07 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/8399/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Виноградової Д.О.,
за участі секретаря Годун Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанови головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Я.О. про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.07.2025 ВП № 78562266, винесених з примусового виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.06.2025 по справі № 620/6547/24.
В обґрунтування позовних вимог позову позивач посилається на те, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні № 78562266, вчинив дії щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 620/6547/24 ще до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 78562266, тобто виконало рішення суду самостійно в добровільному порядку. Вважає, що у цьому випадку судове рішення виконано боржником в добровільному порядку, державним виконавцем не проведено виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а тому підстави для стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження відсутні.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без руху.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду під головуванням судді Виноградової Д.О. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судових засідань № 9 на 07 серпня 2025 року о 11:00 год.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 620/6547/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого на 01 січня календарного року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 включно (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 сум грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 1 січня календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця проведення індексації. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до приписів абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до приписів абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 31.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120302068).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року - без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126270508).
Відповідно до копії довідки-розрахунку компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2025 здійснено перерахунок на виконання рішення суду (а.с.22-23).
08.04.2025 за № 5/5879ф начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 надіслано помічнику командувача-начальнику Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_4 основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 на квітень 2025 року, зокрема і на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 620/6547/24 (а.с.11-17).
Листом від 21.05.2025 № 5/8504ф ІНФОРМАЦІЯ_2 на запит ОСОБА_1 від 08.05.2025 (вх. № 4818 від 12.05.2025) надав довідку-розрахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 та грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки; довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022; довідку-розрахунок компенсації втрати частини доходу (а.с.10).
На виконання вказаного вище рішення суду Чернігівським окружним адміністративним судом 04.06.2025 видано виконавчі листи.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 78562266 з примусового виконання виконавчого листа № 620/6547/24, виданого 04.06.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.
09.07.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78562266 (а.с.34-35).
09.07.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору по ВП № 78562266 (а.с.36-39).
Вказані постанови були надіслані на адресу боржника та отримані останнім (а.с.19).
17.07.2025 за вих № 11/2351 позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження, у якій, посилаючись на те, що рішення суду було ним виконано ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, просив закінчити виконавче провадження по ВП № 78562266 та не стягувати виконавчий збір відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір-це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 3 статті 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
При цьому, частиною 4 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Також частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У той же час, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, у пункті 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 зазначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Розділом VI Інструкції №512/5 закріплено «Фінансування виконавчого провадження».
Пунктом 1 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції №512/5 передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
Згідно з пунктом 2 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Таким чином, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19) та у постановах Верховного суду від 26.08.2020 у справі № 360/4369/19, від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.
Матеріалами справи підтверджується, що 09.07.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78562266 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору по ВП № 78562266.
Поряд з цим, позивач не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження стверджує, що останнім вжито заходів на виконання судового рішення.
Суд зазначає, що постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження прийнято державним виконавцем на виконання вимог чинного законодавства.
Разом з тим, доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 620/6547/24 було виконано у добровільному порядку та у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження ВП № 78562266 матеріали даної справи не містять.
Самі ж лише по собі посилання позивача на те, що ним було здійснено обрахунок присуджених ОСОБА_1 виплат, а також подано помічнику командувача-начальнику Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_4 основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 на квітень 2025 року, зокрема і на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 620/6547/24, не можуть бути розцінені судом як повне та добровільне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 620/6547/24, зокрема зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.
Тобто, суд визначив чіткий механізм захисту порушеного права позивача без надання відповідачу можливості вчиняти будь-які інші дії щодо виконання рішення, а саме: нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку та здійснити їх виплату.
Суд зазначає, що нарахування суми компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку без їх виплати свідчить лише про те, що позивачем частково виконано рішення суду. При цьому та обставина, що фактичне надходження фінансування від забезпечуючого органу від ІНФОРМАЦІЯ_1 не залежить та те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не вповноважений здійснити перерозподіл наявних бюджетних асигнувань виділених раніше на інші видатки (оборонні закупівлі, заробітну плату та інші), оскільки це заборонено керівними документами та Наказом №104, може свідчити про поважність чи неповажність своєчасного невиконання рішення суду, проте не свідчить про його належне виконання у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позивачем як боржником у виконавчому провадженні №78562266 надано головному державному виконавцю докази щодо часткового вчинення ним дій на виконання виконавчого листа шляхом нарахування стягувачу суми компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку відповідно до довідки-розрахунку наявної у матеріалах справи.
Крім того, варто звернути увагу і на те, що постанова про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виноситься у зв'язку з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто оскаржувані постанови є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 78562266, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 не ставить під сумнів правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження, а оскаржує виключно постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 78562266 позивачем не оскаржувалася, суд, в рамках розгляду даної справи не надає оцінку діям останньої, вчинених на виконання рішення суду у справі № 620/6547/24.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено повне виконання позивачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 620/6547/24 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За змістом частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Врахувавши вищевикладене в сукупності, перевіривши в межах доводів позовної заяви оскаржувані постанови відповідача на відповідність приписам частини 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-78, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, просп. Миру, 43, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 43316700.
Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА