07 серпня 2025 року справа №200/260/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 200/260/25 (головуючий суддя у І інстанції - Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду звернення від 06.10.2024;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного розгляду звернення від 24.10.2024;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути звернення позивача від 06.10.2024 та надати повну обґрунтовану відповідь по суті порушених питань;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути звернення позивача від 24.10.2024 та надати повну обґрунтовану відповідь по суті порушених питань.
В обґрунтування позову зазначив, що 10 березня 2022 року внаслідок ракетного обстрілу пожежно-рятувальної частини в місті Маріуполь Донецької області, здійсненого збройними силами РФ, позивач разом з батьками потрапив під завал, внаслідок чого отримав важкі поранення.
Номер кримінального провадження в єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12022041350000224 № 8 дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 22.03.2022 17:38:23. 20 березня 2022 року позивач з батьками евакуювалися з лікарні міста Маріуполя до відділення інтенсивної терапії та еферентних методів лікування гострих та хронічних інтоксикацій у дітей Обласної дитячої клінічної лікарні м. Дніпро, де він фактично перебував у відділенні інтенсивної терапії до 2 квітня 2022 року.
З 03 квітня 2022 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні за межами України, спочатку в Республіці Польща, пізніше у Сполучених Штатах Америки, спочатку в місті Огаста штату Джорджія, а пізніше у місті Чикаго штату Іллінойс. До 11.04.2024 позивач перебував на тимчасовому консульському обліку в Генеральному Консульстві України в Чикаго.
В зв'язку зі знаходженням на лікуванні, особисто прибути до ТЦК та СП не має можливості.
На даний час позивач не може пересуватись без сторонньої допомоги, кожного дня вимушений знаходитись під постійним наглядом лікарів і фізичних терапевтів шпиталю Shriners Children's Chicago.
Після набуття чинності частини п'ятої статті 20 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", позивач фактично опинився заручником ситуації - не може оновити свої персональні дані, бо для того, щоб ці дані оновити, вони повинні там бути, а до закінчення лікування він не може виїхати до України для того, щоб у відповідності до чинного законодавства особисто прибути до ТЦК та СП для отримання військово-облікових документів, а без зазначених документів не може звернутися для отримання консульських послуг, а саме: стати на тимчасовий консульський облік та отримати новий паспорт громадянина України для виїзду за кордон (дата закінчення строку дії паспорту 07.05.2025).
Тому 19.07.2024 позивач за допомогою електронної пошти звернувся до Міністра оборони України із зверненням в якому посилаючись на вищевказані факти, просив: посприяти у вирішенні проблеми і в порядку виключення, взяти його на облік без особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , або запропонувати інший варіант вирішення ситуації, що склалася; в разі необхідності просив ініціювати внесення змін до законодавчих актів України; про прийняте рішення, просив проінформувати у встановлені Законом терміни на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_4
Міністерство оборони України переадресувало вказане звернення для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_5 , який, в свою чергу, 15.08.2024, за результатом розгляду звернення, надав відповідь, що законодавством не передбачено дистанційного взяття на військовий облік громадян України які перебувають за кордоном.
06.10.2024 позивач вчергове звернувся на адресу Міністерства оборони України із зверненням, яке Міністерство оборони України направило звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
21.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 надав позивачу відповідь відповідно до змісту якої запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24.10.2024 позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_5 лист з вимогою виконати імперативні вимоги статті 7 Закону України "Про звернення громадян" та перенаправити звернення для розгляду належному адресату.
24.10.2024 позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідь, що звернення позивача направлено для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з цим, у зв'язку з тим, що позивач без вирішення свого питання не міг отримати документи та нормально навчатися, 24.10.2024 було направлено звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до змісту якого просив: 1. Внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. 2. Взяти позивача на військовий облік. 3. У разі неможливості внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та взяття на військовий облік, просив надати обґрунтовану відмову з посиланням на конкретні пункти нормативно-правових актів.
Проте, станом на 11.01.2025 позивач не отримав відповіді.
Вважає протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.10.2024.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.10.2024.
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути звернення ОСОБА_1 від 06.10.2024 та надати повну обґрунтовану відповідь по суті порушених питань.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.10.2024 та надати повну обґрунтовану відповідь по суті порушених питань.
Не погодившись з рішенням, відповідач - Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Питання щодо військового обліку позивача не належить до повноважень Міністра оборони України, а отже, виходячи зі змісту приписів вищезазначених норм матеріального права, у даному випадку будь-які рішення стосовно взяття позивача на військовий облік не здійснюється Міністерством оборони України.
Таким чином, Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у цій справі.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП "Діловодство спеціалізованого суду".
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему "Електронний суд" матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України відповідно до паспорту громадянина України серії № НОМЕР_1 .
Відповідно до медичного висновку № 27/23 про дитину-інваліда віком до 18 років від 05.05.2023 Консультативного підприємства "Регіональний медичний центр родинного здоров'я" ОСОБА_1 має захворювання (патологічний стан) - гіпотрофічне незрощення лівої стегнової кістки. Гіпотрофічне незрощення правої великогомілкової кістки. Стан після оперативного втручання. Порушення функції опори та ходи. Висновок. Наявне захворювання (патологічний стан) відповідає розділу VІ, пункту 2, підпункту 2.9. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 8 листопада 2001 р. № 454/471/516.
Згідно з відомостями довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 773942 ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з 10.06.2024, ушкодження здоров'я одержане від вибухонебезпечних предметів.
19.07.2024 позивач звернувся до Міністерства оборони України із зверненням, в якому просив посприяти у вирішенні проблеми і в порядку виключення, взяти позивача на облік без особистого прибуття до ТЦК та СП, або запропонувати інший варіант вирішення ситуації, що склалася.
06.10.2024 позивач звернувся до Міністерства оборони України із зверненням "Щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів допризовника, який проходить тривале лікування за кордоном", в якій просив: внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; взяти на військовий облік; у разі неможливості внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та взяття на військовий облік, просив надати обґрунтовану відмову з посиланням на конкретні пункти нормативно-правових актів.
24.10.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із зверненням "Щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів допризовника, який проходить тривале лікування за кордоном", в якій просив: внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; взяти на військовий облік; у разі неможливості внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та взяття на військовий облік, просив надати обґрунтовану відмову з посиланням на конкретні пункти нормативно-правових актів.
Відповіді на свої звернення від 06.10.2024, 24.10.2024 позивач не отримав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що Міністерством оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано доказів, що звернення позивача було належним чином розглянуто.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статті 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Згідно з частиною першою статті Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 4 Закону № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
На підставі статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Як визначено частинами першою та другою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Частиною першою статті 15 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до абзаців 1,6 частини першої статті 19 № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно до Розділу І Інструкції "Про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України", затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція), Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України Про звернення громадян їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Відповідно до Розділу ІІІ Інструкції посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Аналіз зазначених положень Закону № 393/96-ВР свідчить, що звернення, яке відповідає вимогам Закону, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням.
У разі ж, коли порушені у зверненні питання не входять до повноважень суб'єкта владних повноважень, таке звернення в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Як свідчать матеріали справи позивач звертався до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 із зверненнями щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів допризовника, який проходить тривале лікування за кордоном.
Проте, відповідачі не надали доказів розгляду звернення позивача належним чином. У справі взагалі відсутні докази розгляду звернень позивача відповідачами протягом встановленого строку.
Міністерство оборони України не надало доказів подання відповідного запиту до Управління по роботі зі зверненнями громадян щодо надання інформації стосовно розгляду звернень позивача, отже не можна вважати, що відповідачем було вжито заходів для з'ясування належних обставин.
З огляду на те, що Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 взагалі не надали будь-якої відповіді на звернення позивача є неприйнятними доводи апелянта, що питання військового обліку позивача не належить до повноважень Міністра оборони України, тому відповідач не може приймати будь-які рішення про взяття позивача на військовий облік.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 200/260/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 200/260/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 07 серпня 2025 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 07 серпня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв