про повернення позовної заяви в частині
07 серпня 2025 року м. Рівне №460/12085/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Дорошенко Н.О., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
16.07.2025 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, надіслана засобами поштового зв'язку 15.07.2025, у якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову відповідача, викладену у формі листа від 02.07.2025 № 12631-12014/Л-02/8-1700/25, щодо нарахування та виплати позивачу пенсії по інвалідності III групи в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06.06.1996 № 230/96-ВР), з 15.01.2025;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 15.01.2025 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-p(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06.06.1996 № 230/96-ВР), у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», з урахуванням раніше виплачених коштів, та виплачувати мені щомісячно основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік»;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.01.2025 доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»;
зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату позивачу доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що становить 2361 гривня.
Ухвалою від 21.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали; запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази в обґрунтування поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії.
У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву на усунення недоліків позовної заяви, в якій просив поновити пропущений строк на подання позову та надати правову оцінку про дотримання ним строку звернення до суду в частині позову з 01.01.2025 до 14.01.2025 під час прийняття судового рішення. Обґрунтовуючи заяву, просить врахувати п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц, де вказано, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Покликаючись до пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 № 263 "Деякі питання визначення порядку внесення відомостей про місце проживання особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення для отримання відповідних доплат", позивач вказує, що відповідно до визначеної ним предметом оскарження вимоги при зверненні до суду 15.07.2025 він заявив вимогу з 01.01.2025, у зв'язку з чим, з урахуванням визначеного вище висновку Верховного Суду, вона може бути захищена судом з 01.01.2025.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
А в силу вимог частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за правилами пункту 9 частини четвертої цієї статті, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, приписами частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з матеріалів справи, частина позовних вимог заявлена поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Як свідчить зміст позову, позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.01.2025 доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату позивачу доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що становить 2361 гривня.
Поряд з цим, до суду з позовом позивач звернувся засобами поштового зв'язку 15.07.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України.
Суд звертає увагу, що пенсійні виплати носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав би бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання належного пенсійного забезпечення і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Крім цього, суд зазначає, що правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц, не є релевантним до обставин цієї справи та не стосується строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи викладене, наведені позивачем аргументи не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом у відповідній частині вимог та не дають суду підстав для поновлення такого строку.
Додатково суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії»). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності і сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 01.01.2025 доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату позивачу доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що становить 2361 гривня, , а належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не подано, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зазначеній частині позовних вимог за період з 01.01.2025 до 14.01.2025 відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати з 01.01.2025 до 14.01.2025 доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2025 до 14.01.2025 нарахування та виплату позивачу доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що становить 2361 гривня, - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 07 серпня 2025 року
Суддя Н.О. Дорошенко