вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
Номер провадження 2/356/382/25
Справа № 382/1444/25
07.08.25 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
До Березанського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява. Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 31.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, не більше 5 днів з дня вручення копії ухвали.
Копія даної ухвали доставлена до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 31.07.2025 о 17:51:39, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу, та в силу вимог частин 5-7 статті 272 ЦПК України вважається врученою позивачу у робочий день, наступний за днем її відправлення, тобто 01.08.2025.
Так, згідно з вимогами ч. 5 ст. 272 ЦПК України якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (ч. 11 ст. 272 ЦПК України).
У відповідності до положень п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи,
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
04.08.2025 на виконання вказаних в ухвалі суду від 31.07.2025 недоліків від позивача в електронній формі через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, у якій остання повідомила, що наразі проживає у Болгарії, разом з нею проживає та перебуває на її утриманні неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надала копії закордонних паспортів, копію «Закрила» та копію договору оренди, та пояснила, що не може виїхати до місця проживання відповідача у зв'язку з тим, що м. Херсон перебуває під постійними обстрілами, неподалік від лінії фронту, що створює загрозу життю та здоров'я людей. Водночас, зареєстрованим місцем її проживання та місцем проживання дитини є м. Яготин. Окрім того, надала платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору.
Станом на 07.08.2025 інших заяв чи клопотань від позивача до суду не надходило.
Вивчивши матеріали поданої заяви, проаналізувавши додані до неї документи, суд приходить до висновку про неусунення всіх зазначених в ухвалі суду від 31.07.2025 недоліків з огляду на наступне.
Так, за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про розірвання шлюбу також можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22 дійшов висновку, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи, можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 5 вказаного Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
У статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначено вичерпний перелік підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, серед яких зазначено й такі підстави, як повернення особи до покинутого місця проживання та виїзд на постійне місце проживання за кордон.
Отже, передбачене право внутрішньо переміщеної особи обрати суд за місцем свого фактичного проживання/перебування, що відповідає вимогам частини першої статті 28 ЦПК України, обумовлене обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та на період тимчасового перебування.
Разом з тим, як зазначено позивачем ОСОБА_1 , на момент звернення до суду остання проживає в Болгарії, згідно наданої копії закордонного паспорта НОМЕР_1 проставлено штамп від 19.05.2025.
Отже, ОСОБА_1 за місцем взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично не проживає, що унеможливлює застосування правил частини першої статті 28 ЦПК України.
Окрім того, згідно наданих позивачем довідок від 27.03.2024 № 3247-5003196870 та від 24.07.2023 № 3247-5002859221, позивач ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, при зверненні до суду в позові, а також у заяві про усунення недоліків позивач послідовно вказує, що зареєстрованим місцем їх проживання як внутрішньо переміщених осіб є: АДРЕСА_2 .
Будь-доказів, які підтверджують зазначену адресу місця проживання/перебування, матеріали справи також не містять.
Окрім того, всупереч таким посиланням позивача, будь-яких належних документів, які підтверджують, що на її утриманні перебувають малолітні або неповнолітні діти, суду також не надано.
При цьому суд зауважує, що спільне проживання та утримання дитини є різними поняттями, кожна з яких має бути доведена відповідними належними та допустимими доказами.
Посилання позивача на той факт, що м. Херсон, де зареєстрований відповідач, перебуває під постійними обстрілами суд також відхиляє, оскільки вказана територія не є окупованою та органи державної влади на його території функціонують у штатному режимі.
Водночас, з метою мінімізації ризиків позивач не позбавлена можливості брати участь у судових засіданнях дистанційно в режимі в відеоконференції або клопотати перед судом про розгляд справи без виклику учасників.
Окрім того, статтею 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі ст. 9 ЦПК України та ч. 1ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що подані судові документи повинні бути викладені державною мовою. До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України “Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.
Крім того, відповідно до вимог статті 38 Закону України “Про нотаріат» консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
Разом з тим, додані до заяви про усунення недоліків копії документів «Договор за наем на недвижим имот» та «Регистрационна карта на чужденец» викладені іноземною мовою та до позовної заяви не додано їх засвідченого перекладу українською мовою, а тому до уваги судом не приймаються.
За наведених обставин, позивачем на виконання зазначених в ухвалі суду недоліків належним чином не обґрунтовано права звернення до суду за правилами альтернативної підсудності, а ті, на які посилається позивач, суд розцінює критично з наведених вище підстав.
Окрім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі.
Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа.
Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція).
Згідно з підпунктом 15 пункту 6 Інструкції платіжна інструкція є розпорядженням ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Пунктом 37 Інструкції визначено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Водночас, надана позивачем платіжна інструкція № 0.0.4480321161.1 не містить обов'язкових реквізитів, зокрема, дати її складання, суми платежу, відомостей про платника та отримувача, рахунок, на який сплачено платіж, тощо, що унеможливлює перевірку судом цільового надходження коштів, а також повноти сплати та зарахування судового збору до державного бюджету, відтак, не є належним документом, що підтверджує сплату позивачем судового збору у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
Будь-яких інших документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивачем не надано.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України, у випадку, якщо позовну заяву ухвалою суду було залишено без руху, та позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
Враховуючи вказане, оскільки у встановлений строк недоліки позовної заяви позивачем належним чином усунуті не були, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 174-175, 185, 187, 272 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - визнати неподаною та повернути позивачу разом з доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І. О. Капшученко