Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 серпня 2025 р. № 520/5767/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Українського державного університету залізничного транспорту (61050, місто Харків, вул. Вознесенська, будинок 7, код ЄДРПОУ 01116472) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, будинок 46) про скасування рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- скасувати рішення №0071432411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26 грудня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення на думку позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Головним управління ДПС у Харківській області на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення №0071432411 від 26 грудня 2024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на Український державний університет залізничного транспорту накладено штраф у розмірі 334160,29 грн. та нараховано пеню у розмірі 36757,63 грн.
Згідно доданого до рішення №0071432411 від 26 грудня 2024 року розрахунку штрафної санкції та пені, позивачем сплачено єдиний внесок з порушенням законодавчо встановленого строку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами розгляду скарги контролюючим органом рішення №0071432411 від 26 грудня 2024 року залишено без змін.
Вважаючи рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0071432411 від 26 грудня 2024 року протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон №2464-VI).
За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Відповідно до частини десятої статті 9 Закону України №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно частини другої статті 25 Закону України №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною третя статті 25 Закону України №2464-VI врегульовано, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта статті 25 Закону України №2464-VI).
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною одинадцятою статті 25 Закону України №2464-VI визначено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
Згідно з пунктом 1 Розділу VII вказаної Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції №449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
За приписами абзаців 1, 2 пункту 5 Розділу VII Інструкції №449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
В силу вимог частини 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата єдиного внеску.
Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було доповнено, зокрема, пунктом 9-11.2.
Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Отже, пеня у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 480/5678/21
При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року № 3219-IXвнесено зміни до Закону №2464-VI, зокрема, викладено у новій редакції пункти 9-21 - 9-22 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення:
9-21. Тимчасово, за порушення вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.012.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХдо 01.08.2023року, штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 цього Закону, не застосовуються.
9-22. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ,до 01.08.2023 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.
Таким чином, зважаючи на Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затверджений Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-1, яким визначено, що воєнний стан в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року та враховуючи положення пунктів 9-21 - 9-22 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI, кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій та пені визначено 01.08.2023.
Отже, враховуючи наведене, контролюючі органи не застосовують штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 Закону №2464, та пеню за порушення вчинені у період з 01.03.2020 та до 01.08.2023.
Так, з матеріалів справи встановлено, що за реєстраційними даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, в інтегрованій картці платника (ІКП) Українського державного університету залізничного транспорту (ЄДРПОУ 01116472) за кодом бюджетної класифікації 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом на 20.02.2020 обліковувалась автоматично розрахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату в сумі 334 160,29 грн та пеня в сумі 36 757,63 грн.
За січень 2020 року позивачем 19.02.2020 було подано звіт про суми нарахованої заробітної плати та нарахованого єдиного внеску, який був прийнятий відповідно до квитанції №2 та зареєстрований за №9029364061. Нарахування за цим звітом було відображено в ІКП за кодом бюджетної класифікації 71010000 із граничним строком сплати 20.02.2020 у сумі 1 816 445,76 грн.
Після вказаного строку утворилася недоїмка в сумі 1 670 801,47 грн, яка була фактично погашена лише 13.03.2020 шляхом перерахування відповідних сум за платіжними дорученнями №529 від 12.03.2020 (1 324,00 грн), №544 від 12.03.2020 (338 831,00 грн), №544 від 12.03.2020 (968 554,90 грн) та №536 від 12.03.2020, з простроченням на 22 календарні дні.
Крім того, 12.03.2020 позивач звернувся із заявою про перерахування помилково сплачених коштів у сумі 3 542 326,05 грн, яка була виконана 18.03.2020 (на суму 3 520 694,18 грн) та 19.03.2020 (на суму 21 631,87 грн) шляхом внутрішнього бюджетного переказу.
Відповідач у відзиві наголосив, що відповідно до пункту 9-11 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 тимчасове незастосування штрафних санкцій та ненарахування пені стосується лише порушень, вчинених у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину. У даному випадку дата виникнення недоїмки 20.02.2020, тобто до початку дії мораторію.
Так, ГУ ДПС у Харківській області 26.12.2024 було прийнято рішення №00714342411 про застосування штрафних санкцій у розмірі 334 160,29 грн та нарахування пені у розмірі 36 757,63 грн за період з 20.02.2020 по 28.02.2020 є правомірним. Вказане рішення було надіслано позивачу рекомендованим листом 26.12.2024 та вручено 02.01.2025.
Також, в матеріалах справи містяться розрахунки штрафних санкцій та пені до рішення від 26.12.2024 №00714342411, якими підтверджено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно нарахованих сум єдиного внеску.
Щодо доводів позивача про те, що Головне управління Державної податкової служби у Харківській області мало списати за грудень 2019 року кошти у сумі 2105574,12 грн, а університет перерахував більшу суму авансом (2 251 218,41 грн) та що залишок після сплати за грудень 2020 року становив 145 644,29 грн, суд зазначає що факт перерахування коштів позивачем саме на інший рахунок не скасовує обов'язку платника своєчасно і в повному обсязі сплачувати єдиний внесок.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з даними ДПС, заборгованість виникла через невідповідність між сумою, що надійшла на рахунок, та сумою, яку мало бути списано за звітами. Суд зазначає, що у разі виникнення заборгованості платник єдиного внеску зобов'язаний її погасити. Невиконання цього обов'язку є підставою для застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Крім того, судом встановлено, що позивач виконав сплату заборгованості у сумі 968554,90 грн фактично 13 березня 2020 року, тобто із затримкою у 22 дні від дати виникнення заборгованості.
Під час розгляду справи встановлено, що заява позивача про перерахування помилково сплачених коштів у сумі 3542326,05 грн була задоволена органом ДПС, кошти перераховані на правильні рахунки у строки, передбачені законодавством.
Вказані обставини свідчать, що порушення в частині неправильного перерахування коштів було усунене у встановлений строк. Проте вказані обставини не звільняють платника від відповідальності за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску.
Щодо посилання позивача на те, що ДПС зобов'язана списувати кошти 20 числа місяця, наступного за звітним, не є підставою для звільнення платника від відповідальності за несвоєчасність або неповноту сплати. Відповідальність за правильність і своєчасність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску покладається на платника.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 8 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Положеннями ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464 суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).
Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення (частина десята ст. 25 Закону № 2464).
Нарахування пені, передбаченої Законом № 2464, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).
Згідно з п. п. 2 розділу VІІ Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи ДПС.
При застосуванні штрафів, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).
Як зазначалося, за несвоєчасну або неповну сплату єдиного внеску передбачені штрафні санкції та пеня, які нараховуються на підставі інформації з карток особових рахунків платника.
Водночас у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому закінчився карантин, а також у період воєнного стану, згідно з чинними нормами, штрафні санкції та пеня не застосовуються.
Проте за період до настання зазначених дат, зокрема за лютий 2020 року, порушення встановленого порядку сплати єдиного внеску не підпадає під звільнення від відповідальності.
У зв'язку з вищевказаним на підставі даних ІКП відповідачем було прийнято оскаржуване рішення від 26.12.2024 №00714342411 про застосування до позивача штрафу саме за період з 20.02.2020 по 28.02.2020.
Щодо доводів позивача в адміністративному позові відносно розрахунку до оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, податковим органом надано розрахунок штрафної санкції та пені в якому зазначено період порушення сплати єдиного внеску, кількість днів затримки сплати самостійно визначеної суми зобов'язання, суми боргу, ставка пені і суми нарахованої пені у залежності від кількості днів прострочення, ставка штрафної санкції та суми нарахованої штрафної санкції, вказане свідчить про правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Крім того, Законом №2464-VI та Інструкцією №449 не визначено вимог щодо оформлення розрахунку штрафних санкцій та пені, а лише передбачено, що розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
Більше того, форма рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, затверджена Інструкцією №449 (додаток 12), не передбачає жодних додатків, в тому числі і розрахунку штрафних санкцій та пені.
Отже, посилання позивача на неправильне оформлення розрахунку суд вважає необґрунтованими.
Вказане узгоджується з висновками у постанові Верховного Суду від 04.09.2020р. по справі №826/877/16 де суд не прийняв до уваги посилання позивача, який оскаржував рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на те, що оскаржуване рішення направлено без розрахунку штрафних санкцій та пені, зазначивши, що статтею 25 Закону №2464-VІ не передбачено обов'язку податкового органу складати і направляти розрахунок штрафу і пені разом із рішенням.
Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 540/881/20.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність підстав для скасувати рішення №0071432411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26 грудня 2024 року.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Українського державного університету залізничного транспорту (61050, місто Харків, вул. Вознесенська, будинок 7, код ЄДРПОУ 01116472) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, будинок 46) про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 серпня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях