07 серпня 2025 року справа №200/8572/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (головуючий суддя в 1 інстанції - Аляб'єв І.Г., повний текст складено 03 квітня 2025 року) у справі № 200/8572/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 08 листопада 2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області з 09 листопада 2024 року;
- стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з дати звільнення по дату прийняття рішення про поновлення на роботі (станом на дату подання позову - 08.12.2024 складає - 28 947,00 гривень);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 500,00 грн;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та присудження виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнаний протиправним та скасований наказ Державної податкової служби України від 08 листопада 2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області з 09 листопада 2024 року;
Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, в розмірі 117236 (сто сімнадцять тисяч двісті тридцять шість) гривень 08 копійок.
Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної податкової служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 24799 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 94 копійки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі - Державна податкова служба України та Головне управління ДПС у Донецькій області звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, у зв'язку з тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що дисциплінарний проступок, який скоєний позивачем, обґрунтовано кваліфікований органом, як порушення Присяги державного службовця.
Також відповідачі вважають необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо встановлення обставин, які викладені в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 200/5374/24, яким наказ ДПС України від 22.07.2024 №7-дс визнаний протиправним та скасований, з огляду на те, що відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, з посиланням на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, зважаючи на все вищевикладене, Дисциплінарна комісія ДПС діяла в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача - дотримана в повному обсязі.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/8572/24, однак листом суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді у зв'язку з тим, що справа зареєстрована через підсистему «Електронний суд».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Представники сторін в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач 1 - Державна податкова служба України, місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43005393.
Відповідач 2 - Головне управління ДПС у Донецькій області , місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька обл., код ЄДРПОУ ВП: 44070187.
Наказом ДПС від 16.06.2021 № 1208-о «Про призначення ОСОБА_1 » позивач, ОСОБА_1 , призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області з 17 червня 2021 року.
У зв'язку зі службовою необхідністю наказами ДПС від 11.10.2021 № 2070-о та від 14.12.2022 № 1852-о на ОСОБА_1 було покладено виконання обов'язків начальника Головного управління ДПС у Донецькій області.
Також, згідно з наказом Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.06.2023 № 71 «Про затвердження складу комісії ГУ ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зі змінами), Гринцов Олександр здійснював повноваження голови Комісії Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Департаментом забезпечення відомчого контролю ДПС у межах виконання функціональних повноважень зі здійснення відомчого контролю проведено моніторинг та аналіз стану роботи Комісії регіонального рівня, результати якого викладено в доповідній записці від 24.05.2024 № 602/99-00-02-03-01-13.
Доповідною запискою Департаменту забезпечення відомчого контролю ДПС від 24.05.2024 № 602/99-00-02-03-01-13 (далі - Доповідна записка № 602) ініційовано перед суб'єктом призначення (в.о. Голови ДПС ОСОБА_2 ) порушення дисциплінарного провадження з відстороненням від виконання посадових обов'язків стосовно осіб, з вини яких допущено виявлені недоліки і порушення у роботі Головного управління ДПС у Донецькій області.
До Доповідної записки № 602 В.о. Голови ОСОБА_3 було видано доручення від 24.05.2024 № 86-д (02) щодо порушення дисциплінарного провадження для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарних проступків, що полягають у неналежному виконанні посадових обов'язків з координації та контролю за роботою підпорядкованих структурних підрозділів стосовно заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 за період керівництва роботою Головного управління ДПС у Донецькій області із відстороненням останнього від виконання посадових обов'язків та підготовки відповідного проєкту наказу.
Наказом ДПС від 24.05.2024 № 10-дп «Про порушення дисциплінарного провадження» на підставі статей 17, 64-69, 72, 73 Закону № 889, пункту 1 доручення в.о. голови ДПС від 24.05.2024 № 86-д (02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю ДПС від 24.05.2024 №602/99-00-02-03-01-13 порушено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 за період керівництва роботою Головного управління ДПС у Донецькій області.
Пунктом 2 наказу № 10-дп відсторонено заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків на час проведення дисциплінарного провадження.
Не погодившись з Наказом ДПС від 24.05.2024 № 10-дп «Про порушення дисциплінарного провадження» позивач оскаржив його у судовому порядку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі №200/4239/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача 1: Державної податкової служби України, відповідача 2: Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 24.05.2024 №10-дп в частині відсторонення заступника начальника Головного управління ДПС в Донецькій області ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків на час проведення дисциплінарного провадження, стягнення суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу за період з 24.05.2024 по дату видання наказу про застосування дисциплінарного - 22.07.2024, що складає 54999,30 грн.- відмовлено.
Наказом ДПС від 12.07.2024 № 12-дп «Про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження» продовжено строки здійснення дисциплінарного провадження відповідно до вимог Закону.
12.07.2024 Дисциплінарна комісія ДПС за результатами розгляду дисциплінарної справи внесла подання № 1805/99-00-01-ДК, з якого вбачається, що під час дослідження матеріалів дисциплінарної справи встановлено неналежну роботу Комісії, яка полягає у відсутності прийняття рішень про відповідність критеріям ризикованості стосовно платників податків, які здійснюють ризикові операції, а саме: ТОВ «Кондитерська фабрика «Дружківська» (код 37251934), ТОВ «Промкомплект» (код 31367359), що призвело до розповсюдження схемного податкового кредиту.
Комісією не забезпечено аналіз наявної податкової інформації в інформаційних ресурсах ДПС щодо ТОВ «Кондитерська фабрика «Дружківська» (код ЄДРПОУ 37251934), не забезпечено отримання первинних документів щодо руху товару, зберігання, навантаження, розвантаження продукції, інвентаризаційних описів та інших необхідних документів.
За період 2023 - 2024 роки Комісією прийнято рішення про реєстрацію зупинених ПН/РК ТОВ «Кондитерська фабрика «Дружківська» на загальну суму 61 953,5 тис. грн. (у тому числі ПДВ 10 325,2 тис. гривень).
Водночас Комісією в одних випадках прийняті рішення про реєстрацію зупинених ПН/РК, а в інших - випадки надсилання повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів при ідентичних пакетах документів.
Зазначене підтверджується тим, що за результатами розгляду повідомлення від 19.04.2024 № 1 ТОВ «Промкомплект» Комісією прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної на загальну суму 2 697,7 тис. грн (у тому числі ПДВ 449,6 тис. грн.), що свідчить про відсутність повного аналізу Комісією отриманих документів і незабезпечення Комісією вжиття заходів, передбачених Порядком № 1165 і Наказом №204.
При цьому Комісією прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку лише 22.05.2024 № 7587.
За результатами дослідження матеріалів дисциплінарної справи заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 виявлено, що причинами й умовами, які призвели до незабезпечення належного контролю, координації та спрямування діяльності територіального органу, є незабезпечення заступником начальника ГУ ДПС у Донецькій області ОСОБА_4 та за період керівництва роботою ГУ ДПС у Донецькій області належної роботи Комісії, порушення вимог податкового законодавства та внутрішніх розпорядчих документів ДПС при здійсненні відповідних заходів та недотримання ОСОБА_4 пунктів 1, 2, 9 розділу 3 посадової інструкції в частині виконання основних посадових обов'язків.
За наявних обставин, а також враховуючи, що несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця в умовах дії воєнного стану, що вчинено проти інтересів служби та суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює виконання ним своїх обов'язків надалі, утворює факт порушення Присяги державного службовця.
Висновок щодо наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку.
Листом Дисциплінарної комісії ДПС від 26.06.2024 № 19528/6/99-00-01-ДК ОСОБА_5 були направлені матеріали його дисциплінарної справи в електронному вигляді на його електронну адресу.
ОСОБА_6 подав заперечення від 24.06.2024 в якому звернувся з проханням, зокрема виключити акт про ненадання пояснень від 19.06.2024 з матеріалів його дисциплінарної справи.
Дисциплінарною комісією ДПС було розглянуто та долучено зазначене заперечення до матеріалів дисциплінарної справи ОСОБА_1 , а також надана відповідь на нього листом Дисциплінарної комісії ДПС від 27.06.2024 № 19608/6/99-00-01-ДК.
Адвокат Кудлай Олександр, як представник ОСОБА_1 подав клопотання від 25.06.2024 № 01-2506 (вх. ДПС № 25076/6 від 25.06.2024) в якому повідомив, що ОСОБА_6 перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному закладі та у зв'язку з тим не може прийняти учать у засідання Дисциплінарної комісії ДПС 26.06.2024 та звернувся з проханням бути присутнім на засіданні замість нього.
Листами Дисциплінарної комісії ДПС від 27.06.2024 №19510/6/99-00-01-ДК та № 18681/7/99-00-01-ДК ОСОБА_1 запрошено на засідання Дисциплінарної комісії ДПС 03.07.2024 для надання особистих пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також можливості ознайомитись з матеріалами його дисциплінарної справи.
За результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи у діях заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 за період керівництва роботою ГУ ДПС у Донецькій області вбачаються ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 статті 65 Закону, що полягає у порушенні Присяги Державного службовця.
Дисциплінарною комісією ДПС вирішено рекомендувати на підставі статей 65, 66, 69 та 77 Закону застосувати до заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади за незабезпечення належного керівництва роботою Комісії, належного контролю, координації та спрямування діяльності ГУ ДПС у Донецькій області, ефективного контролю за роботою підлеглих, що призвело до негативних наслідків та порушення Присяги державного службовця.
Наказом Державної податкової служби України від 22.07.2024 № 7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» застосовано до заступника начальника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку у період керівництва ГУ ДПС у Донецькій області, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону.
Наказом ДПС від 12.09.2024 № 13-дс «Про внесення змін до наказу ДПС від 22.07.2024 № 7-дс» у зв'язку з наявною інформацією (у зв'язку з перебуванням позивача у стані тимчасової непрацездатності) та з метою дотримання вимог статті 74 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами), внесено до наказу ДПС від 22.07.2024 № 7-дс такі зміни: абзац перший пункту 1 розпорядчої частини після слів «статті 65 Закону,» доповнити словами «у перший день після виходу на роботу».
Позивач оскаржив Наказ Державної податкової служби України від 22.07.2024 № 7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» до суду.
Рішенням Донецького кружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №200/5374/24 позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування наказу від 22.07.2024 №7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 22.07.2024 №7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 200/5374/24 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 200/5374/24- залишено без змін.
Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №200/5374/24 набрало законної сили 13.02.2025.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Державної податкової служби України від 08 листопада 2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » прийнято протиправно, оскільки він прийнятий на підставі скасованого наказу, відповідно підлягає скасуванню оскаржуваний позивачем наказ з подальшим поновленням позивача на роботі, з виплатою позивачеві середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 51 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За правилами частини 1 статті 34 Закону №889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Частиною 2 ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону №889-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
У відповідності до ч.1 ст. 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Частиною 1 ст. 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86); за ініціативою суб'єкта призначення (ст. 87); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із міною її істотних умов (ст. 43); у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (ст. 88-1).
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу; встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
У відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 08.11.2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », суд зазначає, що наказ від 08.11.2024 №1374-о був прийнятий на підставі наказу Державної податкової служби України від 22.07.2024 №7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №200/5374/24 позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування наказу від 22.07.2024 №7-дс “Про накладення дисциплінарного стягнення» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 22.07.2024 №7-дс “Про накладення дисциплінарного стягнення».
Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 200/5374/24 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 200/5374/24- залишено без змін.
Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №200/5374/24 набрало законної сили 13.02.2025.
Таким чином, оскільки спірний наказ був прийнятий відповідачем до набрання рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №200/5374/24 законної сили, відсутні підстави для визнання дій Відповідача 1 стосовно його прийняття неправомірними.
Стосовно позовних вимог в частині скасування наказу Державної податкової служби України від 08.11.2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » суд вважає такі позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Наказом Державної податкової служби України від 22.07.2024 № 7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» застосовано до заступника начальника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку у період керівництва ГУ ДПС у Донецькій області, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону.
Наказом ДПС від 12.09.2024 № 13-дс «Про внесення змін до наказу ДПС від 22.07.2024 № 7-дс» у зв'язку з наявною інформацією (у зв'язку з перебуванням позивача у стані тимчасової непрацездатності) та з метою дотримання вимог статті 74 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами), внесено до наказу ДПС від 22.07.2024 № 7-дс такі зміни: абзац перший пункту 1 розпорядчої частини після слів «статті 65 Закону,» доповнити словами «у перший день після виходу на роботу».
З матеріалів справи вбачається, що наказ Державної податкової служби України від 08.11.2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » був прийнятий на підставі наказу ДПС від 22.07.2024 №7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» (зі змінами). Тобто оскаржуваним наказом реалізовано наказ ДПС від 22.07.2024 №7-дс.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 25.09.2024 у справі №200/5374/24 визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 22.07.2024 №7-дс “Про накладення дисциплінарного стягнення». Рішення набрало законної сили 13.02.2025.
Таким чином рішенням суду, яке набрало законної сили визнано протиправним звільнення позивача на підставі п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ - порушення Присяги державного службовця.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов'язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.
Кодекс законів про працю України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та у ст. 240-1 Кодексу законів про працю України. Відтак суд, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 11.02.2021 у справі № 640/21065/18, від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17, від 31.05.2021 у справі № 0840/3202/18.
Суд вважає неприйнятними доводи апеляційних скарг, що відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, оскільки наказ Державної податкової служби України від 22.07.2024 №7-дс “Про накладення дисциплінарного стягнення», яким до заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ, у перший день після виходу на роботу - скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, та беручи до уваги те, що спірний в даній справі наказ від 08.11.2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » є формою реалізації дисциплінарного наказу відповідача від 22.07.2024 №7-дс “Про накладення дисциплінарного стягнення» та прийнятий на його підставі, тому суд зазначає, що в даному випадку не підлягає застосуванню норма частини сьомої статті 78 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надавалась оцінка факту наявності або відсутності в діях позивача дисциплінарного проступку.
З урахуванням викладеного, є правильним висновок суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваного позивачем наказу від 08.11.2024 року №1374-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » з подальшим поновленням позивача на роботі.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Виходячи з цього, 08.11.2024 був останнім оплачуваним робочим днем позивача, а з 09.11.2024 розпочався час його вимушеного прогулу.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 3 Порядку визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
При цьому, суд зауважує, що у пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Вимушений прогул у зв'язку з незаконним звільненням позивача рахується судом з 09.11.2024 (наступний день за днем звільнення) по 03.04.2025 (день ухвалення судом рішення).
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Донецькій області № 127/05-99-10-02 від 20.12.2024 про заробітну плату посадовий оклад ОСОБА_1 за посадою заступника начальника отримав заробітну плату за вересень 2024 року у сумі 41284,24 грн (21 день), за жовтень 2024 року у сумі 43989,65 грн (23 дні). Загальна сума за останні два місяці, що передували звільненню склала - 85273,89 грн
Відповідно до довідки ГУ ДПС у Донецькій області № 128/05-99-10-02 від 20.12.2024 середньоденна заробітна плата позивача складала 1127,27 грн (85273,89 грн /44 дні)
При цьому, у вказаній довідці зазначено, що у період з вересня 2024 року по жовтень 2024 року заробітна плата за фактично відпрацьовані дні складає 0,00 та фактично відпрацьовані дні 0.
Кількість днів вимушеного прогулу: 104 робочих днів.
Таким чином, сума вимушеного прогулу позивача складає 117236,08 грн. (104 робочих днів х 1127,27 грн. середньоденного заробітку).
Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
При цьому, сума стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць відповідно до долученої довідки становить 24799,94 грн.
Також відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням вищенаведених положень, рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області з 09.11.2024 року та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 24799,94 грн.
Одночасно суд зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені обставини, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а спірний наказ - протиправним та таким, що підлягає скасуванню з подальшим поновленням позивача на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд вважає неприйнятними доводи апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду даної справи у порядку спрощеного провадження, з огляду на наступне.
Форми адміністративного судочинства встановлені статтею 12 КАС України, відповідно до частини першої якої адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною четвертою статті 12 КАС України передбачено перелік спорів, у яких виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи.
Як визначено пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки справа за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відноситься до справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, перелік яких визначено у частині четвертій статті 12, частині другій статті 257 КАС України, тому не є порушенням норм процесуального права розгляд судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат на професійну правничу допомогу сторонами не оскаржувалось, тому відповідно до вимог ч.1 ст.308 КАС України не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 200/8572/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 200/8572/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 серпня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць