Справа № 357/12019/25
1-кп/357/1026/25
07.08.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2025 за № 12025111030001370, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлучений, із середньою спеціальною освітою, військовослужбовець, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025111030001370, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
2. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується особа.
Старший солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, дорожити бойовою славою Збройних Сил України, під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
За невстановлених досудовим розслідуванням дати, часу, обставин та у невстановленому місці, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечних характер своїх дій, маючи прямий умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, достовірно знаючи, що не має передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання вказаних предметів, придбав ручну гранату DM51А2 з «оборонним» кожухом з готовими осколками, автомат моделі «АК-74», калібру 5,45х39 мм, що належить до бойової нарізної вогнепальної зброї та придатний до стрільби, 1114 патронів, з яких: 917 патронів калібру 5,45х39, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні до стрільби; 5 патронів калібру 7,62х39, що належать да боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби; 192 патрони калібру 7,62х54R, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби, які приніс до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав до 04.07.2025 без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, 04.07.2025 у період часу з 06 год 55 хв по 08 год 35 хв, під час проведення працівниками поліції санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 виявлено та вилучено ручну гранату DM51А2 з «оборонним» кожухом з готовими осколками, автомат моделі «АК-74», калібру 5,45х39 мм, що належить до бойової нарізної вогнепальної зброї та придатний до стрільби, 1114 патронів, з яких: 917 патронів калібру 5,45х39, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні до стрільби; 5 патронів калібру 7,62х39, що належать да боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби; 192 патрони калібру 7,62х54R, що належать да боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби, які ОСОБА_4 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
За таких обставин ОСОБА_4 вчинив придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
3. Відомості про укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості
Прокурор Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 07.08.2025 уклали угоду про визнання винуватості.
В угоді наведено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 із зазначенням статей Закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до наведених в обвинувальному акті.
За змістом угоди ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком.
4.Позиції учасників судового провадження
4.1.Прокурор у судовому засіданні зазначив про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просив затвердити її. Підтвердив добровільність укладання угоди сторонами. Додав, що умови угоди відповідають інтересам суспільства і запиту суспільства на справедливість в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченого.
4.2.Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що усвідомлює суть висунутого йому обвинувачення, беззаперечно визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов'язань є реальним.
Зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, яке йому буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується на нього, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.
Також обвинувачений підтвердив, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Підтвердив розуміння наслідків укладення та затвердження угоди, визначених у статті 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.
4.3.Захисник підтримав угоду про визнання винуватості, наголосив на добровільності її укладання.
5.Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався.
При вирішенні питання про затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.
Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, його захисника, Суд дійшов таких висновків.
5.1.Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України).
Санкція ч. 1 ст. 263 КК України, інкримінованої ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Відповідно зазначене кримінальне правопорушення згідно з приписами ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів.
За таких обставин в частині інкримінованого діяння укладення прокурором угоди про визнання винуватості з обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України та п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України щодо тяжкості кримінального правопорушення.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 52 КПК України передбачено, що у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов'язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди. Судом встановлено, що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 складена та підписана 07.08.2025 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 про що свідчить підпис останнього на тексті угоди.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угодах обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченою.
Суд встановив, що правова кваліфікація діяння обвинуваченого є правильною, що з'ясовано та підтверджено у судовому засіданні. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинуваченого, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та які викладені в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні погодилися з кваліфікацією діянь, зазначеною в обвинувальному акті і угоді.
Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 не завдано майнової шкоди.
Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України Суд не встановив.
5.2.Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.
Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства в цілому. У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених ст. 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. З урахуванням комплексності і неоднорідності завдань кримінального провадження, оцінюючи суспільний інтерес, Суд має встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м'якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну такому пом'якшенню.
Затвердження угоди забезпечить притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення і його виправлення. Зазначене сприятиме формуванню у обвинуваченого і інших членів суспільства антикримінальної правосвідомості та усвідомлення невідворотності відповідальності за вчинені правопорушення.
Крім того, у випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладання якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, в тому числі допиті свідків, відсутня. Адже обвинувачений не заперечує ні фактичних обставин кримінального правопорушення, ні їх юридичну оцінку. З юридичною оцінкою діянь також погоджується захисник, який є спеціаліст у галузі права.
Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.
З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості вбачається недоцільним застосовування загального порядку кримінального провадження.
В свою чергу, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину, його особи та ставлення до вчиненого, активне сприяння здійсненню досудового розслідування і судового розгляду вказує на його бажання виправитись. Виправлення особи, що вчинила злочин, також відповідає суспільному інтересу, адже покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).
Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 суспільному інтересу.
5.3.Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, Суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження, оскільки шкода не була завдана третім особам.
За таких обставин умови угод не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
5.4.Щодо добровільності укладення угоди.
Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, зумовлює відмову у її затвердженні судом.
Обвинувачений ОСОБА_4 , а також його захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність зі сторони прокурора примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність детективів та прокурорів під час досудового розслідування, а також «претензій» до захисників в процесі здійснення захисту, обвинувачена не подала.
Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.
З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладення угод сторонами під будь-яким впливом, Суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.
5.5.Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов'язує Суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Тим самим обвинувачений ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов'язання.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку про можливість виконання взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов'язань.
5.6. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання.
За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості). Відтак Суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченими покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити обвинувачених від його відбування з випробуванням.
Частина 1 ст. 65 КК України передбачає, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Сторони узгодили обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Частиною 5 ст. 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. При цьому згідно з частинами 2 та 3 ст. 75 КК України сторони дійшли згоди про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Положення ч. 1 ст. 75 КК України не поширюються на випадки засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України не відноситься до вказаних категорій.
При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 :
- ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався;
- має постійне місце проживання і неповнолітню доньку 2017 року народження;
- на обліку у лікаря-психіатра і нарколога не перебуває;
- є учасником бойових дій та діючим військовослужбовцем.
Суд також враховує обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання з урахуванням ч. 2 ст. 75 КК України за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчинених діянь та особі обвинуваченого, а також загальним засадам призначення покарання, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Як зазначено в ч. 3 ст. 76 КК України, на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені частиною 2 цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
При звільненні ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням суд вважає за необхідне покласти на нього такі обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
6.Висновки суду.
З урахуванням встановлених обставин Суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства. Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.
Тому Суд дійшов висновку про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченій узгодженого угодою покарання.
7.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.
7.1. Цивільний позов.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
7.2.Процесуальні витрати.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається зі наданих прокурором матеріалів витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні складають 7 131,20 грн, що підтверджується:
- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025111030001370 від 13.06.2025, висновок експерта від 05.07.2025 № СЕ-19/111-25/41882-БЛ, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 1 782,80 грн;
- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025111030001370 від 13.06.2025, висновок експерта від 08.07.2025 № СЕ-19/111-25/41889-БЛ, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 3 565,60 грн;
- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025111030001370 від 13.06.2025, висновок експерта від 04.07.2025 № СЕ-19/111-25/41874-ВТХ, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 1 782,80 грн;
З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення експертного дослідження у сумі 7 131,20 грн підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання про відшкодування інших понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.
7.3.Винагорода викривачу.
Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.
7.4. Спеціальна конфіскація.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.
7.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.
7.5.1.Запобіжні заходи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
В даному кримінальному провадженні запобіжні заходи не застосовувались.
7.5.2.Арешт майна.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.
У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.
7.5.3.Щодо речових доказів і документів.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Постановою слідчого від 07.07.2025 про визнання речовим доказом та передачу їх на відповідальне зберігання, у цьому кримінальному провадженні визнаний речовим доказом змив з корпусу рукоятки, спускового гачка предмету зовні схожого на автомат АК 74, що поміщено до паперового конверту, та змив з корпусу гранати іноземного виробництва DM51А2 зеленого кольору, що поміщено до паперового конверту та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 827 від 08.07.2025).
Постановою слідчого від 07.07.2025 про визнання речовим доказом, у цьому кримінальному провадженні визнаний речовим доказом бойовий припас, а саме ручна граната DM51А2 з «оборонним» кожухом з готовими осколками, що поміщено до спец. пакету № 2961674, та направлені для зберігання до військової частини НОМЕР_1 (накладна вимога від 11.07.2025).
Постановою слідчого від 10.07.2025 про визнання речовим доказом та передачу їх на відповідальне зберігання, у цьому кримінальному провадженні визнані речовими доказами 1114 патронів, з яких: 917 патронів калібру 5,45х39, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні до стрільби; 5 патронів калібру 7,62х39, що належать да боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби; 192 патрони калібру 7,62х54R, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 146 від 10.07.2025).
Постановою слідчого від 09.07.2025 про визнання речовим доказом та передачу їх на відповідальне зберігання, у цьому кримінальному провадженні визнано речовим доказом автомат, що належить до бойової нарізної вогнепальної зброї та є автоматом моделі «АК-74» № НОМЕР_2 , калібру 5,45х39 мм, що поміщено до упакування зі стяжкою № 7585164, що переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 145 від 10.07.2025).
Прокурор у судовому засіданні просив передати вогнепальну зброю та бойові припаси на потреби Збройних Сил України.
Враховуючи положення ст. 100 КПК України, Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України та розпорядження КМУ «Про передачу майна для потреб ЗСУ» №186-р від 26.02.2022, суд вирішує речові докази, а саме:
- змив з корпусу рукоятки, спускового гачка предмету зовні схожого на автомат АК 74, що поміщено до паперового конверту, та змив з корпусу гранати іноземного виробництва DM51А2 зеленого кольору, що поміщено до паперового конверту та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 827 від 08.07.2025) - знищити;
- бойовий припас, а саме ручна граната DM51А2 з «оборонним» кожухом з готовими осколками, що поміщено до спец. пакету № 2961674, та направлені для зберігання до військової частини НОМЕР_1 (накладна вимога від 11.07.2025) - передати на потреби ЗСУ;
- 1114 патронів, з яких: 917 патронів калібру 5,45х39, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні до стрільби; 5 патронів калібру 7,62х39, що належать да боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби; 192 патрони калібру 7,62х54R, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 146 від 10.07.2025) - передати на потреби ЗСУ;
- автомат, що належить до бойової нарізної вогнепальної зброї та є автоматом моделі «АК-74» № НОМЕР_2 , калібру 5,45х39 мм, що поміщено до упакування зі стяжкою № 7585164, що переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 145 від 10.07.2025) - передати на потреби ЗСУ.
Керуючись статтями 12, 49, 65-67, 69, 309 КК України, статтями 100, 373-376, 469-475, 615 КПК України, Суд
1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07.08.2025 року між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025111030001370, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2025.
1.1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
1.2. Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
1.3. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
1.4. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
1.5. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
1.6. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_4 , зарахувати строк його затримання з 04.07.2025 по 05.07.2025 з розрахунку: одному дню затримання відповідає один день позбавлення волі.
2. Речові докази, а саме:
- змив з корпусу рукоятки, спускового гачка предмету зовні схожого на автомат АК 74, що поміщено до паперового конверту, та змив з корпусу гранати іноземного виробництва DM51А2 зеленого кольору, що поміщено до паперового конверту та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 827 від 08.07.2025) - знищити;
- бойовий припас, а саме ручна граната DM51А2 з «оборонним» кожухом з готовими осколками, що поміщено до спец. пакету № 2961674, та направлені для зберігання до військової частини НОМЕР_1 (накладна вимога від 11.07.2025) - передати на потреби ЗСУ;
- 1114 патронів, з яких: 917 патронів калібру 5,45х39, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні до стрільби; 5 патронів калібру 7,62х39, що належать да боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби; 192 патрони калібру 7,62х54R, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та придатні для стрільби, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 146 від 10.07.2025) - передати на потреби ЗСУ;
- автомат, що належить до бойової нарізної вогнепальної зброї та є автоматом моделі «АК-74» № НОМЕР_2 , калібру 5,45х39 мм, що поміщено до упакування зі стяжкою № 7585164, що переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 145 від 10.07.2025) - передати на потреби ЗСУ.
3. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 7 131,20 грн (сім тисяч сто тридцять одна гривня 20 копійок).
4. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
6. Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
7. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя: ОСОБА_6