Справа № 500/3731/24
05 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року скасовано, та прийнято постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 12.12.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,197, та з 01.03.2024, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,0796. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести щорічну індексацію пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом її перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 12.12.2023 у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити ОСОБА_1 проіндексований розмір пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області за період з 01.03.2023 по 11.12.2023 залишено без розгляду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1392 (одну тисячу триста дев'яносто дві) грн. 90 коп. сплаченого судового збору.
12.06.2025 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято до розгляду заву представника позивача - адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 17.07.2025 о 11:00 год.
Представник відповідача надіслав через електронний суд 20.06.2025 додаткові пояснення по справі.
Представник відповідача надіслав через електронний суд 17.07.2025 заперечення на вищезазначену заяву.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 відкладено розгляд справи на 05.08.2025 о 11:45 год.
Судом встановлено, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Тернопільській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №500/3731/24 скасовано; прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Тернопільській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 12.12.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,197, та з 01.03.2024, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,0796;
- зобов'язано ГУ ПФУ у Тернопільській області провести щорічну індексацію пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом її перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 12.12.2023 у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити ОСОБА_1 проіндексований розмір пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
Судове рішення було направлене на виконання до ГУ ПФУ у Тернопільській області.
Однак, під час виконання рішення суду виникла неузгодженість щодо правильного розуміння його резолютивної частини. Відповідач - ГУ ПФУ у Тернопільській області - неправильно інтерпретує згаданий у рішенні «показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески». Замість фактичного показника, що підлягає застосуванню при обчисленні пенсії Позивача, Відповідач помилково вважає таким показником суму 3764,40 грн. Водночас, правильним є показник 10846,37 грн, що відповідає середній заробітній платі за 2019-2021 роки і використовуватися при обчисленні пенсії Позивача в 2022 році. Через цю розбіжність у трактуванні рішення суду його виконання стало неправильним, що порушує права позивачки на належний розмір пенсії.
Відповідач у відповідь на запит щодо надання інформації про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 листом від 23.05.2025 №1900-0305-8/24469 повідомив, що згідно із пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3764,40 грн) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пунктом 4 Порядку №124. Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Суд зауважує, що так як у випадку ОСОБА_1 розмір пенсії за віком визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2019-2021 роки (10846,37 грн.), тобто є вищим за показник, який застосовувався при індексації пенсії у 2023-2024 роках, тому проводити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 12.12.2023 - 7405,03 грн., з 01.03.2024 - 7994,47 грн. не доцільно.
За вказаних умов Відповідачем запропоновано позивачу відмовитись від виконання рішення суду.
Причиною цього є те, що Відповідач помилково виконує (трактує) судове рішення, адже розмір показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача становить 10846,37 грн. і не підлягає зміні, а лише має бути проіндексований на коефіцієнти збільшення 1,197 та 1,0796 (10846,37 грн х 1,197 х 1,0796 = 14 016,56 грн), оскільки це зобов'язав зробити Відповідача суд у своєму рішенні.
Натомість, Відповідач робить протилежне, зменшує показник середньої заробітної плати доходу (доходу), з якої сплачені страхові внески, до 3764,40 грн та індексує його на коефіцієнти збільшення 1,197 та 1,0796 (3764,40 грн х 1,197 х 1,0796 = 4864,66 грн).
Таким чином, нівелюється перерахунок пенсії на виконання судового рішення у справі №500/3731/24. Дійсно, за такої калькуляції розмір пенсії Позивача зменшується.
У зв'язку з цим, Позивач подав заяву про встановлення способу виконання судового рішення - постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 - шляхом поетапного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача, у розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення відповідно до постанов зазначених в судовому рішенні, а саме:
- з 12.12.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 12 983,10 грн (10846,37 х 1,197);
- з 01.03.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 14 016,56 грн (10846,37 х 1,197 х 1,0796).
Частинами першою - четвертою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містить стаття 370 КАС України, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,
- за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які ґрунтуються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення полягає в тому, щоб зробити можливим виконання рішення суду.
Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Водночас слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Виходячи з наведених норм законодавства та обставин справи, суд вважає, що слід здійснити перерахунок пенсії Позивачу на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача, у розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення відповідно до постанов зазначених в судовому рішенні, а саме:
- з 12.12.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 12 983,10 грн (10846,37 х 1,197);
- з 01.03.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 14 016,56 грн (10846,37 х 1,197 х 1,0796).
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши здобуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 14, 129-1, 248, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.
Встановити порядок виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення відповідно до постанов зазначених в судовому рішенні, а саме:
- з 12.12.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 12 983,10 грн (10846,37 х 1,197);
- з 01.03.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 14 016,56 грн (10846,37 х 1,197 х 1,0796).
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 05 серпня 2025 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.