Іменем України
Справа № 285/1676/25
провадження у справі № 2/0285/1067/25
06 серпня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Васильчук Л. Й.
за участю: секретаря судового засідання Букши О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , поданої в інтересах позивача ОСОБА_2
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про зняття заборони на нерухоме майно,-
Представник позивача 26.03.2025 звернувся до суду з позовом у якому просив зняти обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: заборону на відчуження нерухомого майна, реєстраційний №3009701, зареєстровано 24.03.2006 реєстратором - Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н від 08.09.1992, видавник: ОСБ 2943, № реєстру: 51, внутрішній №72012Е3С2AED3A313052, об'єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 . Є власником будинку по АДРЕСА_1 (далі - Будинок), на який Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою зареєстроване обтяження. Дане обтяження зареєстроване на підставі повідомлення від 08.09.1992 відділення Ощадного банку України №2943 в м. Новоград-Волинському. Довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 27.02.2025 позивача повідомлено, що прав, обов'язків чи інтересів щодо будинку банк немає та не заперечує щодо зняття заборони на відчуження зазначеного нерухомого майна. Враховуючи те, що обмеження щодо нерухомого майна ОСОБА_2 продовжує діяти після спливу майже 33 років, незважаючи на відсутність відомостей про здійснення будь-яких дій, які б були направлені на забезпечення погашення боргу, відсутність вимог банку про погашення заборгованості позивач вважає, що наявна заборона не пов'язана з реальним забезпеченням зобов'язання.
Представником відповідача подано відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не зрозумілло в інтересах якої юридичної або фізичної особи було накладено заборону. Крім цього, відсутня інформація щодо самого повідомлення ОСБ 2943, що унеможливлює його ідентифікацію.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, у відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України)
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 №6(в редакції від 30.06.1978 №5) надані роз'яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №406657744 від 04.12.2024.
Як слідує з відповіді завідувача Звягельської державної нотаріальної контори Житомирської області Ружицького О. від 15.03.2025, згідно алфавітної книги обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів з 1977 по 2010 роки та згідно реєстру Новоград-Волинської нотаріальної контори для реєстрації заборони (арештів) на будинки з 1990 року по 28.07.2002 наявний запис №51 від 08.09.1992 про накладення обтяження на майно, власником якого є ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 (після перейменування - Звягель) на підставі повідомлення ОСБ 2943. Надати іншу інформацію не в змозі у зв'язку з тим, що матеріали, які стосуються накладення та зняття заборон за 1992 рік знищені за спливом термінів зберігання. У зв'язку з відсутністю повідомлення кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту) здійснити будь-які дії щодо вищевказаного запису про накладення обтяження не в змозі.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №406656741 від 04.12.2024 вбачається, що в розділі Інформація з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження №3009701, тип обтяження: заборона (архівний запис), зареєстрований 24.03.2006 реєстратором: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, на підставі повідомлення, б/н, ОСБ2943; об'єкт обтяження: будинок по АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Державного ощадного банку України від 27.02.2025 кредитна та будь-яка інша заборгованість на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в АТ «Ощадбанк» відсутня. Прав, обов'язків чи інтересів щодо будинку номер АДРЕСА_1 (попередня назва - м. Новоград-Волинський), Житомирська область ТВБВ №10005/057 філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» немає. ТВБВ №10005/057 філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» не заперечує щодо зняття заборони на відчуження зазначеного нерухомого майна.
Посилання представника відповідача, що АТ «Ощадбанк» не є належним відповідачем у даій справі суд зазначає наступне.
Зінформації, наданої нотаріальною конторою вбачається, що обтяження зареєстроване на підставі повідомлення ОСБ №2943 від 08.09.1992.
Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за № 2-К, у відповідності зі Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за № 4, «Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР», з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в «Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України».
Розпорядженням № 106/99-рп Президента України від 20.05.1999 року та постановою №876 Кабінету міністрів України від 21.05.1999 року, «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
З вищенаведеного слідує, що АТ ««Державний ощадний банк України» з моменту утворення та на теперішній час є державним банком та правонаступником відповідного банку, в інтересах якого накладено заборону, що відповідачем не спростовано.
Пунктом 134 Глави 6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом № 18/5 Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року, яка втратила чинність на підставі наказу № 20/5 Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року, передбачалось, що державний нотаріус за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладає заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вищезазначеної інструкції, державні нотаріальні контори під час накладання обтяження у вигляді заборони на відчуження майна на підставі повідомлення установи банку, у тому числі у 1993 році, виконували виключно функцію реєстратора, тому державна нотаріальна контора не може бути відповідачем у даній справі.
Пунктом 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що накладання та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Пунктом 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
За таких обставин, суд визнає необгрунтованими заперечення представинка АТ "Ощадбанк" проти того, що вони є належним відповідачем у справі.
Чинне на час виникнення спірної заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях - в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.
Станом на дату реєстрації обтяження заборони в реєстрі, правові, економічні, організаційні засади системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав визначались Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" N 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон N 1952-IV).
З дати набрання чинності Законом №1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках: 1) вчинення правочинів щодо нерухомого майна; 2) за заявою власника (володільця) нерухомого майна. При цьому, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Наказом Міністерства юстиції від 18.08.2004 N85/5 (далі - наказ Мін'юсту № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за № 1020/9619 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 від 14.12.2012) "Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006), з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, збереження та захисту даних, що містяться у ньому, підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, а також профілактики злочинів проти власності, внесено зміни та доповнення до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, зареєстрованого в Мін'юсті 10.06.1999 за №364/3657, виклавши його в новій редакції, та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно з пунктами 6, 7 наказу Мін'юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цього наказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об'єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів. Після повного перенесення бази даних раніше створеного реєстру до бази даних модернізованого реєстру державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечує довічне зберігання бази даних раніше створеного реєстру.
Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2004 року за №1020/9619, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон (пункт 1.1).
Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування (пункт 1.3).
Адміністратором Реєстру заборон є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон (пункт 1.4).
Реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (пункт 1.5).
Таким чином, повідомлення відділення банку, зареєстроване у встановленому порядку, свідчить про необхідність погашення у визначений строк суми позики.
Заборона, вчинена на підставі цього повідомлення в порядку, який існував на час отримання позики та внесена нотаріусом в реєстр, відповідно до норм чинного законодавства.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи те, що обмеження щодо нерухомого майна позивача продовжує діяти після спливу 33 років, незважаючи на відсутність відомостей про здійснення будь-яких дій, які б були направлені на забезпечення погашення боргу, відсутність вимог банку про погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що наявна спірна заборона не пов'язана з реальним забезпеченням зобов'язання.
За таких обставин, зареєстрована заборона відчуження майна є суттєвим втручанням у здійснення права власності на належне позивачу майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, що є підставою зняття такої заборони.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Зняти обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: заборону на відчуження нерухомого майна, реєстраційний №3009701, зареєстровано 24.03.2006 реєстратором - Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н від 08.09.1992, видавник: ОСБ 2943, № реєстру: 51, внутрішній №72012Е3С2AED3A313052, об'єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду
Головуючий суддя Л. Й. Васильчук