вказані вимоги ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано до апеляційної скарги належних доказів отримання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року.
Отже, Головним управлінням ДПС у м. Києві не було подано до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, не вказано поважних причин пропуску строку, не зазначено підстави для його поновлення та не підтверджено вказане належними в розумінні положень ст.ст. 72,73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами; не надано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу з уточненням вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а також не сплачено судовий збір за подання даної апеляційної скарги, а отже вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, не виконано.
Відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст. 298 Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (одноособово)" від 10 липня 2025 року по справі № 640/9194/20 був надісланий Головному управлінню ДПС у м. Києві в його електронний кабінет та доставлений до електронного кабінету 11 липня 2025 року о 00:46 год.
Строк виконання вимог зазначеної вище ухвали судді суду апеляційної інстанції сплинув 21 липня 2025 року.
Колегія суддів звертає увагу, що Головному управлінню ДПС у м. Києві було надано достатній строк для звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року.
Однак, вказаною особою недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в наданий строк та в розумний строк надходження кореспонденції не усунуто.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 299, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Є.І. Мєзєнцев