06 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15194/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 в межах їх компетенції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024 та у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій від 21.05.2024 №1027, від 25.07.2024 №1624, від 19.09.2024 №2112, з урахування фактично здійснених виплат;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 в межах їх компетенції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024 та у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій від 21.05.2024 №1027, від 25.07.2024 №1624, від 19.09.2024 №2112, з урахування фактично здійснених виплат.
Під час розгляду справи суд
Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 23.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із доказами поважності причин пропуску строку.
Ухвалою від 01.01.2025 задоволено клопотання представника позивача та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у цій справі, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); витребувано докази.
Аргументи учасників справи
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
16.03.2024 ОСОБА_1 отримав травму під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в районі ведення бойових дій та перебував на стаціонарному лікуванні у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024.
Згідно довідок військово-лікарської комісії від 21.05.2024, 16.07.2024, 25.07.2024, 19.09.2024, 19.11.2024 та свідоцтва про хворобу № 2708 від 26.11.2024 вх. №7654 травма, отримана позивачем 16.03.2024, пов'язана із захистом Батьківщини.
Представник позивача вважає, що позивач має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, у зв'язку з отриманням травми, що пов'язана із захистом Батьківщини та подальшим перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а також у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування після травми у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, за всі періоди перебування на такому лікуванні та у відпустках.
У зв'язку з неотриманням позивачем такої додаткової винагороди, представник позивача звернулась з адвокатським запитом для з'ясування причин порушення прав військовослужбовця.
Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь про відсутність правових підстав для нарахування позивачу та виплати йому додаткової винагороди за період лікування, оскільки отримана позивачем травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а не з захистом Батьківщини.
Позивач вважав протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування ОСОБА_1 та невиплати йому такої додаткової винагороди, тому звернувся до суду з цим позовом.
Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , представник позивача вказала, що військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач проходив військову службу, перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , тому обидві військові частини в межах своїх компетенцій мають обов'язок здійснити нарахування та виплату позивачеві належної за законом додаткової винагороди.
Відповідачі проти позову заперечували.
08.01.2025 від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки позивач не проходив військову службу у цій військовій частині, не отримував від неї грошового забезпечення, в тому числі оспорювані види. Грошове забезпечення позивач отримував за місцем штатної служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Поряд із цим вказав, що військова частина НОМЕР_2 , згідно свого обов'язку як розпорядника коштів третього рівня, своєчасно надавала кошти, необхідні для фінансового забезпечення підпорядкованих військових частин, у тому числі і військовій частині НОМЕР_1 .
31.01.2025 від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, пославшись на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 401 від 17.04.2024 «Про підсумки спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з солдатом ОСОБА_1 » встановлено, що позивач 16.03.2024 року отримав травму, яка безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
На підставі вказаного наказу видана довідка від 20.04.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою 5, згідно якої отримані позивачем 16.03.2024 року о 22.00 годині травми (відкритий перелом кісток правої гомілки з пошкодженням судинно-нервового пучка, напружена гематома правої гомілки, забій правого плеча) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Оскільки позивач 16.03.2024 отримав травму, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а не з захистом Батьківщини, відповідач відсутні правові підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди за період лікування такої травми.
На думку представника відповідача, оскільки позивач не оскаржив вищезазначені наказ командира та довідку про обставини травми, позовні вимоги є передчасними.
У відповіді на відзив, який надійшов до суду 04.02.2025, представник позивача просила врахувати, що висновками військово-лікарської експертизи в подальшому було визначено причинний зв'язок травми позивача, отриманої 16.03.2024, як такої, що пов'язана із захистом Батьківщини, з посиланням на довідку про обставини травми від 20.04.2024 №694/1806.
Військової частиною НОМЕР_1 позивачу також була видана довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.06.2024 №819, згідно якої позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України саме 16.03.2024 - у день, коли отримав травму, яку військово-лікарська експертиза неодноразово пов'язувала як таку, що отримана під час захисту Батьківщини.
У довідці про обставини травми від 20.04.2024 №694/1806 відповідач визначив травму позивача від 16.03.2024 як таку, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, не врахувавши тієї обставини, що вона отримана 16.03.2024 саме під час безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Зазначила, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не виокремлює такий причинний зв'язок, як «пов'язано із захистом Батьківщини», а виділяє, зокрема, такий причинний зв'язок, як «під час виконання ним обов'язків військової служби», що прирівнюється до «пов'язано із захистом Батьківщини».
Вказала, що права та інтереси позивача порушуються саме фактом невиплати додаткової грошової винагороди, а не фактом невидачі довідки про обставини травми. Позивач не має на меті визнати наказ №401 незаконним чи неправомірним, оскільки ним не порушуються його права та інтереси.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 з грудня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що визнається сторонами та підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2022 № 341.
16.03.2024 ОСОБА_1 отримав травми у вигляді відкритого перелому кісток правої гомілки з пошкодженням судинно-нервового пучка, напруженої гематоми правої гомілки, забою правого плеча.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2024 №401 «Про підсумки спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з солдатом ОСОБА_1 », нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 16.03.2024, в результаті якого ним був отриманий відкритий перелом кісток правої гомілки з пошкодженням судинно-нервового пучка, напружену гематому правої гомілки, забій правого плеча, визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби.
На підставі вказаного наказу військовою частиною НОМЕР_1 складено довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.04.2024 №694/1806, згідно якої ОСОБА_1 16.03.2022 о 22:00 отримав відкритий перелом кісток правої гомілки з пошкодженням судинно-нервового пучка, напружену гематому правої гомілки, забій правого плеча. Вищевказані травми отримані під час виконання обов'язків військової служби /а.с. 38/.
Акт спеціального розслідування нещасного випадку, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2024 №401 та довідка про обставини травми позивачем не оскаржувались.
У зв'язку з отриманням 16.03.2024 травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого №№ 5319, 14288, 1438, 2221, 2839, 3486 /а.с. 21, 25, 39, 22, 23-24, 26-27/.
Згідно довідок військово-лікарської комісії від 21.05.2024 №1027, від 16.07.2024 №1529, від 25.07.2024 №1624, від 19.09.2024 №2112, від 19.11.2024 №2695 та свідоцтва про хворобу №2708 від 26.11.2024 - отримана ОСОБА_1 16.03.2024 травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини /а.с. 35, 36, 36 на звороті, 37, 37 на звороті/.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №2708 від 26.11.2024, отримана ОСОБА_1 16.03.2024 травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Позивач визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 12 (дванадцять) місяців /а.с. 17-18/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 20.12.2024 №355-РС ОСОБА_1 звільнений у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) та з 10.01.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2025 № 11.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).
Згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та він триває на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1-1 Постанови №168 (в редакції чинній на час отримання позивачем травми 16.03.2024) установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 260) також передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до п. 12 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
У п.1.1 гл.1 р. І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) в редакції, чинній на час отримання позивачем травми 16.03.2024) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 21.5. Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Відповідно до п. 6.13 гл.6 р. ІІ Положення №402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Згідно з п.6.15 гл.6 р. ІІ Положення №402, відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Висновки щодо правозастосування
У цій справі спірним є питання, чи являється отримана 16.03.2024 позивачем травма такою, що пов'язана з захистом Батьківщини.
Від цього буде залежати, чи має право ОСОБА_1 на додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
На підтвердження заявлених позовних вимог та права позивача на нарахування і виплату відповідачами в межах своєї компетенції належних ОСОБА_1 за законом грошових коштів, сторона позивача надала довідку військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2024 №819, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 13.03.2023 по 18.03.2023, з 16.05.2023 по 21.05.2023, з 24.06.2023 по 30.06.2023, з 04.10.2023 по 01.11.2023, з 12.11.2023 по 09.12.2023, з 25.10.2023 по 16.03.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Білогорівка Луганської області /а.с.37 на звороті/.
У довідці про обставини травми від 20.04.2024 № 694/1806 зазначено, що 16.03.2024 о 22:00 ОСОБА_1 отримав відкритий перелом кісток правої гомілки з пошкодженням судинно-нервового пучка, напружену гематому правої гомілки, забій правого плеча, поблизу населеного пункту Дронівка, Донецької області, за мобілізацією під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в районі ведення бойових дій… В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував.
З огляду на приписи Постанови № 168 та Положення № 402, травми, отримані позивачем 16.03.2024 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в районі ведення бойових дій, є такими, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Посилання військової частини НОМЕР_1 у довідці від 20.04.2024 № 694/1806 на те, що травми, отримані позивачем під час виконання обов'язків військової служби - суперечать змісту цієї ж довідки щодо обставин, за яких були отримані вказані травми та є такими, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Довідками військово-лікарських комісій від 21.05.2024 №1027, 16.07.2024 №1529, 25.07.2024 №1624, 19.09.2024 № 2112, 19.11.2024 № 2695 підтверджено (з посиланням у тому числі й на довідку про обставини травми від 20.04.2024 №694/1806), що ОСОБА_1 16.03.2024 отримав травми, пов'язані з захистом Батьківщини.
Відповідно також до свідоцтва про хворобу №2708 від 26.11.2024 отримана 16.03.2024 ОСОБА_1 травма - ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Отже вказаними документами підтверджено той факт, що 16.03.2024 позивач отримав травми, пов'язані із захистом Батьківщини.
Факт перебування позивача у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024 на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою 16.03.2024 травмою, яка пов'язана із захистом Батьківщини, підтверджено медичними виписками, які досліджені судом, та ними встановлено, що загальна тривалість перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вказані періоди становить 135 днів.
Загальна тривалість перебування позивача у відпустках для лікування після отриманої травми, яка є тяжкою, за висновками військово-лікарської комісії становить 90 днів, а саме: відпустка для лікування після травми на 30 календарних днів, що надана довідкою ВЛК від 21.05.2024 №1027; відпустка для лікування після травми на 30 календарних днів, що надана довідкою ВЛК від 25.07.2024 №1624; відпустка для лікування після травми на 30 календарних днів, що надана довідкою ВЛК від 19.09.2024.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що отримана ОСОБА_1 16.03.2024 травма пов'язана із захистом Батьківщини; факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вищевказані періоди у зв'язку з отриманням травми, яка пов'язана з захистом Батьківщини, а також у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, доведено належними і допустимими доказами, суд доходить висновку, що позивач має право на додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я та у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення відповідно до Постанови № 168.
Посилання військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позов на те, що отримана позивачем 16.03.2024 травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а не зі захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою про обставини травми, спростовуються наданими позивачем письмовими доказами, які проаналізовані судом.
Твердження представника відповідача військової частини НОМЕР_1 про передчасність заявленого позову у зв'язку з неоскарженням наказу командира від 17.04.2024 №401 та виданої на його підставі довідки про обставини травми від 20.04.2024, суд відхиляє.
Матеріалами справи повно та достатньо підтверджено той факт, що травма, отримана позивачем, пов'язана зі захистом Батьківщини, утому числі уповноваженими державними органами. Некоректний чи помилково зроблений запис у довідці від 20.04.2024 № 694/1806 про обставини отримання травми, на думку суду, не є достатньою підставою для того, щоб позбавити позивача права на виплати за обставин подальшого безсумнівного підтвердження того, що означена травма пов'язана саме зі захистом Батьківщини. При цьому надмірним і невиправданим формалізмом було б прийняти позицію відповідачів і спрямовувати позивача до окремого судового оскарження дій військової частини з внесення некоректного запису в довідку від 20.04.2024 № 694/1806 про обставини отримання травми.
Таке рішення суду суперечило б принципу процесуальної економії, який, зокрема, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у низці постанов: ВП ВС звертала увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови ВП ВС від 22 вересня 2020 р. у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 р. у справі №916/1415/19, від 16 лютого 2021 р. у справі № 910/2861/18, від 23 листопада 2021 р. у справі №359/3373/16-ц.
При цьому суд наголошує, що відповідачі не заперечували факту того, що травма ОСОБА_1 була отримана під час захисту Батьківщини, а не тільки під час виконання обов'язків військової служби; відповідачі вказували виключно на формальну невідповідність запису у довідці від 20.04.2024 № 694/1806 про обставини отримання травми, що не дає можливості застосовувати відповідну норму Постанови КМУ № 168.
Тому суд вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог та надання позивачу судового захисту за обставин цієї справи.
Згідно довідки про доходи від 31.01.2025 №100, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу у період з березня 2024 року по листопад 2024 року не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024 та у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій від 21.05.2024 №1027, від 25.07.2024 №1624, від 19.09.2024 №2112.
Відтак бездіяльність відповідачів в межах їх компетенції щодо ненарахування та невиплати позивачу коштів у відповідні періоди є протиправною.
Належним способом захисту порушеного права суд вважає зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти, на які, як встановлено цим рішенням, він має право.
Розділяючи компетенцію відповідачів на здійснення відповідних дій щодо виплати, суд вказує на таке.
Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі Правила), які визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1.3 Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня).
Із змісту п. 1.5 Правил вбачається, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Згідно з п. 1.8 Правил командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов'язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальністю за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов'язань, доході і видатків.
Командир військової частини зобов'язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.
Відповідно до пункту 4.3 Правил грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Отже, обов'язок щодо нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 .
Натомість бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» суд визнає протиправною і зобов'язує військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024 та у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій від 21.05.2024 №1027, від 25.07.2024 №1624, від 19.09.2024 №2112, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У справі відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат.
Отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) , Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024 та у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій від 21.05.2024 №1027, від 25.07.2024 №1624, від 19.09.2024 №2112, з урахування фактично здійснених виплат.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 17.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.04.2024, з 02.05.2024 по 22.05.2024, з 09.07.2024 по 26.07.2024, з 29.08.2024 по 20.09.2024, з 24.10.2024 по 20.11.2024 та у зв'язку з перебуванням у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій від 21.05.2024 №1027, від 25.07.2024 №1624, від 19.09.2024 №2112, з урахуванням фактично здійснених виплат.
У задоволенні позовних вимог до військової частини № НОМЕР_6 відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя І.С. Шевяков