Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 серпня 2025 року № 826/3115/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00012381700 від 05.10.17;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00012401700 від 05.10.17;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві №0023421311 від 06.11.17;
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві №Ф1082- 42-04 від 06.11.17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №826/3115/18 передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 справу передано на розгляд судді Бадюкову Ю.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року прийнято адміністративну справу до розгляду. Розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року замінено сторону у справі (відповідача) - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що включення до складу витрат, документально підтверджених витрат на придбання запасних частин та обслуговування автомобілів, що використовуються у межах підприємницької діяльності є правомірним. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ГУ ДФС у м. Києві було проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт № 77/26-50-13-06-09- 2411310996 від 24.04.2017р.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фізичні особи - підприємці згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат, форму якої затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.
Отже, дія Закону № 996 не поширюється на таку категорію суб'єктів господарювання, як фізичні особи - підприємці, відповідно законодавством не передбачено ведення балансового обліку придбаного, спорудженого (збудованого) нерухомого або рухомого майна з метою документального підтвердження результатів господарської діяльності. СПД - фізичною особою ОСОБА_1 не здійснювався облік основних засобів та амортизаційних нарахувань на кожний вид основних засобів.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що фізичні особи - підприємці не ведуть бухгалтерський облік та не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати первісну та залишкову вартості, а також частку їх використання саме у господарській діяльності, такі платники не можуть включати до складу витрат суми, сплачені у зв'язку з придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів та не мають права включати до складу витрат витрати, які пов'язані із використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин тощо).
Виходячи з вище викладеного, відповідно до вимог п.п. 177.4.1 п. 174.4 ст.177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., із змінами та доповненнями, оскільки власником основних засобів є фізична особа ОСОБА_1 а не СПД - фізична особа, видатки на придбання запчастин та видатки на обслуговування основних засобів у перевіряємому періоді не можуть бути включені до складу витрат СПД- фізичної особи ОСОБА_1 .
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпроведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт перевірки № 77/26-50-13-06-09-2411310996 від 24.04.2017р.
Так позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення, а саме:
-в порушення вимог п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 та п.177.2 та п.177.4 ст.177 СПД-фізичною особою ОСОБА_1 до складу витрат у 2015 році неправомірно віднесено видатки у розмірі 249 145,69 грн. та у 2016 році у розмірі 149 050,46 грн. в частині витрат на відрядження (копії фіскальних чеків видані в іноземній валюті, також копії документів видані іноземною мовою наданих до авансових звітів), так як вважаються на момент проведення документальної перевірки не підтвердженими платіжними документами (первинними, розрахунковими, платіжними документами);
-та неправомірно віднесено до витрат суми у розмірі 2015р. - на 100 213,40 грн. та у 2016р. - 126 745,33 грн в частині витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням та утримання автомобілів, власником яких є фізична особа, а не СПД- фізична особа ОСОБА_1 , що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у 2015 році на 349 357,14 грн., у 2016 році- на 275 795,79 грн.
За результатами перевірки СПД-фізичної особи ОСОБА_1 донараховано податку з доходів фізичних осіб на за суму 107 000,88 грн. , у тому числі за 2015 р.- 57 357,64 грн. та за 2016р.- 49 643,24 грн. (Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб наведений у додатку №3).
-в порушення вимог п. 198.3 Податкового кодексу України» №2755-VІ від 02.12.2010р.,фз змінами та доповненнями, перевіркою встановлено завищення задекларованих СПД- фізичною особою ОСОБА_1 показників у рядку 10.1 декларацій у суму 35 714, 00 грн. у 2015р. - а 10 613,00 грн, у 2012р - 25 101,00 грн., перевіркою на підставі п. 200.14 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, зменшено залишок відємного значення на суму ПДВ 35 714,00 грн.
-В порушення вимоги п.1 ст.4, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, СПД-фізичній особі ОСОБА_1 донараховано єдиного соціального внеску на чистий оподатковуваний дохід встановлений за результатами перевірки у розмірі 50 900,54 грн., у т.ч. 2015р.- у розмірі 34 851,32 грн. та у 2016р. -16 049,22 грн., (розрахунок ЄСВ наведено в додатку № 1).
- В порушення вимог п.п. 1.2 , п.п. 1.4 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року, із змінами та доповненнями, перевіркою донараховано військового збору з урахуванням сплачених сум військового збору на чистий оподатковуваний дохід встановлений за результатами перевірки, згідно чинного законодавства на суму 9 377,29 грн. , у тому числі за 2015р. - 5 240,35 грн. та за 2016р. - 4 136,94 грн., (Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору додатку №3).
Позивач отримав листа з ГУ ДФС у м. Києві в якому міститься податкове повідомлення-рішення №00012381700 від 05.10.17 про збільшення суми грошового зобов'язання за військовим збором на суму 3404,38 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 851,10 грн. та податкове повідомлення-рішення №00012401700 від 05.10.17 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 45082,13 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 22541,07грн.
Як зазначено в податкових повідомленнях-рішеннях вони складені на підставі акту №77/26-50-13-06-09-2411310996 від 24.04.2017 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги №9748/г/99-99-11-02-01-14 від 01.08.17.
17.10.18 позивач отримав листа з ГУ ДФС у м. Києві в якому міститься Рішення №0023421311 від 06.11.17 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску про донарахування єдиного внеску на суму 50823,47грн. та застосування штрафних санкцій на суму 8559,77грн, та вимогу про сплату боргу №01082-42-04 від 06.11.17. Дане рішення та вимога, також складені на підставі акту №77/26-50-13-06-09-2411310996 від 24.04.2017 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги №9748/г/99-99-11-02-01-14 від 01.08.17.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Позивач є платником податку на доходи фізичних осіб в розумінні статті 162 Податкового кодексу.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України.).
Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Статтею 177 ПК України встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Так, пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Водночас, підпунктами 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Таким чином, наведеними нормами урегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України - це земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.
Згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 161.1.1 пункту 161 ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Крім того, підпунктом 161.1.5 пункту 161 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення №00012381700 від 05.10.17 про збільшення суми грошового зобов'язання за військовим збором на суму 3404,38 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 851,10 грн.
Судом встановлено, що перевіркою дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. встановлено, що позивачем до витрат віднесено суми у розмірі 2015р. - на 100 213,40 грн. та у 2016р. - 126 745,33 грн в частині витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням та утримання автомобілів, власником яких є фізична особа, а не СПД- фізична особа ОСОБА_1 , що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у 2015 році на 349 357,14 грн., у 2016 році- на 275 795,79 грн.
В свою чергу, щодо підставності включення позивачем до валових витрат витрати пов'язаних з технічним обслуговуванням та утримання автомобілів, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
У Законі № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні:
- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
- автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
- напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача;
- транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу);
- транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);
- транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Статтею 19 Закону № 2344-III визначена класифікація та умови реєстрації транспортних засобів. Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:
- транспортні засоби загального призначення;
- транспортні засоби спеціалізованого призначення;
- транспортні засоби спеціального призначення.
При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо) (частина третя статті 19 Закону № 2344-III).
Технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації (стаття 22 Закону № 2344-III).
Статтею 34 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник повинен утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону.
«Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363).
Згідно розділу 1 Правил № 363:
- причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.
- сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа;
- спеціальний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій;
- спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій;
Пунктами 12.1-12.3 розділу Правил № 363 визначено правила транспортування вантажів, зокрема:
- при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України;
- для перевезення специфічних (побутових, харчових, швидкопсувних тощо) вантажів необхідно надавати спеціалізований та відповідно обладнаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних правил і нормативів;
- забороняється використання рухомого складу, призначеного для перевезення харчових продуктів, для перевезення інших вантажів;
- рухомий склад, що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт автомобіля та спеціальне маркування («хліб», «молоко», «риба» тощо).
Класифікація основних фондів (ДК 013-97), яка є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації, затверджена наказом Держстандарту України від 19.08.1997 № 507.
Класифікація основних фондів призначена для використання в автоматизованих системах керування для вирішення таких завдань:
- організації систематичного обліку та звітності в частині основних фондів;
- визначення норм амортизації основних фондів та віднесення амортизаційних відрахунків на витрати виробництва;
- проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки обсягів складу і стану основних фондів;
- реалізації комплексу облікових функцій з основних фондів у межах робіт з державної статистики;
- здійснення міжнародних зіставлень за структурою і станом основних фондів;
- визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондоємність, фондоозброєність, фондовіддачу тощо, а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних фондів.
Об'єктом класифікації є основні фонди.
Основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.
Розділом 2 Класифікації основних фондів 013-97 класифіковано транспортні засоби наступним чином:
- 210000: транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі;
- 210200 автомобілі вантажні:
- 210201 автомобілі вантажні вантажопідйомністю до 3,5 т;
- 210202 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 3,5 до 5 т;
- 210203 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 5 до 12 т;
- 210204 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 12 до 20 т;
- 210205 автомобілі вантажні вантажопідйомністю більше 20 т;
- 210209 автомобілі вантажні інші;
- 210300 автомобілі спеціалізовані;
- 210301 тягачі дорожні;
- 210302 самоскиди;
- 210303 автокрани;
- 210304 автобурові (деррік-крани);
- 210305 машини пожежні;
- 210306 автомобілі для перевезення рідких будівельних матеріалів;
- 210307 автомобілі аварійно-технічної служби;
- 210308 автомобілі-тягачі сідлові;
- 210309 автомобілі спеціалізовані інші.
Для визначення об'єкта оподаткування фізичної особи-підприємця, яка застосує загальну систему оподаткування, необхідно враховувати два показники: суму загального оподатковуваного доходу (виручка в грошовій і негрошовій формах), та суму документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
Згідно пунктів 177.4.1 та 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг) та не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем.
Нарахування контролюючим органом сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснено у зв'язку із встановленням актом перевірки порушення порядку визначення витрат.
Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про віднесення платником податків витрат на ремонт та утримання вантажних автомобілів всупереч встановленої підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України забороні, суд вважає їх у розглянутому спорі необґрунтованими,
Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Закон № 2344-III надає визначення терміну автомобільний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).
Вказаний Закон визначає «автомобіль вантажний» - як автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів, при цьому розподіляє всі автомобільні транспортні засоби на три категорії (стаття 19);
- транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу);
- транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);
- транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо);
Метою введення в правила оподаткування особливостей обліку витрат із подвійним призначенням є недопущення (обмеження) шляхів заниження чистого оподатковуваного доходу декларуванням витрат, які неможливо пов'язати із конкретною господарською операцією фізичної особи-підприємця (мінімізація податкового навантаження).
Таким чином, тільки вантажний автомобіль як транспортний засіб загального призначення може відповідати критеріям подвійного призначення.
В розглянутому спорі судом встановлено, що здійснені платником податків витрати прямо пов'язані з його господарською діяльністю - основним видом економічної діяльності позивача є діяльність вантажного автомобільного транспорту (49.41).
Факт здійснення витрат на обслуговування утримання транспортних засобів із підтвердженням їх первинними документами та зв'язком з господарською діяльністю не заперечений відповідачем та підтверджується наданими позивачем документами.
Судом встановлено, що транспорті засоби, які використовувались у спірних періодах позивачем - сідлові тягачі та напівпричепи-рефрежератори, є транспортними засобами спеціалізованого призначення, у жодному свідоцтві про реєстрацію такі транспортні засоби не зареєстровані за типом «вантажний автомобіль».
Сідловий тягач без причепу не призначений для перевезення вантажів, оскільки за своєю конструкцією та обладнанням має призначенням буксирування, зокрема, напівпричепів.
Напівпричепи- рефрежераторів - це спеціалізований транспортний засіб, призначений для перевезення вантажів, що швидко псуються, які потребують контролю температури. Він складається з ізольованого кузова та холодильної установки, яка підтримує задану температуру всередині.
Враховуючи викладене, витрати можуть бути включені до складу витрат ФОП, навіть якщо транспортний засіб зареєстрований не на ФОП, а на фізичну особу.
Таким чином, суд підтверджує зв'язок понесених платником податків та виявлених перевіркою витрат із господарською діяльністю платника податків, а саме наданням транспортних послуг.
З системного аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства суд дійшов про висновку про неправомірне нарахування платнику податків сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що є підставою для задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00012381700 від 05.10.17; податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00012401700 від 05.10.17; рішення ГУ ДФС у м. Києві №0023421311 від 06.11.17 та вимоги ГУ ДФС у м. Києві №Ф1082- 42-04 від 06.11.17.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень в ході розгляду справи не довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли повне підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 243-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00012381700 від 05.10.17.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00012401700 від 05.10.17
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві №0023421311 від 06.11.17.
Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві №Ф1082- 42-04 від 06.11.17.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1313,00 грн. (одна тисяча триста тринадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07 серпня 2025 року.
Суддя Бадюков Ю.В.