Справа № 357/8094/25
Провадження № 2/357/3976/25
28 липня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федоряка Ольга Сергіївна про розірвання договору довічного утримання та повернення сторін до попереднього стану,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить розірвати договір довічного утримання укладений 09 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену 09.12.2022 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою О.С., у зв'язку із посвідченням договору довічного утримання (догляду) на квартиру, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 35,3 кв. м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .
І. Позиція сторін у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та проживає у даному помешканні. Позивач має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вже тривалий час проживає окремо від матері та ймовірно з сім'єю мешкає в РФ, зв'язку із донькою позивач не має доволі тривалий час починаючи з 2012 року. В силу похилого віку та наявністю ряду вікових хронічних захворювань, позивач потребує сторонньої допомоги, у зв'язку з чим, 09.12.2022 уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2268. Відповідно до умов вказаного договору, позивач передала відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_2 , зі збереженням за позивачем права пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі. Зі своєї сторони відповідач прийняла у власність вищевказану квартиру та зобов'язалась забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених договором, зокрема зобов'язалась: забезпечувати позивача належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів; здійснювати щомісячну оплату комунальних послуг за відчужувану квартиру; виконувати додаткові доручення позивача, необхідні для забезпечення останньої належним доглядом та ін..
Однак, з листопада 2024 року відповідач припинила належним чином виконувати умови зазначеного договору, а саме не піклується про позивача, не забезпечує її продуктами харчування навіть за кошти позивача, не прибирає у будинку, з моменту укладення договору відповідач жодного разу не сплатила власні кошти за надані позивачу житлово-комунальні послуги, надавала лише допомогу по сплаті платежів з пенсійних виплат позивача. Під час візитів або телефонних розмов відповідач поводила себе грубо.
З 23.04.2025 року у зв'язку з черговою сваркою, відповідач взагалі перестала виходити на зв'язок, не відвідує позивача, жодним чином не виконує умови вищевказаного договору. Позивач самостійно через відділення поштового зв'язку здійснює оплату за надані житлово-комунальні послуги. У зв'язку з тим, що позивач має ряд захворювань, перебуває на диспансерному обліку сімейного лікаря з встановленими діагнозами: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба II стадія, 3-й ступінь, ризик-високий, цукровий діабет, II типу, інсулінорезестентний, хронічний панкреатит. Позивач весь час за власні кошти купує собі ліки, єдиним джерелом для існування є пенсія, яка наразі складає суму 5 416 грн. 95 коп., інших джерел доходу позивач не має, дозволити собі скористатись платними послугами доглядальниці позивач не має змоги. Тому позивач змушена була звернутись до Комунальної установи Білоцерківської міської ради «Територіального центру надання соціальних послуг ім. Петера Новотні» з метою отримання соціальних послуг з догляду вдома та натуральної допомоги, де раніше у період з 09.11.2021 по 22.12.2022 отримувала відповідні послуги, які визначені індивідуальним планом «соціальні послуги з догляду вдома». Однак, адміністрацією закладу позивачу було повідомлено, що наявність договору довічного утримання є однією з причин, через яку не надається або припиняється безоплатне обслуговування громадян у територіальних центрах надання соціальних послуг. Зважаючи на наявність Договору позивач позбавлена можливість повторно звернутись до органу соціального захисту населення аби вдруге укласти договір про надання безоплатних соціальних послуг з догляду вдома. Позивач зазначає, що інколи, на добровільних засадах їй допомагають сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме забезпечують її продуктами харчування, необхідними медикаментами, виносять сміття, допомагають з прибиранням у квартирі.
Позивач неодноразово усно зверталась до відповідача щодо добровільного розірвання договору довічного утримання, але відповідач уникає позасудового вирішення цього питання, а тому враховуючи, що відповідач не виконує своїх обов'язків, які передбачені умовами договору, звернулась до суду із вказаним позовом.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 10.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, відстрочив позивачу сплату судового збору.
16.07.2025 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, заяву про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнала, про що подала відповідну заяву.
Третя особа приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федоряка О.С. в судове засідання не з'явилась, про дату та місце розгялду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що можливо прийнятти визнання відповідачем позову, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення з наступних підстав.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 09.12.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою Ольгою Сергіївною та зареєстрований в реєстрі за № 2268 (а.с. 14-15).
Відповідно до п. 1 договору ОСОБА_1 (відчужувач) зобов'язується передати майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_2 (набувача), взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених цим договором.
Утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді:
а) забезпечити відчужувана житлом у квартирі набувача за адресою: АДРЕСА_1 ;
б) забезпечувати належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів;
в) щомісячної оплати комунальних послуг за відчужувану квартиру в гуртожитку у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 150 кВт/год. Якщо на момент укладання цього Договору відчужувач не користувалася
якимось видом вищезазначених послуг, а згодом почала ними користуватись, вона зобов'язана протягом п'яти календарних днів письмово повідомити про це набувача. До обов'язків набувача також входить виконання додаткових доручень відчужувача, необхідних для забезпечення останньої належним доглядом.
Набувач зобов'язується безкоштовно забезпечувати відчужувача житлом у квартирі, яка їй передана за даним договором, довічно. Для проживання відчужувачу надається вся квартира, яка є предметом даного договору.
Набувач зобов'язана у разі смерті відчужувача поховати її (п. 8 договору).
У пункті 17 договору сторони погодили, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від її вини; на вимогу набувача.
Встановлено, що 09.12.2022 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою О.С. у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено відомості, щодо реєстрі права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, серія та номер 2267, а також внесено запис про обтяження № 48660056, заборона відчуження нерухомого майна до припинення чи розірвання договору довічного утримання, що стверджується інформаційної довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 428415221 від 24.05.2025 (а.с. 43).
Матеріали справи містять виписки з медичних установ про захворювання позивача (а.с. 19,20, 44,45,49,50), квитанції про оплату лікарських засобів позивачем (а.с. 21-22), квитанції про сплату комунальних послуг (а.с. 23-27).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Частиною 1 статті 749 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 Цивільного кодексу України). У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 347/1273/16 викладено правовий висновок, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. Положення ч. 1 ст. 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення ст. 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018року у справі № 509/513/16-ц.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог ст. 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.
Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 55/1226/17-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19.
Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання (догляду), позивач посилалась на те, що відповідач не виконує умови договору, не надає допомогу позивачу, що є підставою для його розірвання.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином, оскільки матеріали справи містять відомості та докази на підтвердження державної реєстрації за відповідачем об'єкта житлової нерухомості, тому вимога про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 , підлягає задоволенню.
Разом з тим, розірвання договору довічного утримання є підставою для скасування державної реєстрації обтяження нерухомого майна (заборона відчуження вищезазначеної квартири, запис про обтяження № 48660056), накладеної приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою О.С.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача 50 відсотків від сплаченого судового збору з одночасним поверненням позивачу з державного бюджету 50 відсотків від сплаченого судового збору.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 142, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання укладений 09 грудня 2022 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою Ольгою Сергіївною за реєстровим № 2268.
Зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену 09.12.2022 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою Ольгою Сергіївною у зв'язку із посвідченням договору довічного утримання (догляду) на квартиру, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , за реєстровим № 2268 та припинити вказану заборону в Державному реєстрі речових прав шляхом виключення запису № 48660056 про таку заборону.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру загальною площею 35,3 кв. м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по справі (50 % від суми судового збору) в розмірі 887,50 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень п'ятдесят копійок).
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із спеціального фонду Державного бюджету України 887,50 грн. сплаченого нею судового збору, згідно квитанції до платіжної інструкції № 176Т004Т6О про сплату 1775,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федоряка Ольга Сергіївна, адреса: вул. Олеся Гончара, 1а/42а, м.Біла Церква, Київська область, 09117.
Повний текст рішення суду виготовлено 07 серпня 2025 року.
Суддя О. Я. Ярмола