07 серпня 2025 р. Справа № 480/10400/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, по справі № 480/10400/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Харківській обл.), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській обл.) в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській обл. від 12.11.2024 № О/р 959240191220 про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській обл. встановити позивачці надбавку до пенсії у відповідності до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" починаючи з дня її звернення, тобто з 05.11.2024, провівши відповідну доплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській обл. від 12.11.2024 № О/р 959240191220 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 про встановлення надбавки до пенсії у відповідності до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" з урахуванням висновків суду по даній справі та прийняти відповідне рішення по суті заяви.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Харківській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1168 грн.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Законом України від 29.05.2023 №3113-ІХ «Про внесення змін до законів України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» стосовно борців за незалежність України у ХХ столітті та деяких інших осіб» (далі - Закон № 3113-ІХ), що набрав чинності з 01.07.2023 внесено зміни до ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед України» та викладено в іншій редакції, в якій виключено ордени Трудової Слави трьох ступенів, як підставу призначення пенсії «За особливі вимоги».
Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що станом на день подачі заяви позивачкою з питання надбавки до розміру пенсії, надбавка до розміру, надбавка до пенсії, що виплачувалась чоловіку позивачці виключена зі ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» та ст.1 викладено в іншій редакції, в якій виключено ордени Трудової Слави трьох ступенів як підставу для призначення пенсії «За особливі заслуги».
Таким чином, вважає, що позивачці правомірно та обґрунтовано відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі № 480/10400/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішенням відповідача-1 від 12.11.2024 № 959240191220 гр. ОСОБА_2 відмовлено в перерахунку пенсії, згідно із заявою від 05.11.2024, оскільки пенсія за особливі заслуги перед Україною встановлюється окремим громадянам, але у переліку громадян, відсутні кавалери ордену трудової слави.
Повідомив, що відповідно Закону № 3113-XI, що набрав чинності 01.07.2023 внесено зміни до ст. 1 ЗУ «Про пенсії та особливі заслуги перед Україною» та викладено в іншій редакції, в якій виключено ордени Трудової слави 3 ступенів, як підставу для призначення пенсії «За особливі заслуги»
Відтак, вважає, що відповідач-1, як орган виконавчої влади, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах та і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, зазначив, що заяву позивачка направила до головного управління, проте рішення, за принципом екстериторіальності, прийняте відповідачем-1. Отже, відповідачем-2 не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак вважає, що відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - відповідач-1. З огляду на зазначене, звертає увагу, що не є суб'єктом прийняття рішення, що не може створювати негативні наслідки у вигляді покладених рішенням суду зобов'язань щодо нього.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначила, що пунктом Прикінцевих положень до Закону № 3113-ІХ встановлено, що особам, на яких не поширюється дія цього закону, але яким до дня набрання ним чинності призначена пенсія за особливі заслуги перед Україною, виплата такої пенсії здійснюється на умовах, встановлених Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» до набрання чинності цим Законом.
Вважає, що оскільки її чоловік за життя мав право на пенсію «За особливі заслуги перед Україною», і його цього права у встановленому законом порядку, а саме, відповідно до ст. 16 Закону України «Про державні нагороди України» його позбавлено не було, то у відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» в неї зберіглось право, як непрацездатного члена сім'ї її чоловіка на встановлення відповідної надбавки до пенсії після його смерті, що не було враховано відповідачами при наданні ій відмови у здійсненні перерахунку.
Крім цього, зазначила, що за перерахунком пенсії зверталась саме до ГУ ПФУ в Сумській обл. і саме воно, на її думку, мало розглянути її заяву та прийняти ній рішення, оскільки всі матеріали пенсійних справ, як її та і її покійного чоловіка знаходяться саме в нього, натомість останній проявив протиправну бездіяльність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст. 308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Харківській області задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ГУ в Сумській області підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській обл. з 23.02.2007 та отримує пенсію за віком призначену відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Між позивачкою та ОСОБА_3 13.08.1977 було укладено шлюб, про що свідчить Свідоцтво про шлюб від 13.08.1977. (а.с.12)
ОСОБА_3 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Сумській обл. та отримував пенсію за віком, до якої, серед іншого, одержував надбавку за особливі заслуги перед Україною, як кавалер ордену Трудової Слави III ступеню.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 30.10.2024. (а.с. 8)
05.11.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Сумській обл. з питання надбавки до розміру пенсії, згідно Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною". До заяви було надано орденську книжку серії Л №323431 від 01.08.1986 на ім'я ОСОБА_3 про нагородження померлого чоловіка заявниці - РНОКПП НОМЕР_2 , 09.07.1986 орденом Трудової Слави ІІІ ступеню № 584292.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській обл. від 12.11.2024 № О/р 959240191220 відмовлено позивачці в перерахунку пенсії згідно із заявою від 05.11.2024 № 15868 у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Вважаючи такі дії протиправними та такими, що порушують її права на належне пенсійне забезпечення, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чоловік позивачки за життя мав право на пенсію "За особливі заслуги перед Україною", і його цього права у встановленому законом порядку, а саме, відповідно до ст. 16 Закону України "Про державні нагороди України" його позбавлено не було, то у відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у позивачки збереглося право, як непрацездатного члена сім'ї на встановлення відповідної надбавки до пенсії після його смерті, що не було враховано відповідачами при наданні мені відмови у здійсненні перерахунку, а тому скасував рішення ГУ ПФУ в Харківській області № О/р 959240191220 від 12.11.2024 та, враховуючи дискреційні повноваження пенсійного органу, зобов'язав ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивачки від 05.11.2024, врахувавши висновки суду.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 01.06.2000 № 1767-III "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" (в редакції чинній на день виходу чоловіка позивачки ОСОБА_3 на пенсію, тобто станом на 27.08.2014) (далі - Закон №1767-ІІІ), було визначено, що пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються, зокрема, громадянам України нагородженим орденом Трудової Слави трьох ступенів.
Згідно із ст. 5 Закону №1767-ІІІ, пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Для осіб нагороджених орденом Трудової Слави від 35 до 40 відсотків. Розмір надбавки визначається згідно із схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. У разі якщо особа одночасно має право на надбавку з кількох підстав, передбачених статтею 1 цього Закону, встановлюється надбавка, що є більшою у максимальному розмірі.
Схема визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону №1767-ІІІ визначена наказом Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017 № 2054, відповідно до якої встановлено особам, що є кавалерами ордену Трудової Слави встановлюється надбавка в розмірі 39 %.
Відповідно до статті 6 Закону №1767-ІІІ у разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 1 цього Закону, непрацездатні члени сім'ї померлого, зазначені в статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім'ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена. Надбавка встановлюється до пенсії, на яку член сім'ї померлого годувальника має право згідно із законом. При цьому застосовується порядок встановлення і збільшення надбавки, визначений статтею 5 цього Закону.
Разом з тим, Законом № 3113-IX, що набрав чинності з 01.07.2023 внесено зміни до ст. 1 Закону №1767-ІІІ та викладено її в іншій редакції, в якій виключено ордени Трудової Слави трьох ступенів як підставу для призначення пенсії "За особливі заслуги".
Пунктом 2 Прикінцевих положень до Закону № 3113-IX встановлено, що особам, на яких не поширюється дія цього Закону, але яким до дня набрання ним чинності призначена пенсія за особливі заслуги перед Україною, виплата такої пенсії здійснюється на умовах, встановлених Законом №1767-ІІІ до набрання чинності цим Законом.
Після внесення вказаних змін частина 1 ст. 6 Закону №1767-ІІІ визначає, що у разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 1 цього Закону, непрацездатні члени сім'ї померлого, зазначені в статті 36 Закону № 1058-IV (умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника), мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім'ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами у справі факт того, що покійного чоловіка позивачки ОСОБА_3 було нагороджено орденом Трудової слави ІІІ ступеня згідно орденської книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1986.
Тобто, позивачка, як непрацездатний член сім'ї померлого чоловіка, нагородженого орденом ОСОБА_4 , має право на встановлення надбавки до пенсії у розмірі 70 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника, що також не заперечується відповідачем.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки чоловік позивачки за життя мав право на пенсію "За особливі заслуги перед Україною", і його цього права у встановленому законом порядку, а саме, відповідно до ст. 16 Закону України "Про державні нагороди України" його позбавлено не було, то у відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у позивачки збереглося право, як непрацездатного члена сім'ї на встановлення відповідної надбавки до пенсії після його смерті, що не було враховано відповідачами при наданні мені відмови у здійсненні перерахунку.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необхідності скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 12.11.2024 № О/р 959240191220.
Доводи апеляційних скарг відповідачів щодо правомірності та обґрунтованості відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачки, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на вище зазначене.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській обл. встановити позивачці надбавку до пенсії у відповідності до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", починаючи з дня її звернення, тобто з 05.11.2024, провівши відповідну доплату з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Так, згідно з пп. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на даний час ГУ ПФУ в Харківській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, з огляду також на необхідність дослідження нових документів позивачки, які не досліджувалися відповідачами на стадії розгляду її заяви, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду, що вимога про призначення пенсії в даному випадку є передчасною та задоволенню не підлягає.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, дійшов помилкових висновків в частині визначення конкретного територіального органу Пенсійного фонду України, який має здійснити повторний розгляд зави позивачки, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як вбачається з матеріалів справи, для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії згідно із заявою від 05.11.2024.
На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії від 05.11.2024 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Як наслідок, доводи апеляційної скарги відповідача-2 в цій частині, є слушними.
Колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи зазначене, з метою ефективного захисту права позивачки на належне пенсійне забезпечення, колегія суддів вважає необхідним зобов'язати саме ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки від 05.11.2024, врахувавши при цьому висновки суду, викладені у цьому судовому рішенні.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у вищевказаній частині, з ухваленням нового судового рішення про зобов'язання саме ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки від 05.11.2024, врахувавши при цьому висновки суду, викладені у цьому судовому рішенні.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції ухвалено судове рішення з частково неправильним застосуванням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 про встановлення надбавки до пенсії у відповідності до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" з урахуванням висновків суду по даній справі та прийняти відповідне рішення по суті заяви.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі № 480/10400/24 - скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 про встановлення надбавки до пенсії у відповідності до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" з урахуванням висновків суду по даній справі та прийняти відповідне рішення по суті заяви.
Ухвалити в скасованій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 про встановлення надбавки до пенсії у відповідності до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", з урахуванням висновків суду по даній справі, та прийняти відповідне рішення по суті заяви.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі № 480/10400/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін