Справа № 357/9193/20
Провадження № 2/357/1439/25
07 серпня 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., позивачки - ОСОБА_1 , представників позивачки - адвоката Гаделії В.Р. та адвоката Власенка М.Ф., представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Лебедовської Л.Ю., представника відповідача Білоцерківського МВ ДВС - Прохацького Р.О., третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду №3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності,
05.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_7 , Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , шляхом направлення засобами поштового зв'язку, що зареєстрований судом 15.09.2020, обґрунтовуючи тим, що 23.06.2000 нею набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі продажу квартири серії АВК №828143. У вказаній квартирі вона - ОСОБА_1 проживає разом з третіми особами по справі: з донькою ОСОБА_4 та онучками - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . В подальшому, так склалися обставини, що нею було заборговано грошові кошти громадянину ОСОБА_8 , який, у свою чергу, звернувся до суду з метою стягнення з неї заборгованості. Білоцерківським міськрайонним судом було видано виконавчий лист № 2/357/293/16 від 23.12.2016 на суму 133978,94 грн. та виконавчий лист № 2/357/3750/16 від 27.03.2017 ну суму 266 682,61 грн. Внаслідок чого, старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Власенко О.А. були відкриті виконавчі провадження НОМЕР_3 та НОМЕР_4. У подальшому, державним виконавцем Власенко О.А., 16.08.2019 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, на підставі якої об'єднано виконавчі провадження № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_7. Заборгованість за виконавчими провадженнями в примусовому порядку стягувалася з її пенсійного забезпечення та всього було стягнуто - 22 170,53 грн. Проте, пізніше їй стало відомо, що БЦ МВ ДВС продано їх єдине житло, незважаючи на те, що у квартирі фактично проживають та зареєстровані малолітня ОСОБА_6 та неповнолітня ОСОБА_3 . Всупереч вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, пунктів 3, 4 Порядку відповідач - БЦ МВ ДВС, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, 16.08.2019 подав до державного підприємства «СЕТАМ» заяву № 58353 на реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , у якій проживають та зареєстровані неповнолітні Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Окрім іншого, згідно наявної у неї інформації, ТОВ «Приватна експерта служба», 08.08.2019 виконано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_2 , вартість якої склала 331400,00 грн. Вказана оцінка є неправомірною, проведена без огляду майна та вартість майна є явно нижчою за ринкову. Внаслідок чого, стартова ціна житла на торгах була занижена. Крім того, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, у будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. Проте, до її квартири ніколи не навідувалась жодна особа, яка здійснює оцінку майна та належних та допустимих доказів проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта оцінки матеріали звіту не містять, зокрема відсутні і фотографії об'єкта оцінки. Таким чином, не проведення суб'єктом оцінювання огляду (обстеження) об'єкта оцінки є підставою для визнання незаконними дій відповідача по проведенню торгів. Також, відповідач - БЦ МВ ДВС взагалі не повідомляв її про проведення оцінки майна та її результатів. Відповідно до протоколу № 442594 про проведення електронних торгів, 05.11.2019 ДП «СЕТАМ» реалізовано вищевказану однокімнатну квартиру, реєстраційний номер лоту 381397, переможцем торгів став ОСОБА_7 , ціна продажу склала 255 178,00 грн. У подальшому державним виконавцем Власенко О.А., 20.11.2019 складено акт (який затверджений начальником відділу ОСОБА_9.) про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що належить на їй праві приватної власності. Вказаний акт державним виконавцем на її адресу не направлявся. Копію акту отримано адвокатом Гаделія Віталієм Романовичем під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42020111030000010 за підозрою ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. На підставі вищевказаного акту приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріальної округу Київської області Якименською Л.Л., 09.12.2019 видано ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3 кв. м., житловою площею 17,6 кв. м., яке зареєстровано в реєстрі №1090, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50188485 від 12.12.2019, запис про право власності №34615345 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, неправомірні дії відповідача призвели до порушення її прав на повагу до приватного життя та права на житло, яке охороняється статтю 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки вона не має іншого житла чи майна у якому могла б проживати разом зі своєю сім'єю. Тому, просила, з урахуванням заяви від 14.01.2021: визнати недійсними проведені Державним підприємством «СЕТАМ» електронні торги з продажу лота № 381397 та їх результати оформлені протоколом проведення електронних торгів №442594 від 05.11.2019; визнати недійсним правочин - акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 20.11.2019, затверджений 20.11.2019 начальником Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3 кв.м., житловою площею 17,6 кв.м., яке зареєстровано у реєстрі за № НОМЕР_8, видане 09.12.2019 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50188485 від 12.12.2019 і запис про право власності № 34615345 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3 кв м, житловою площею 17,6 кв м за ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.
02.10.2020 судом постановлено ухвалу, якою звільнено позивачку від сплати судового збору, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.11.2020 - 10:00.
16.11.2020 відповідач - ОСОБА_7 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги позивача є незаконними, безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. 09.12.2019 він отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна, а саме квартири по АДРЕСА_3 , з прилюдних торгів за №1090 від 09.12.2019, право власності підтверджується зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 34615345. Він, як переможець вищезазначених торгів вніс, за придбання квартири суму в розмірі 255 178,00 грн в повному обсязі. Станом на 16.11.2020 він не має можливості володіння, користування та розпорядження своїм майном. Після реалізованого права власності на вищезазначену квартиру, він зареєструвався за адресою по АДРЕСА_3 , разом з дружиною та малолітньою дитиною, але реалізувати своє право на проживання, користування не має можливості, бо в даній квартирі проживають колишні мешканці - це позивач, її донька та онуки, треті особи по справі та продовжують не сплачувати комунальні послуги, якими користуються. Своїми діями позивач та члени її сім'ї створюють, у подальшому, для нього боргові зобов'язання, як для власника житла, а для себе нові судові справи та стягнення заборгованості у примусовому порядку. Окрім того, що він не має можливості реалізувати своє право на вільне розпорядження належним йому майном, розуміючи, що у разі заборгованості по комунальним послугам, вимоги та претензії щодо їх оплати будуть зверненні до нього, як до власника даної квартири. Так, станом на квітень 2020 року загальна заборгованість по сплаті комунальних послуг, якими він не користується становить 38 991,81 грн. і сума продовжує збільшуватися: 2506,44 грн - КП БМР ЖЕК№7,2896,96 грн - ТОВ «КОЕК»,18268,68 грн - КП БМР «Білоцерківтепломережа»,7 597,03 грн - ТОВ «Білоцерківвода»,7 722,70 грн - ТОВ «Київоблгаз збут». Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що під час передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, державний виконавець має отримати дозвіл органу опіки та піклування. Відповідно до матеріалів справи позивач є бабою, а не матір'ю неповнолітніх дітей, які проживають як члени сім'ї власника у спірній квартирі, а тому для укладення оспорюваного правочину згоди органу опіки і піклування не потребувалося. Враховуючи, що права та інтереси неповнолітніх дітей, вчиненням оспорюваного правочину не порушені, то відсутні правові підстави для визнання його недійсним. За змістом ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Згода органу опіки на продаж (відчуження) житла у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам, непотрібна (ВС/КЦС № 1612/2343/12 від 20.03.2019). Реалізація спірної квартири відбулась в примусовому порядку у зв'язку з невиконанням позивачем в добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу. Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набувач, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов. Також, зазначає, що позивач не оскаржувала дії виконавця, рішення, які були прийняті виконавцем ні в загальному судовому порядку, ні в адміністративному порядку, ні в інший спосіб тощо. Позивач розуміла наслідки примусового виконання рішення суду по борговим зобов'язанням, які на дату звернення до суду становлять понад 400 661,55 грн, а станом на 03.09.2020 позивачем сплачено лише 22 170,53 грн., що становить 5% від суми заборгованості. Прилюдні торги були проведені в рамках норм Закону України «Про виконавче провадження». Позивач по справі не оскаржувала дії виконавця, не оскаржувала висновок про вартість вищезазначеної квартири в строки визначеними законодавством. Зважаючи, що він законним шляхом набув своє майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , є добросовісним набувачем, реалізація майна відбулася в рахунок кредитних боргів та зобов'язань позивача. Тому, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, у цьому випадку є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача, індивідуальний і надмірний тягар. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
19.11.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 14.01.2021 - 14:00, за клопотанням представника позивачки.
14.01.2021 підготовче засідання було відкладено на 03.03.2021 - 14:00, для ознайомлення позивача з відзивом.
14.01.2021 ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну підстав позову та позовну заяву у новій редакції.
03.03.2021 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання: про прийняття позовної заяви із зміненими підставами позову до розгляду; про залучення у справі співвідповідача ДП «Сетам»; про прийняття додаткових доказів поданих представником позивача; про відкладення підготовчого засідання на 15.04.2021 - 14:00, згідно п.2 ч.2 ст. 198 ЦПК України.
07.04.2021 співвідповідач - ДП «Сетам» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги позивача не узгоджуються з чинним законодавством, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступних обставин та підстав. ДП «СЕТАМ» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09 березня 2019 року № 10008/5 «Про визначення організатора електронних торгів, торгів за фіксованою ціною» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, а також виконання інших функцій, передбачених Порядком. Так, 05.11.2019 відбулися електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів №442594, переможцем яких визнано учасника № 2 (ціна продажу: 255 178.00 грн). Електронні торги, за результатами яких реалізовано Квартиру, відбулися з дотриманням норм чинного законодавства, що підтверджується, зокрема, тим, що позивачем не наведено жодних обставин та підстав, які б свідчили про протиправність дій підприємства під час проведення електронних торгів. Послідовність дій державного виконавця та ДП «СЕТАМ», а також особливості процесу реалізації арештованого майна деталізовані у Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. На виконання п. 3, абз. 2 п. 4 розділу II Порядку було подано заявку на реалізацію квартири разом із відповідними документами. За змістом абз. 4 п. 4 розділу II Порядку, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, означеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби приватний виконавець).Відтак, за наявних обставин винятково посадові особи відділу державної виконавчої служби мали необхідні документи та інформацію для прийняття рішення про подання заявки.Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів (абз. 5 п. 4 розділу II Порядку). Отже, ДП «СЕТАМ» виконує функції Організатора електронних торгів, який діє винятково в межах повноважень, визначених Порядком, розміщуючи інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, поданих посадовими особами ДВС.Більше того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку організатора електронних торгів перевіряти законність дій посадових осіб ДВС щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію відповідного майна. Таким чином у підприємства, як організатора електронних торгів, відсутні повноваження надавати правову оцінку діям посадових осіб ДВС, зокрема, перевіряти відомості, наведені у заявці, окрім повноти заповнення заявки. Так, у позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 є боржником у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_9, котре відкрито шляхом винесення головним державним виконавцем Власенко О.А. постанови від 16 серпня 2019 року про об'єднання виконавчих проваджень, в яких позивач є боржником. Далі виконавцем доручено ТОВ «ПРИВАТНА ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» підготувати звіт про оцінку квартири, за результатами оцінки Суб'єктом оціночної діяльності складено звіт про оцінку Квартири 08.08.2019.За наявною у підприємства інформацією виконавець у встановленому порядку повідомив позивача про результати визначення вартості чи оцінки майна. Крім того, ч. 5 ст. 57 Закону наділяє сторони, якщо вони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня складання відповідного повідомлення. Водночас, позивач вважає, що його права були порушені внаслідок неповідомлення про результати оцінки майна та про проведення електронних торгів. Однак з такими міркуваннями погодитися не можна, адже виконавцем було вжито заходів повідомлення ОСОБА_1 про результати оцінки квартири. Більше того, позивачеві було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження у якому ОСОБА_1 є боржником, а тому будь-які заперечення позивачем наявності у нього інформації про виконавче провадження не заслуговують на увагу. Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відтак, у випадку якщо позивач вважала, що рішення, дії або бездіяльність виконавця є протиправними, вона мала можливість оскаржити їх у встановленому порядку, таким чином запобігти реалізації Квартири, однак цього зроблено не було. Також, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що в квартирі фактично проживають та зареєстровані неповнолітня та малолітня особи, що на її думку є перешкодою для реалізації квартири на електронних торгах. Однак, з таким твердженнями підприємство не погоджується не можна з урахуванням наступного. Позовна заява та додані до неї документи вказують на відсутність родинних відносин між ОСОБА_1 та відповідними неповнолітньою та малолітньою особами. У свою чергу, ч. 1 ст. 176 СК покладає на батьків зобов'язання передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Отже, такий обов'язок передання у користування дитини майна покладається саме на батьків, а не інших осіб, в тому числі інших родичів. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом (ч. 2 ст. 176 СК). Незважаючи на вказані вище обставини, додані до позовної заяви документи (свідоцтво про народження, довідки про реєстрацію місця поживання особи) свідчать про те, що ОСОБА_1 не є матір'ю цих дітей. Таким чином та обставина, що неповнолітня та малолітня особи мають зареєстроване місце проживання у квартирі, власниками якої не є їхні батьки, не є перешкодою для реалізації Квартири на електронних торгах. Також, зазначає, щ реалізація майна на електронних торгах належить до угод купівлі-продажу та оформлюється актом про проведені електронні торги. До випадків, коли електронні торги можуть бути визнані недійсними належить, поміж іншого, допущення істотних порушень під час проведення таких торгів, однак жодних порушень під час реалізації квартири допущено не було.При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними підлягають встановленню обставини, зокрема, чи мало місце порушення вимог Порядку, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів. Таким чином підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні, адже за наявних обставин така позовна вимога не узгоджується із ч. 1 ст. 215 ЦК. Відтак, підприємство, як організатор електронних торгів, здійснило всі передбачені законодавством дії для реалізації квартири, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
14.04.2021 представник відповідача - Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за довіреністю Прохацький Руслан Олександрович, подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що не погоджується із позовними вимогами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, зважаючи на наступне. Твердження позивача що їй не було відомо про відкрите виконавче провадження НОМЕР_9, спростовується наявними в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_7 доказами, а саме супровідними листами з поштовими квитанціями про направлення на адресу боржника постанов, повідомлень та інших документів. 21.09.2018 позивач особисто була ознайомлена із виконавчим провадженням № НОМЕР_7 про що, свідчить підпис ОСОБА_1. на титульному листі виконавчого провадження та на копії супровідного листа про відправлення копії постанови про опис та арешт майна, зокрема квартири АДРЕСА_3 .Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Доказів того, що після відкриття виконавчого провадження позивач оскаржувала дії (бездіяльність) державного виконавця, у тому числі постанову про опис та арешт майна, звіт про оцінку майна, матеріали виконавчого провадження не містять та позивачем до суду не надано. Щодо порушення прав дітей, то позивач не повідомила державного виконавця про те, що в даній квартирі зареєстровані її онуки, не надала на вимогу відповідача довідки про склад сім'ї чи про зареєстрованих осіб. Отже, такі дії позивача, як ненадання довідки про зареєстрованих осіб у квартирі підтверджують, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання покладених на боржника обов'язків у виконавчому провадженні, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання ВІДПОВІДНОЇ обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, які обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, для встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числи зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - такси про зміну місця роботи. Третя особа ОСОБА_4 , яка була присутня при описі квартири та є матір'ю дітей також не повідомила відповідача, що в квартирі зареєстровані та проживають її діти, законним представником яких вона виступає. Відповідач не міг знати про те, що квартирою мають право користуватися інші особи та зокрема діти, оскільки відсутній реєстр прав користування нерухомим майном та позивачем така інформація не була надана. Отже, обов'язок з надання відомостей про зареєстрованих осіб у квартирі покладено на боржника, в даному випадку позивача. У матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо реєстрації та проживання дітей в квартирі АДРЕСА_3 . Крім того, норми статті 177 СК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей. Підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення неповнолітньої житлом покладається на її батьків, а не на бабу якою являється позивач. Отже продаж квартири згідно закону з торгів, не може вважатись порушенням прав дітей. Крім того, обов'язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків, а не на державу. Таким чином та обставина, що неповнолітня та малолітня особи мають зареєстроване місце проживання у квартирі, власниками якої є їх бабуся, не а перешкодою для реалізації квартири на електронних торгах. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
15.04.2021 судом постановлено ухвалу, якою зупинено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_7 , Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності, зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/4240/20, провадження № 1-кп/1221/20.
05.03.2025 судом постановлено ухвалу, про поновлення провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 24.03.2025 - 14:00.
24.03.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2025 - 09:30, за клопотанням представника позивачки.
23.04.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання: про залучення у справі правонаступників відповідача - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 ; про залучення третьої особи ОСОБА_3 ; про відкладення підготовчого засідання на 15.05.2025 - 10:00, згідно п.2 ч. 2 ст. 198 ЦПК України.
15.05.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду документів на підтвердження особи відповідача та повноважень її представника.
15.05.2025 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.07.2025 - 14:00.
07.07.2025 представник відповідача Білоцерківського міського відділу ДВС, за довіреністю Прохацький Руслан Олександрович, подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що твердження позивача, що їй не було відомо про відкрите провадження № НОМЕР_7, спростовується доданими до відзиву на позовну заяву та наявними в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_9 доказами. Третя особа по справі ОСОБА_4 законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_6 була присутня при описі квартири про що зазначено в постанові про опис а арешт майна від 19 вересня 2018 року, тобто законний представник дітей також була обізнана про відкрите виконавче провадження та про арешт і опис спірної квартири. Також, зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження стосовно позивача та в матеріалах даної судової справи відсутні будь-які відомості щодо того, чи скористався боржник передбаченим ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» правом запропонувати інші види майна, які вважає за необхідне реалізувати в першу чергу, як і відсутні відомості які б свідчили про те, що боржник повідомила орган примусового виконання рішення про наявне в нього майно чи пропонувала звернути стягнення на той чи інший вид наявного в нього майна.Також, нормами Закону України «Про виконавче провадження», серед іншого сторонам виконавчого провадження надано право оскаржити результати оцінки нерухомого майна саме в рамках виконавчого провадження. Всупереч вказаному матеріали виконавчого провадження та матеріали справи не містять відомостей про подання ОСОБА_1 , під час здійснення виконавчого провадження скарг на дії державних виконавців в рамках виконавчого провадження, чи визнання недійсними результатів визначення вартості квартири, чи оскарження будь-яких інших дій виконавця до передачі майна на реалізацію та його подальшого примусового продажу, отже позивач на власний pозсуд розпорядився наданими їй правами сторони виконавчого провадження. Для визнання судом торгів недійсними обов'язковою є наявність підстав визнання їх недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або і ні особи, яка звернулася до суду. Отже, порушення вимог законодавства, допущених під час проведення торгів підставою для визнання таких торгів як правочину недійсними виключно за доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Однак, позивачем не надано жодних доказів, що під. час проведення торгів порушені її права та законні інтереси. Щодо порушення прав дітей, то позивач ОСОБА_1 не є матір'ю неповнолітніх дітей, проживання яких зареєстроване в квартирі АДРЕСА_4 . Позивач - ОСОБА_1 не є та не була, опікуном чи піклувальником неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а тому вимога про обов'язкову згоду органу опіки та піклування на відчуження майна, яке належить не опікуну, а члену сім'ї не розповсюджується на позивача та належне їй майно. Позивачем не надано доказів того, що батьки дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не мають у власності чи користуванні іншого житла. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не зареєстровані в спірній квартирі, відомості про відсутність у них житла в матеріалах справи відсутні. В матеріалах виконавчого провадження відсутні заяви позивача та законних представників дітей щодо порушення прав їхніх дітей на проживання у спірній квартирі. Таким чином та обставина, що неповнолітня та малолітня особи мають зареєстроване місце проживання у квартирі, власником якої є їх бабуся, не є перешкодою для реалізації квартири на електронних торгах. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
07.07.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні на 28.07.2025 - 14:00, за клопотанням представника позивачки.
28.07.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення рішення та відкладення ухвалення і проголошення рішення на 07.08.2025 - 16:30.
Позивачка - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та позов просила задовольнити у повному обсязі.
Представник позивачки, адвокат Гаделія Віталій Романович, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивачки, адвокат Власенко Микола Федорович, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачки - ОСОБА_2 , адвокат Лебедовська Людмила Юріївна, у судовому засіданні підтримала викладені у відзиві обставини та просила відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Відповідач - ДП «СЕТАМ» в судове засідання свого представника не направило, про день, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, у відзиві на позовну заяву просив справу розглянути за відсутності представника підприємства.
Представник відповідача Білоцерківського міського відділу ДВС, за довіреністю Прохацький Руслан Олександрович, у судовому засіданні підтримав викладені у письмових запереченнях обставини та просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та позов просила задовольнити у повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та позов просила задовольнити у повному обсязі.
Третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в судове засідання свого представника не направила, 14.01.2021, 03.03.2021 подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника служби та просила при винесенні остаточного рішення у справі першочергово керуватися інтересами дітей.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Встановлено, що 23.06.2000 позивачка - ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири серії АВК №828143.
23.12.2016 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист у справі №357/7006/16-ц, провадження № 2/357/293/16, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 боргу в загальній сумі 133978,94 грн, та 27.03.2017 видано виконавчий лист у справі №357/9793/16-ц, провадження № 2/357/3750/16, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 боргу в загальній сумі 266682,61 грн.
05.09.2017 старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. на підставі виконавчого листа №2/357/293/16 від 23.12.2016, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.
13.08.2018 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. на підставі виконавчого листа № 2/357/3750/16 від 27.03.2017, виданого Білоцерківським міськрайонним судом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6.
19.09.2018 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_3 винесено виклик державного виконавця та постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_3 , за результатами якої описано квартиру, яка розташована на першому поверсі будинку, складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 34,3 кв м, які позивачка отримала 21.09.2018.
16.08.2019 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_7.
29.05.2019 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А., з метою з'ясування вартості описаного та арештованого майна, винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_3 - ТОВ «Приватна Експертна Служба» та на підставі вказаної постанови 08.08.2019 ТОВ «Приватна експерта служба» виконано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_3 , вартість якої згідно висновку про вартість нерухомого майна склала 331 400, 00 грн.
15.08.2019 листом за №57609 державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про оцінку арештованого майна, яка склала 331400,00 грн, який позивачка отримала 14.09.2019.
05.11.2019 відбулися електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 442594, переможцем яких визнано учасника №2 ОСОБА_7 (ціна продажу: 255 178.00 грн).
20.11.2019 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , який 20.11.2019 був затверджений начальником Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_9..
09.12.2019 на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріальної округу Київської області Якименською Л.Л., ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3 кв м, житловою площею 17,6 кв м, яке зареєстровано в реєстрі за №1090 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50188485 від 12.12.2019 (запис про право власності №34615345 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи (Т. 1 а.с. 9-10, 16-17, 18-19, 20-22, 23-24, 25-26, 29-48, 182-186, 187-191).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком у розмірі 2100,00 грн на місяць (Т. 1 а.с. 49, 126).
Згідно матеріалів справи (Т. 1 а.с. 242-246, Т. 2 а.с. 13-14, 60), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого заведено спадкову справу №68944435 та спадкоємцями майна померлого є його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким 28.12.2022 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме майно.
Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають: з 02.12.2008 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та її діти: з 07.08.2012 малолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та з 02.12.2008 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та зареєстровані з 13.12.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується матеріалами справи (Т. 1 а.с. 11-15, 75, 127, Т. 2 а.с. 53, 56-59).
04.02.2025 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яка набрала законної сили 12.02.2025, у справі № 357/4240/20, провадження № 1-кп/1221/20 (Т. 1 а.с. 235-240, Т. 2 а.с. 3-8) клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності задоволено, звільнено ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності у судовому провадженні №357/4240/20, 1-кп/357/402/25 (кримінальне провадження № 42020111030000010) та судове провадження щодо ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, закрито, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
У статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.
Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів (далі - Порядок № 2831/5), електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку № 2831/5 виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Організатор повертає заявку на реалізацію майна приватному виконавцю у разі зупинення або припинення діяльності приватного виконавця відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавча служба укладає відповідний договір.
Водночас, аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов'язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що з огляду на правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином. Такий висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Продавцем майна, яке реалізується з торгів у межах виконання рішення суду, є власник майна, оскільки саме його майно продається; держава не переносить на себе право власності на це майно і діє в зазначеному випадку від імені власника-боржника.
Таким чином, з аналізу змісту статей 203, 215, 650, 655 і 656 ЦК України, положень Порядку реалізації арештованого майна вбачається, що: реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажі майна, за яким продавцем відчужуваного майна є боржник, переможець прилюдних торгів виступає покупцем, а особами, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів; складання за результатами проведення прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21.
Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Подібний за змістом висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24),в якому зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому крім наявності порушення положень закону під час проведення торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.
Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними підлягає встановленню допущення порушень під час вчинення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, чи вплинули такі порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Отже, проведення електронних торгів, що відбулися з порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання таких торгів недійсними виключно за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 279/56/20 (провадження № 61-1345св21).
Позивачка обґрунтовуючи позові вимоги зазначає, що 08.08.2019 ТОВ «Приватна експерта служба» було виконано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_2 , вартість якої склала 331 400, 00 грн, але вказана оцінка є неправомірною, проведена без огляду майна та вартість майна є явно нижчою за ринкову. В наслідок чого, стартова ціна житла на торгах була занижена. Тому, не проведення суб'єктом оцінювання огляду (обстеження) об'єкта оцінки є підставою для визнання незаконними дій відповідача по проведенню торгів. Крім того, відповідач БЦ МВ ДВС взагалі не повідомляв її про проведення оцінки майна та її результатів.
Також, позивачка на підтвердження своїх заперечень, що вартість арештованого нерухомого майна є неправомірною, надала до суду копію регіонального рекламно-інформаційного тижневика «МАЙДАН-БРОК» від 08.08.2019 та рецензію на звіт про оцінку квартири АДРЕСА_3 , який виконаний ТОВ «Приватна експерта служба» 008.08.2019 (Т. 1 а.с. 135-136, Т. 2 а.с. 105-111).
Однак, суд критично оцінює зазначені твердження та докази позивачки, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
На виконання вказаних вимог Закону, з метою з'ясування вартості описаного та арештованого майна та за відсутності згоди сторін виконавчого провадження щодо вартості майна, 29.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_3 - ТОВ «Приватна Експертна Служба» та на підставі вказаної постанови 08.08.2019 ТОВ «Приватна експерта служба» виконано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_3 , вартість якої згідно висновку про вартість нерухомого майна склала 331 400, 00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом
Також, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як зазначено вище у рішенні, 15.08.2019 листом за №57609 державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про оцінку арештованого майна, яка склала 331400,00 грн, який позивачка ОСОБА_1 отримала 14.09.2019, що підтверджується копією фіскального чека та відстеженням пересилання поштового відправлення, та стягувач ОСОБА_8 отримав 15.08.2019.
А тому, суд відхиляє твердження позивачки, що їй не було відомо про відкрите виконавче провадження НОМЕР_9, не було відомо про проведений опис та арешт квартири, що вона не отримувала висновку експертизи, оскільки вказане спростовується підписом ОСОБА_1 на титульному листі виконавчого провадження та на копії супровідного листа пре відправлення копії постанови про опис та арешт майна, квартири АДРЕСА_3 , та копією листа за №57609 від 15.08.2019.
Також, суд враховує, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів щодо оскарження дій державного виконавця щодо проведення оцінки та вартості арештованого нерухомого майна, у визначеному законом порядку, що не заперечувалося позивачкою в судовому засіданні, оскільки допущені виконавцем порушення при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом (схожий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, провадження № 14-529цс19).
Крім того, дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів (оцінка нерухомого майна, визначення черговості звернення на майно боржника), мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №278/1419/21).
Також, позивачка обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що державний виконавець попередньої згоди органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, 16.08.2019 подав до державного підприємства «СЕТАМ» заяву № 58353 на реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності та в якій проживають і зареєстровані неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Відповідачі заперечуючи проти позовних вимог зазначають, що за змістом статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Крім того, згода органу опіки на продаж (відчуження) житла у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам, не потрібна. А тому, та обставина, що неповнолітня та малолітня особи мають зареєстроване місце проживання у квартирі, власниками якої не є їхні батьки, не є перешкодою для реалізації Квартири на електронних торгах.
Суд враховує зазначені твердження позивачки та критично оцінює твердження відповідачів, виходячи з наступного.
Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 29 ЦК України).
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України). Цьому кореспондує абзац другий частини другої статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про вільне пересування).
Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, яка кореспондує частині першій статті 156 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. При цьому за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (частина друга статті 156 ЖК УРСР).
Пункт 1 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5 передбачено, до заявки на реалізацію арештованого майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, додається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
Також, п. З розділу II Порядку закріплено, що виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абз. З - 16 п. 2 цього розділу. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
Тому, вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.
Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час передачі на реалізацію нерухомого майна) передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5).
Отже, відповідно до положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку № 2831/5 державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 року в справі № 303/3043/19, від 18 березня 2021 року у справі № 164/1145/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 442/2252/17.
Згідно із пунктами 68-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), повноваження державного виконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України, для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», такими повноваженнями державного виконавця не наділяє. Також, наприклад, державний виконавець позбавлений можливості встановлювати, чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в межах виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань державний виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) зробила висновок про те, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим на підставі самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців (пункти 70, 71, 116, 117).
Тобто, враховуючи вищевикладене, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти (пункт 72).
Вирішуючи спір у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вона у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), який зводиться до такого: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо житлового приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам собою факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (пункти 88-90).
При цьому, дійсно дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей у разі вчинення саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.
Згідно із пунктом 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), враховуючи зміст частини шостої статті 29 ЦК України одного лише факту наявності права власності на квартиру недостатньо для встановлення квартири місцем проживання, визначеним абзацом п'ятим статті 3 Закону про вільне пересування. Для офіційного встановлення місця проживання існує реєстрація такого місця, передбачена зокрема частиною десятою статті 6 Закону про вільне пересування та Правилами реєстрації місця проживання.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Отже, з урахуванням наведеного для правильного вирішення справи за позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, у контексті дотримання прав та інтересів дітей, необхідно оцінити добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна, з якого часу діти зареєстровані в спірному житловому будинку; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації; чи проживають вони разом з батьками у спірному житловому будинку; чи дотримано порядок їх вселення у спірне нерухоме майно; чи є спірне майно єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше житло у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; звернути увагу на ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.
Крім того, суд повинен встановити, чи відчуження житлового будинку суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо житлового приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 442/2252/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У ході розгляду даної справи судом встановлено та не спростовано відповідачами, що як на час розгляду судами цивільних справ №357/7006/16-ц та №337/9793/16-ц, видачі виконавчих листів по вказаних справах, відкриття виконавчого провадження, арешту та опису квартири, направлення державним виконавцем Власенко О.А. заявки ДП «Сетам» щодо реалізації належної на праві власності ОСОБА_1 квартири шляхом проведення електронних торгів, так і на час проведення електронних торгів з її реалізації (05.11.2019), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та її діти: малолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та неповнолітня (на момент проведення торгів) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які є членами сім'ї ОСОБА_1 , були зареєстровані у зазначеній квартирі та постійно в ній проживали, а тому у державного виконавця виник обов'язок на попереднє звернення до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію вказаної квартири.
Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ОСОБА_1 надала суду докази, що її нерухоме майно - квартира АДРЕСА_3 , право власності на яку виникло у неї на підставі договору купівлі-продажу квартири серії АВК №828143 від 23.06.2000), яке реалізоване на спірних електронних торгах, було єдиним місцем її проживання та членів її сім'ї, зокрема онуків, які, відповідно до вимог статей 29, 405 ЦК України, мають право користування ним.
Так, 04.02.2025 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_9 (начальника відділу ДВС, який 16.08.2019 подав заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованої квартири без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду), звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, у зв'язку із закінченням строків давності у судовому провадженні №357/4240/20, 1-кп/357/402/25, а судове провадження щодо ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, закрито, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Водночас, суд враховує, що ст. 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Усі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчиняв кримінального правопорушення. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що вирішують питання про вчинення особою кримінального правопорушення.
Однією з таких підстав для закриття кримінального провадження є звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, яка регламентована ст. 49 КК. Закриття кримінального провадження за ст. 49 КК є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосована лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність допущених державним виконавцем правил проведення спірних електронних торгів, зокрема, положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку № 2831/5 щодо обов'язку державного виконавця отримання дозволу органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості під час передачі на реалізацію нерухомого майна, належного позивачці, право на користування яким мають діти.
Суд, оцінюючи доводи позовної заяви у контексті дотримання права та інтересів дитини під час реалізації на спірних електронних торгах квартири, яка належала ОСОБА_1 , вбачає порушення порядку реалізації майна на прилюдних торгах, що тягне за собою недійсність проведених електронних торгів.
Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50188485 від 12.12.2019 і запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34615345 від 09.12.2019 про реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_2 та визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3 кв.м., житловою площею 17,6 кв.м., слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.
При цьому ЦК України не пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов'язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.
Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 № 918/1043/21 (12-35гс23).
За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).
У подальшому, застосовуючи статтю 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зробила висновки, які узгоджуються з наведеними вище висновками про застосування вказаної норми.
Так, Велика Палата Верхового Суду вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення statusquoanteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).
У даному випадку, обраний позивачкою спосіб захисту прав, шляхом визнання електронних торгів, які проведені Державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , недійсними є ефективним засобом відновлення порушеного права, оскільки, за загальним правилом, наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція, відповідно, визнання електронних торгів недійсними відновить порушене права позивачки, яка є власником майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, провадження № 61-39342св18.
Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
А тому, враховуючи вищевикладене, а також визнання електронних торгів, які проведені Державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , недійсними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасувати запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34615345 від 09.12.2019 про реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_2 та визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3 кв.м., житловою площею 17,6 кв.м., не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними акта про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 20.11.2019 та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, а саме про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,3 кв.м., житловою площею 17,6 кв.м., яке зареєстровано у реєстрі за № НОМЕР_8, видане 09.12.2019 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л., слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 зазначено, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).
Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).
Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)).
Отже, враховуючи вищевикладене, вимоги позивачки про визнання недійсними акта про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 20.11.2019 та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, а саме про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , яке зареєстровано у реєстрі за № НОМЕР_8 та видане 09.12.2019 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л., є неналежними (неефективними) способами захисту, тому саме з цієї підстави вказані вимоги не підлягають задоволенню.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивачку ухвалою суду від 02.10.2020 звільнено від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідачів на користь держави судового збору в розмірі по 280,27 грн з кожного.
Керуючись ст. 3, 15, 16, 203, 215, 650, 655, 656 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 4, 12, 13, 76 - 82, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати недійсними проведені Державним підприємством «СЕТАМ» електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 442594, переможцем яких визнано учасника №2 ОСОБА_7 .
Стягнути з Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 280,27 грн
Стягнути з Державного підприємства «СЕТАМ» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 280,27 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 280,27 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення (проголошення) рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення (проголошення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ: 34846021, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область.
Відповідач - Державне підприємство «СЕТАМ», ЄДРПОУ: 34846021, місцезнаходження: вулиця Стрілецька, будинок 4-6, місто Біла Церква, Київська область, 01001.
Відповідач - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..
Третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, ЄДРПОУ: 35615529, місцезнаходження: вулиця Павла Скоропадського, будинок 8, місто Біла Церква, Київська область.
Третя особа - ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ..
Третя особа - ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Рішення складено та проголошено 07.08.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко