Справа № 500/1921/25
07 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 19.02.2025 №0005693-2407-1918-UA61040490000035010, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2022 року в розмірі 65689,00 грн визнати протиправним та скасувати, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 19.02.2025 №0005695-2407-1918-UA61040490000035010, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023 року в розмірі 67710,20 грн. визнати протиправним та скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нежитлове приміщення нежитлової будівлі виробничого корпусу №1 під літ. «О», загальною площею 2021,2 квадратних метри за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 3, призначене і фактично використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивача. Вказує, що відповідно до «Класифікатора будівель та споруд ДК 018:2023», затвердженого і введеного в дію наказом Мінекономіки України від 16.05.2023 №3573, клас «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» включає зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі тощо. Вважає, що оскільки нежитлове приміщення нежитлової будівлі виробничого корпусу №1 під літ. «О» з реєстраційним номером 1082049661101 належить сільськогосподарському товаровиробнику та безпосередньо використовується для виробництва сільськогосподарської продукції, воно, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а податкові зобов'язання визначені протиправно.
Ухвалою суду від 08.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, вказує, що відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС України (ІКС "Податковий блок"), інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлове приміщення, нежитлова будівля загальною площею 2012,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук'яновича, 8, приміщення 3. Вважає, що ГУ ДПС в Тернопільській області, правомірно, на підставі п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, проведено розрахунок податку на зазначений об'єкт нерухомого майна за 2022 та 2023 роки та винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2025 № 0005693-2407-1918- UA61040490000035010 на суму 65689,00 грн від 19.02.2025 № 0005695-2407-1918- UA61040490000035010 на суму 67710,20 грн. Вважає, що жодного підтвердження руху коштів, використання транспортних засобів, інструментів, залучення робочої сили, використання сільськогосподарської техніки та наявності даної техніки у власності/ користуванні позивача, наявності посівного матеріалу, протруйників, основних засобів, комбайнів, машин, тракторів тощо; копій рахунків-фактур, актів виконаних робіт, договорів, платіжних доручень тощо, а отже і підтвердження здійснення економічної діяльності, яку характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції тощо як до суду, так і до контролюючого органу надано не було. Таким чином, на переконання представника відповідача, позивачем не було надано первинних документів, які б підтверджували здійснення сільськогосподарської діяльності сільськогосподарським товаровиробником у нежитлових приміщеннях за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук'яновича, 8, приміщення 3, а отже права на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу приписів чинного законодавства ОСОБА_1 не має.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Серед іншого, вказує, що долучені до позовної заяви документи, які підтверджують право позивача на податкову пільгу, не пов'язані з предметом податкової перевірки; на їх підставі позивач не веде облік доходів, витрат та інших показників по операції з оподаткування нерухомого майна; вимога щодо їх надання не містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу. Вважає, що ні положення підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які дають визначення сільськогосподарського товаровиробника, ні положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, які визначають умови застосування податкової пільги, не визначають здійснення сільськогосподарського виробництва саме як основного виду економічної діяльності. Крім цього, вказує, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні №11/01 від 10 листопада 2022 року, №10/05 від 10 травня 2023 року, №29/11 від 29 листопада 2023 року, №31/01 від 31 січня 2023 року містять відомості про те, що сільськогосподарська продукція поставлялася безпосередньо зі складу по вул. Лук'яновича, 8 в місті Тернопіль. Щодо недолучення позивачем до позову документів, які підтверджують рух коштів, використання транспортних засобів, інструментів, залучення робочої сили, використання сільськогосподарської техніки та наявності даної техніки у власності/ користуванні позивача, наявності посівного матеріалу, протруйників, основних засобів, комбайнів, машин, тракторів тощо; копій рахунків-фактур, актів виконаних робіт, договорів, платіжних доручень тощо, а отже і підтвердження здійснення економічної діяльності, яку характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції тощо, позивач вказує, що предметом доказування у справі є факт використання приміщення складу у господарській діяльності позивача, а не перевірка його діяльності в цілому. Тому, докази надані саме з приводу вказаних обставин. Додатково просить врахувати, що позивач здійснював постачання вирощених ним зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), що підтверджується його податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2022 та 2023 роки та зазначеними вище договорами купівлі-продажу сої власного виробництва відповідного року врожаю (пункти 2.1 договорів). Зазначене в пунктах 3.1.1 договорів купівлі-продажу місце передачі товару відповідає місцю поставки, вказаному у видаткових накладних, долучених до позовної заяви та додатково підтверджує використання ОСОБА_1 складу по АДРЕСА_1 у власній господарській діяльності як сільськогосподарського товаровиробника.
Представник відповідача подав до суду заперечення (на відповідь) на відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю, вказуючи такі ж мотиви, що й у відзиві на позовну заяву.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0005693-2407-1918-UA61040490000035010 від 19.02.2025 яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2022 року в розмірі 65689,00 грн.
Також, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2025 №0005695-2407-1918-UA61040490000035010, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023 року в розмірі 67710,20 грн.
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають до скасування вказані вище податкові повідомлення - рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами ст. 266 Податкового кодексу України.
Згідно з положеннями підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов: - така нежитлова будівля віднесена до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2023; - власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; - така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Водночас, встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі, які використовуються для сільського господарства.
Тобто, ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання будівлі в сільськогосподарській діяльності позивача, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23-а.
Крім цього, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, аналізуючи положення підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення «сільськогосподарський товаровиробник», зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Відтак, з наведеного висновується, що сільськогосподарським товаровиробником можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці та фізичні особи.
Разом з тим, суд вважає, що будь-яких документів, які б надавали змогу виявити право на отримання пільги, позивач до контролюючого органу не надав.
Зокрема, жодних повідомлень за формою 20-ОПП від позивача до ГУ ДПС у Тернопільській області не надходило у період 2022 - 2023. На думку суду, такі обставини вказують на відсутність у контролюючого органу відомостей щодо об'єктів оподаткування (нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність ОСОБА_1 за період з 2022 по 2023 роки.
Щодо наданої позивачем товарно-транспортної накладної від 01.04.2022 та видаткових накладні від 29.11.2023, 10.05.2023, 31.01.2023 та 10.11.2022, суд зазначає, що дані документи жодним чином не підтверджують використання за призначенням будівлі за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук'яновича, 8, приміщення 3.
Щодо товарно-транспортної накладної від 01.04.2022, суд зазначає, що в адресі відвантаження не зазначено конкретне приміщення, яке б відповідало адресі нежитлового приміщення, на яке нараховано податок, а саме: м. Тернопіль, вул. Лук'яновича, 8, приміщення 3. Будь-яких інших товарно-транспортних накладних за період 2022-2023 роки до суду не надано. Щодо вказаного автомобіля у товарно-транспортній накладній, наданій до суду, суд зазначає, що даний автомобіль не вказаний у відомостях про об'єкти оподаткування платника податків, тобто відсутній як такий у основних засобах позивача для ведення господарської діяльності.
Стосовно видаткових накладних на продаж товару - насіння сої, на думку суду, дані видаткові накладні жодним чином не підтверджують здійснення господарської діяльності та виготовлення продукції.
Також, з аналізу вказаних вище документів слідує, що позивач здійснював продаж товарів, що водночас, не є свідченням використання позивачем у 2022 та 2023 роках спірних об'єктів нерухомого майна за функціональним призначенням, а є лише доказом постачання платником податкам товару в межах здійснення господарської діяльності (основний КВЕД - роздрібна торгівля).
Таким чином, оскільки позивачем не було надано первинних документів, які б підтверджували здійснення сільськогосподарської діяльності сільськогосподарським товаровиробником у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 , на переконання суду, спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, то ж такі не підлягають до скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд критично оцінює посилання позивача на судові рішення від 05.11.2020 у справі №1940/1313/18 та від 01.07.2021 у справі №500/3958/20, так як такими судовими рішеннями встановлені обставини щодо застосування податкової пільги за попередні податкові періоди, а не за спірний у даній справі період.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 07 серпня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ:44143637).
Головуюча суддя Дерех Н.В.