Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 серпня 2025 р. № 520/4958/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул.Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (Код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54020, м.Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1) щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 р.р., що становить 13 559,41 грн, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, із врахуванням заробітної плати від 01.07.2000 до 11.02.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Код ЄДРПОУ: 14099344, місцезнаходження: 61022, Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 р.р. (13 559,41 грн.), відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, із врахуванням заробітної плати від 01.07.2000 до 11.02.2025 та з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення відповідно до положень зазначених норм права, є протиправними.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що у спірних правовідносинах вони діяли згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 01.10.2024 отримує пенсію за віком.
З 31.10.2014 позивачу було призначено інший вид пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ).
В адміністративному позові позивач посилається на те, що під час перегляду своєї електронної пенсійної справи з'ясовано, що для визначення розміру пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, як для перерахунку пенсії, а не згідно з нормами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначеної для призначення нової пенсії, та заробітна плата врахована тільки до 30.09.2014 року незважаючи на те, що трудова діяльність позивача припинилася на місяць пізніше 30.10.2014, а потім була відновлена з 03.09.2018. Ці показники вбачаються з довідки по зарплаті, що врахована при призначенні пенсії.
11.02.2025 позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій просила при обчисленні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі ЗУ №1058-IV) застосувати показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, та із врахуванням заробітної плати з 01 липня 2000 року до моменту звернення.
19.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії № 963320845079, зазначивши, що стаж та заробітну плату обчислено відповідно до норм законодавства, а тому підстави для проведення перерахунку відсутні.
Позивач вважає, що дії відповідачів є протиправними і такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П= Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 ст. 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вказані норми Закону свідчать на користь висновку, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, тобто мова йде про пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону (у спірному випадку Закону №1788-XII), то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №334/2653/17 від 13.12.2018 у справі №185/860/17).
Суд звертає увагу, що у постановах від 10.04.2019 у справі №211/1898/17 та від 10.07.2018 у справі №520/6808/17 Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено судом, за ОСОБА_1 , перебувала на обліку в головному управлінні як одержувач пенсії за вислугу років, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення'' та розраховану за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.10.2014 по 30.09.2024.
На підставі заяви від 01.10.2024 року переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.10.2024.
З огляду на положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні розміру пенсійної виплати позивачу відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2024 роки.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, в постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі №1 27/7522/17 та від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17.
Таким чином, при зверненні до відповідача позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) з її новим обчисленням відповідно до статті 40 цього Закону, оскільки за таким призначенням вона звернулася вперше 01.10.2024.
При вирішенні даної адміністративної справи суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), за якими у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17.
Таким чином, при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулась вперше у червні 2024 року.
Відтак, при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.07.2019 у справі №720/208/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
В матеріалах справи міститься рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 11.02.2025.
Так, 19.02.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву позивача та додані до неї документи та прийнято рішення №963320845079 про відмову в перерахунку відповідно до Закону №1058-IV.
Суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень застосувати положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 11.02.2025 та задля належного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 р.р. (13559,41 грн.), відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з 01.10.2024.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Код ЄДРПОУ: 14099344, місцезнаходження: 61022, Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком із врахуванням заробітної плати від 01.07.2000 до 11.02.2025 та з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, які мають виключну компетенцію щодо розрахунку заробітної плати позивача.
Суд не може зобов'язати відповідача врахувати заробітну плату від 01.07.2000 до 11.02.2025, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування заробітної плати та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Крім того, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із врахуванням загального страхового стажу для розрахунку заробітку для обчислення у розмірі 61 рік 4 місяці 22 дні, задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що відповідачами питання щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу із врахуванням заробітної плати від 01.07.2000 до 11.02.2025 не вирішувалось, а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок та виплату пенсії за віком в частині вирішення питання щодо перерахунку та виплати пенсії із врахуванням заробітної плати від 01.07.2000 до 11.02.2025.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, в адміністративному позові міститься клопотання, у разі задоволення позовних вимог надати позивачу строк у 5 днів з моменту прийняття рішення для подання доказів понесених судових витрат.
Суд, розглянувши клопотання позивача, зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне надати позивачу строк - п?ять днів після ухвалення рішення для подання суду доказів про розмір витрат, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул.Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.02.2025 №963320845079 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 11.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 р.р. (13559,41 грн.), відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з 01.10.2024.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії за віком від 11.02.2025 в частині вирішення питання щодо перерахунку та виплати пенсії із врахуванням заробітної плати від 01.07.2000 до 11.02.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул.Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Надати ОСОБА_1 строк - п?ять днів після ухвалення рішення для подання суду доказів про розмір витрат, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи.
Роз?яснити позивачу, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу залишається без розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 серпня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях