Рішення від 06.08.2025 по справі 420/2957/25

Справа № 420/2957/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду звернень,

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду звернень, в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

визнати бездіяльність Міністерства Закордонних Справ України протиправною, що полягає у не розгляді звернень:

від 23.07.2024 року, яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

від 25.07.2024 року, яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

від 24.12.2024 року (було нагадано про не розгляд звернень 15.03.2024 року, 23.07.2024 року, 25.07.2024 року), яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

від 30 грудня 2024 року (було повідомлено про порушення статті 40 Конституції України), яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

зобов'язати Міністерство Закордонних Справ України розглянути:

звернення (підписано електронним підписом) від 30.12.2024 року про вихід з громадянства України і порушення Конституції України (9 запитань);

звернення (підписано електронним підписом) від 24.12.2024 року про вихід з громадянства України (9 запитань) в якому була Заява про вихід з громадянства (відповідно до Наказу МЗС України 23 листопада 2022 року №389);

звернення (підписано електронним підписом) від 25.07.2024 року про порушення статей 21,25, 40, 64 Конституції України та міжнародних конвенцій (9 запитань);

звернення (підписано електронним підписом) від 23.07.2024 року (22.07.2024 року)про нагляд за виконанням міжнародного договору Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004) (26 запитань);

заяву про вихід з громадянства України (підписано електронним підписом) яка була долучена до звернення від 30 грудня 2024 року, звернення від 24.12.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним засобами електронної пошти на адресу Міністерства Закордонних Справ України були надіслані відповідні звернення. Вказує, що 30 грудня 2024 року з електронної пошти cons_vpg@mfa.gov.ua Міністерство закордонних справ України (ЄДРПОУ:00026620) надійшов файл ДМС_за_належністю ОСОБА_1 172493.pdf в якому було проінформовано, що «Відповідно до Закону України «Про громадянство України» порушені у зверненні питання не належать до компетенції МЗС України. Про результати розгляду просимо повідомити заявника.». 30 грудня 2024 року до Міністерство закордонних справ України (ЄДРПОУ:00026620) на офіційні електронні пошти zsmfa@mfa.gov.ua, formin@mfa.gov.ua, cons_or@mfa.gov була направлена скарга в якій було повідомлено про порушення статті 40 Конституції України. 03 січня 2024 року з електронної адреси cons_vpg@mfa.gov.ua яка належить Міністерству закордонних справ України був надісланий файл ДМС_за_належністю_ОСОБА_1 663.pdf розміром 150КБ на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. В пдф файлі про який написано в шостому абзаці була відповідь. Заступник директора Департаменту консульської служби начальник Управління консульських послуг повідомила, що «порушені у зверненні питання не належать до компетенції МЗС України. Про результати розгляду просимо повідомити заявника. Додаток: згадане, на 17 аркушах (на першу адресу).». Вважає, що відповідачем було допущено порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та статті 40 Конституції України, оскільки не було надано обґрунтовану відповідь у встановлений строк, а також порушені вимоги статті 9 Закону України Про безоплатну правничу допомогу, статті 25 Конституції України, чим позбавив права змінити громадянство, статті 8 Європейська конвенція про громадянство, яку ратифіковану Законом № 163-V (163-16) від 20.09.2006, статтю 7 Римського Статуту, статтю 1 Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень та не було дотримано висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного суду і є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, саме в постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16, в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 815/1178/17 та в постанові Верховного Суду від 28.02.2020 справа №1.380.2019.002548.

Відповідач з поданим позовом не погодився, вважає подані позовні вимоги безпідставними, неаргументованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві зазначає, що відповідь на звернення Позивача надано листами МЗС від 13.02.2024 вих. № 4132/15-091-20032, від 28.12.2024 вих. № 71/19-530-172493, від 03.01.2025 вих. № 71/19-530-663, в яких Позивачу роз'яснено, що питання, порушенні в його зверненнях не належать до компетенції МЗС, а тому направлені за належністю до ДМС України. Зазначає, що за змістом підпункту 86 пункту 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281 (із змінами) (далі - Положення № 281), МЗС відповідно до покладених на нього завдань, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МЗС, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються. Реалізуючи покладені на МЗС Положенням № 281 завдання, Відповідач, на отримані від Позивача звернення стосовно виходу з громадянства України, в межах терміну, визначеного для надання відповіді, розглянув вказані звернення та надав офіційні відповіді. Отримавши вказані відповіді, Позивач не погодився із змістом таких відповідей, та вважає, що Відповідач при цьому допустив протиправну бездіяльність. Втім, незгода з відповіддю Відповідача не може свідчити про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Вважає, що останнім правомірно було надіслано звернення позивача від 24.12.2024 та 30.12.2024 за належністю, а саме до ДМС України. Вказує, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про громадянство України», громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.Вказує, що за приписами статті 25 Закону України «Про громадянство України» Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські установи України здійснюють повноваження, в частини прийняття заяви разом з необхідними документами щодо виходу з громадянства України, перевірки правильності їх оформлення, наявності підстав для виходу з громадянства України, відсутності підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом з висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства стосовно осіб, які відповідно до законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі, передбаченій пунктом 1 статті 6 цього Закону. Відповідно пункту 2 частини першої до статті 24 Закону України «Про громадянство України», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами дев'ятою - одинадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства. Вважає, що відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства є ДМС України, отже направлення МЗС звернень Позивача за належністю до ДМС України ґрунтується на нормах законодавства України.

Позивач з поданим відзивом не погодився, у відповіді на відзив зазначає, що представниця відповідача на третій сторінці відзиву написала наступне: «Також, на електронну адресу МЗС «zsmfa@mfa.gov.ua» надійшло звернення Позивача від 23.07.2024, на яке структурним підрозділом МЗС, який відповідає за реєстрацію кореспонденції, а саме Канцелярією МЗС, надано відповідь про те, що повідомлення Позивача повертається без розгляду, у зв'язку з тим, що Позивач посилається на належність до громадянства Румунії». Зазначає, що відповідно до пунктів 5 та 6 Наказу № 605 (абзаци 9 та 10) забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на національність громадянина. Вказує, що представниця відповідача підтвердила, що звернення від 23.07.2024 року було повернуто без розгляду та посадовою особою Міністерство Закордонних Справ України (ЄДРПОУ 00026620) було порушено 5 та 6 Наказ № 605 (абзаци 9 та 10). Зауважує, що у зверненні від 23.07.2024 року та у скарзі від 25.07.2024 року була вимога до відповідача: 1) надати відповідь на звернення від 15.03.2024 року; 2) надати підтвердження надсилання відповіді на звернення від 15.03.2024 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. Представниця відповідача проігнорувала дані вимоги (не надала докази їх виконання) які викладені у зверненні від 23.07.2024 року та у скарзі від 25.07.2024 року, чим підтвердила, що відповідачем була здійснена бездіяльність. Представниця відповідача на восьмій сторінці відзиву написала наступне: «Як вже було зазначено вище, відповідь на звернення Позивача надано листами МЗС від 13.02.2024 вих. № 4132/15-091-20032, від 28.12.2024 вих. № 71/19-530-172493, від 03.01.2025 вих. № 71/19-530-663, в яких Позивачу роз'яснено, що питання, порушенні в його зверненнях не належать до компетенції МЗС, а тому направлені за належністю до ДМС України». Звертає увагу, що аналізуючи абзаци 26, 27, 28 слід прийти до висновку, що представниця відповідача написала недостовірну інформацію, так як саме на електронну пошту zvernennia@mfa.gov.ua була надіслана скарга 30.12.2024 року. Відповіді на скаргу від 30.12.2024 року не було отримано на час надсилання відповіді на відзив до суду.

Відповідач з поданою відповіддю на відзив не погодився, у поданих до суду запереченнях вказує, що позивач в пункті 30 відповіді на відзив стверджує, що «Відповіді на скаргу від 30.12.2024 не було отримано на час надсилання відповіді на відзив до суду». Дане твердження не відповідає дійсності, адже Позивач отримав відповідь на вищезазначену скаргу листом МЗС від 03.01.2025 № 71/19-530-663, про що він безпосередньо вказував в своїй позовній заяві. Як було зазначено у відзиві на позовну заяву, незгода з відповіддю Відповідача не може свідчити про протиправну бездіяльність МЗС. МЗС вважає, що в даному випадку Позивач реалізував надане йому право на звернення, яке надійшло до МЗС. Більш того, МЗС жодним чином не порушило право Позивача на звернення, оскільки його звернення були надіслані, зареєстровані та розглянуті в встановленому порядку, строки, та в межах повноважень, передбачених законодавством. Щодо твердження Позивача «звернення від 24.12.2024 та 30.12.2024 які відповідач Міністерство закордонних справ України переслало до ДМС України має розглядати саме відповідач», МЗС зазначає та звертає увагу суду на те, що відповідно до Закону України «Про громадянство України» МЗС дійсно приймає до розгляду клопотання про вихід з громадянства України, проте виключно у тих громадян, які перебувають і постійно проживають за кордоном на законних підставах. Позивач не відноситься до даної категорії осіб, у зв'язку з постійним проживанням на території України, про що сам Позивач вказував, зокрема в позовній заяві. До того ж, перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок). Пунктами 4 Порядку зокрема встановлено, що заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні; особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації особи; особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи. До того ж пунктом 5 Порядку передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. На думку Відповідача, Позивач на власний розсуд трактує законодавство України, адже він наполегливо наголошує на прийнятті заяви про вихід з громадянства України саме МЗС, постійно перебуваючи на території АР Крим, не додавши до заяви всіх передбачених Порядком документів, в порушення Порядку надсилає заяву на електронну пошту, а не особисто і при цьому вбачає протиправність дій саме з боку Відповідача.

Позивач з поданими відповідачем запереченнями не погодився, у поданих до суду поясненнях вказав, що представниця відповідача на другій сторінці Заперечення (на відповідь на відзив) написала: «Позивач в пункті 30 відповіді на відзив стверджує, що «Відповіді на скаргу від 30.12.2024 не було отримано на час надсилання відповіді на відзив до суду». Дане твердження не відповідає дійсності, адже Позивач отримав відповідь на вищезазначену скаргу листом МЗС від 03.01.2025 № 71/19-530-663, про що він безпосередньо вказував в своїй позовній заяві. Як було зазначено у відзиві на позовну заяву, незгода з відповіддю Відповідача не може свідчити про протиправну бездіяльність МЗС. МЗС вважає, що в даному випадку Позивач реалізував надане йому право на звернення, яке надійшло до МЗС. Більш того, МЗС жодним чином не порушило право Позивача на звернення, оскільки його звернення були надіслані, зареєстровані та розглянуті в встановленому порядку, строки, та в межах повноважень, передбачених законодавством.» Аналізуючи вищенаведене слід прийти до висновку, що на скаргу від 30.12.2024 року відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» було отримано повідомлення про пересилання звернення від 30.12.2024 року до Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470). Виходячи з норм ст. 40 Конституції України та ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» обґрунтована відповідь це відповідь, яка містить чітке роз'яснення суті звернення, вирішення поставлених у зверненні питань, посилання на відповідні нормативно-правові акти та пояснення ухваленого рішення. Повідомлення це стисла інформація про факт отримання звернення, його реєстрацію або направлення до іншого органу без детального роз'яснення суті питання. Отже, основна відмінність між ними полягає в тому, що обґрунтована відповідь має містити пояснення з посиланням на законодавство та відповідь на поставленні питання у зверненні, тоді як повідомлення лише інформує про отримання чи перенаправлення звернення. Таким чином, вважає з аналізу правову позицію Верховного Суду у справі № 813/4351/16 від 27.04.2020 року слід прийти до висновку, що повідомлення МЗС від 03.01.2025 № 71/19-530-663 не є обґрунтованою відповіддю на поставлені питання у скарзі від 30.12.2024 року.

Від Державної міграційної Служби України надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У поданих поясненнях третя особа зазначає, що За результатами перевірки СЕД «Megapolis.Doc.Net» повідомляємо про те, що ДМС було отримано та зареєстровано такі звернення від ОСОБА_1 : 1. № Ч-1293- 24 від 08.02.2024 та № Ч-1531-24 від 14.02.2024, відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-1293-24/4.2.3/1322-24 від 07.03.2024; 2. № Ч-1542-24 від 14.02.2024 відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-1542-24/4.2.3/1033-24 від 22.02.2024; 3. № Ч-1900-24 від 26.02.2024 відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-1900-24/4.2.3/1633-24 від 25.03.2024; 4. № Ч-2493-24 від 14.03.2024 відповідь надано вихідним листом ДМС, № Ч-2493-24/4.2.3/1998-24 від 11.04.2024, 5. № Ч-2787-24 від 22.03.2024 відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-2787-24/4.2.3/2108-24 від 16.04.2024; 6. № Ч-2947-24 від 27.03.2024, № Ч-2994-24 від 28.03.2024, відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-2947-24/4.2.3/2387-24 від 30.04.2024; 7. № Ч-2936-24 від 27.03.2024, № Ч-2950-24 від 27.03.2024, № Ч-3230-24 від 04.04.2024 відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-2936-24/6.2/2091-24 від 15.04.2024; 8. № Ч-3907-24 від 24.04.2024 відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-3907-24/6.2/2534-24 від 06.05.2024; 9. № Ч-13777-24 від 30.12.2024, № Ч-104-25 від 03.01.2025 відповідь надано вихідним листом ДМС № Ч-104-25/6.4/269-25 від 08.01.2025. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Питання громадянства України регулюються Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» (далі - Закон), міжнародними договорами України. Відповідно до статті 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Розділом IV Закону визначено повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства. Так, відповідно до положень статті 25 Закону прийняття заяв разом з необхідними документами щодо виходу з громадянства України належить до повноважень Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України. Подання про втрату громадянства України може бути внесено на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства за умови наявності документального підтвердження підстав для втрати, а саме: надходження до ДМС офіційної інформації про дату та підстави набуття громадянином України іноземного громадянства. Подання про втрату громадянства України готується органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України без клопотання самої особи. За заявою особи втрата громадянства України відповідно до статті 19 Закону не відбувається. Таким чином, у разі надходження до ДМС офіційних документів, які підтверджуватимуть наявність підстави для втрати ОСОБА_1 громадянства України, ДМС вживатиме заходи відповідно до Закону.

Позивач з поданими поясненнями не погодився, у поданій відповіді на пояснення зазначив, що Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470) у своєму поясненні третьої особи щодо позову або відзиву надало пояснення які не стосуються предмету позову до Міністерство закордонних справ України (ЄДРПОУ:00026620) який зазначено в 5 абзаці. Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470) більшу частину свого пояснення присвятило саме розгляду звернень і відповідей самої Державної Міграційної Служби України, тоді як пояснень на тему предмету позову до Міністерство закордонних справ України не було надано. Відповідно до ст. 165 КАСУ третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470) у прохальній частини пише про «відмову» тоді як відповідно до статті 165 КАСУ має підтримати або заперечити проти позову. Звертає увагу суду, що в позовній заяві з 50 по 54 абзаци написано про те, що Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470): не створила Сімферопольського відділення Державної Міграційної Служби України в АР Крим; не приймає заяви про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання у інших відділеннях Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470); не приймає заяви про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання через електронну пошту, Таким чином Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470) проігнорувала зазначені твердження які написані в 10 абзаці і підтверджені доказами які додані до позовної заяви, чим створили перешкоду в реалізації права яке закріплено в 25 статті Конституції України яка відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежена. Для подачі заяви про вихід з громадянства України потрібно постійно проживати за кордоном, як зазначено в статті 18 Закону України про громадянство. Своєю бездіяльність Державна Міграційна Служба України (ЄДРПОУ:37508470) перешкоджає в реалізації права статті 25 Конституції України, саме тому заява про вихід з громадянства була направлена до Міністерства Закордонних Справ України.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ОСОБА_1 28.01.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України (зареєстрований канцелярією суду 29.01.2025), у якому просив суд:

від 15.03.2024 року, яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

від 23.07.2024 року, яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

від 25.07.2024 року, яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

зобов'язати Міністерство Закордонних Справ України розглянути:

звернення (підписано електронним підписом) від 25.07.2024 року про порушення статей 21, 25, 40, 64 Конституції України та міжнародних конвенцій (9 запитань);

звернення (підписано електронним підписом) від 15.03.2024 року про нагляд за виконанням міжнародних договорів України (26 запитань);

заяву про вихід з громадянства України (підписано електронним підписом), яка була долучена до звернення від 30 грудня 2024 року, звернення від 24.12.2024 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду звернень залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку - 10 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду: уточненої позовної заяви з зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, поштового індексу місця проживання (перебування) та номерів засобів зв'язку позивача, а також наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, що додаються до заяви разом з її копіями для інших учасників справи, або докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України; обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

06.02.2025 позивачем, з метою усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 03.02.2025, до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено уточнену позовну заяву разом із доказами надсилання її копії іншим учасникам справи, в якій позовні вимоги викладені у наступній редакції:

від 23.07.2024 року, яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

від 25.07.2024 року, яке було надіслане на електронну пошту zsmfa@mfa.gov.ua;

зобов'язати Міністерство Закордонних Справ України розглянути:

Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду звернень.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 є громадянином України.

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 23.07.2024 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав електронний лист на електронні адреси ministru@mae.ro, kiev@mae.ro та zsmfa@mfa.gov.ua наступного змісту «Добрий день, надсилаю переклад на українську мову з румунської мови звернення на 81 сторін (повторно) від людини Дениса до Міністерства Закордонних Справ України щодо нагляду за виконанням міжнародного договору Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004). Звернення підписано за допомогою електронного підпису. Переклад на українську мову додано до цього листа. Підтвердити отримання. Підписане за допомогою сайту ЦЗО. Міністерство цифрової трансформації України https://czo.gov.ua. Перевірити підпис можна за посиланням https://czo.gov.ua/verify, треба перемістити підписаний файл Plangere de la Denys impotriva Serviciul de Stat pentru Migratie al Ucrainei.pdf на сайт https://czo.gov.ua/verify, більш детальна допомога доступна за посиланням https://czo.gov.ua/faq.»

До вказаного листа було долучено файл «Звернення від людини Дениса до МЗС.pdf», відповідно до якого людина ОСОБА_1 , громадянин Румунії, громадянин Європейського союзу надіслав документи з назвою «Звернення про нагляд за виконанням міжнародного договору Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004)» та просив від Міністерства закордонних справ України:

1.Визнання і дотримання Конституції України (Документ 254к/96-ВР)

2. Захистити його права і свободи людини і громадянина.

3. Повідомити чи визнає Міністерство Закордонних Справ України дію Конституції України (Документ 254к/96-ВР)? Чи діє зараз Конституція України (Документ 254к/96-ВР)? Навести статті Конституції України (Документ 254к/96-ВР) які обмежені і зазначити строк дій цих обмежень. Звертаю увагу на тлумачення статті 64 Конституції України яку дав Конституційний Суд України у справі № 1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 (абзац 28): «Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.»

4. Повідомити чи визнає Міністерство Закордонних Справ України дію статті 25 Конституції України під час воєнного стану. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 25.

5. Повідомити чи визнає Міністерство Закордонних Справ України Загальну декларацію прав людини Документ 995_015? Навести статті які є обмежені або не діють в Україні і причини цих обмежень.

6. Повідомити чи визнає Міністерство Закордонних Справ України Міжнародний пакт про громадянські і політичні права Документ 995_043? Навести статті які є обмежені або не діють в Україні і причини цих обмежень.

7. Повідомити чи визнає Міністерство Закордонних Справ України документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ, який був прийнятий 29 червня 1990 р., Оригінал на сайті ОБСЕ https://www.osce.org/ru/odihr/elections/14304

8. Повідомити чи визнає Міністерство Закордонних Справ України п.18 документу Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ, який був прийнятий 29 червня 1990 р. ? Після розпаду Радянського Союзу Верховна Рада України, за правонаступництвом, у січні 1992 року стала повноправним членом Асамблеї. 1 січня 1995р., у відповідності з рішенням Будапештського саміту, Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) змінила свою назву на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), відповідно, її парламентська складова стала називатися ПА ОБСЄ.

9. Надати відповідь, чи визнає Міністерство Закордонних Справ України Женевську Конвенцію про захист цивільного населення під час війни?

10. Надати відповідь, чи визнає Міністерство Закордонних Справ України п.51 Сіракузькі принципи щодо положень стосовно обмежень і приниження прав у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, абзаци 54 та 55.

11. Надати відповідь, чи визнає Міністерство Закордонних Справ України п. 18 документу Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ, який був прийнятий 29 червня 1990 р., абзац 56

12. Надати відповідь, чи діє в державі Україна і на території Україна верховенство права? Чи діє верховенство права під час воєнного стану?

13. Надати відповідь, чи погоджується Міністерство Закордонних Справ України з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого Крата В.І., справа № 676/47/21 провадження № 61-8014св22 від 25 січня 2023 року (абзаци 57, 58, 59, 60, 61) що якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону ?

14. Щоб Міністерство Закордонних Справ України відповідно до ст. 7 З.У. Про звернення громадян передало до Верховної Ради України інформацію (звернення) яка зазначена в VIII та IX розділах, абзаци від 1 до 78 щоб привести постанову Кабінет Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 у відповідність до законів України.

15. Щоб Міністерство Закордонних Справ України зобов'язала Адміністрацію Держприкордонслужби України та Державну прикордонну службу України дотримуватись ст.17 Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року та висновків апеляційних судів України які наведені в абзацах з 79 до 101.

16. Щоб Міністерство Закордонних Справ України відповідно до пункту 3 статті 17 Закону України Про міжнародні договори України (Документ 1906-IV) повідомило Президента України про невиконання зобов'язань України за міжнародним договором Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004) який був ратифіковано Законом України Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство (Документ 163-V). Невиконання зобов'язань полягає в тому, що Державна Прикордонна Служба України та Адміністрація Державної прикордонної служби України починаючи з 2022 року почала складати протоколи про адміністративне правопорушення (наприклад 3хРУ №006883 від 11.01.2023 року який був скасований 12.04.2023 року в місті Ужгород Закарпатський апеляційний суд по справі 297/109/23) у разі використання дійсного легального закордонного паспорту громадянина Румунії при наявності громадянства України, що є порушенням статті 17 Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року. Більш детально в розділі Х, абзаци від 79 до 101. Внести пропозиції щодо вжиття необхідних заходів по відновленню виконання зобов'язань Україною за міжнародним договором Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004)

17. Щоб Міністерство Закордонних Справ України відповідно до пункту 3 статті 17 Закону України Про міжнародні договори України (Документ 1906-IV) повідомило Кабінет Міністрів України про невиконання зобов'язань України за міжнародним договором Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004) який був ратифіковано Законом України Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство (Документ 163-V). Невиконання зобов'язань полягає в тому, що Державна Прикордонна Служба України та Адміністрація Державної прикордонної служби України починаючи з 2022 року почала складати протоколи про адміністративне правопорушення (наприклад ЗХРУ №006883 від 11.01.2023 року який був скасований 12.04.2023 року в місті Ужгород Закарпатський апеляційний суд по справі 297/109/23) у разі використання дійсного легального закордонного паспорту громадянина Румунії при наявності громадянства України, що є порушенням статті 17 Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року. Більш детально в розділі Х, абзаци від 79 до 101. Внести пропозиції щодо вжиття необхідних заходів по відновленню виконання зобов'язань Україною за міжнародним договором Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004).

18. Уточнити чи надходило від Державна Прикордонна Служба України або Адміністрація Державної прикордонної служби України запити про Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004) i інструкції про виконання або не виконання певних статей.

19. Здійснити нагляд за виконанням міжнародного договору України Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004).

20. Повідомити чи припинено або зупинено дію міжнародного договору України Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004)? Навести причини, терміни, повну інформацію.

21. Чи дозволено мені людині користуватися при перетині державного кордону України дійсним легальним закордонним паспортом громадянина Румунії (Європейського Союзу) при наявності громадянства України відповідно до ст. 17 Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року та висновків апеляційних судів України які наведені в абзацах з 79 до 101.

22. Надати відповідь, чи ведеться військовий облік громадян України які мають реєстрацію в Автономній Республіці Крим яка тимчасово окупована Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року?

23. Надати відповідь, чи є заборона мені людині на виїзд з України в Європейський Союз до родини та для користування своїм майном в Європейському Союзі якщо місце реєстрації в Автономній Республіці Крим яка тимчасово окупована Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року?

24. Надати відповідь, яким чином мені людині яка має прописку в Криму отримати відмітку про виїзд на постійне проживання за кордон щоб вийти з громадянства України якщо ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ, Код ЄДРПОУ: 37820399 тимчасово окуповане Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року?

25. Надати відповідь, яким чином мені людині яка має прописку в Криму вийти з громадянства України якщо Автономна Республіка Крим тимчасово окуповане Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року?

26. Розглянути мою заяву на підставі статті 25 Конституції України про вихід з громадянства України, абзаци з 1 по 117 та надати відповідь від імені держави Україна.

До вказаного звернення не надано копії діючого паспорту громадянина України або іншого документа, що підтверджує громадянство ОСОБА_1 , однак зазначена адреса: АДРЕСА_1 . В якості контактного номеру телефону зазначений номер НОМЕР_1 та електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1

Як свідчать матеріали справи на вказане звернення Міністерство закордонних справ України 23.07.2024 з електронної пошти zsmfa@mfa.gov.ua надіслало на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 електронний лист наступного змісту «Ваше повідомлення повертається без розгляду, оскільки у ньому зазначено, що ви громадянин Румунії і громадянин ЄС. За захистом зверніться до посольств країн вашого громадянства. Канцелярія МЗС».

25.07.2024 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 надіслав електронний лист на електронні адреси ministru@mae.ro, kiev@mae.ro та zsmfa@mfa.gov.ua наступного змісту «Добрий день, надсилаю переклад скарги з румунської мови на українську мову на 109 сторінках щодо порушення МЗС України пункту 2 положення МЗС України від 30 березня 2016 р. № 281, статтей 21, 24, 25, 40, 64 Конституції України. Дискримінація громадян Румунії і громадян Європейського Союзу за національною ознакою приналежності до громадянства зі сторони МЗС України. Скарга також надіслана до МЗС Румунії, Посольства Румунії в Україні (м. Київ), Генеральному консульству Румунії в України (м. Одеса). Скарга підписана електронним підписом. Підтвердити отримання. Підписане за допомогою сайту ЦЗО. Міністерство цифрової трансформації України https://czo.gov.uа. Перевірити підпис можна за посиланням https://czo.gov.ua/verify, треба перемістити підписаний файл Plangere de la Denys impotriva Serviciul de Stat pentru Migratie al Ucrainei.pdf на сайт https://czo.gov.ua/verify більш детальна допомога доступна за посиланням https://czo.gov.ua/faq.»

До вказаного листа було долучено файл «Скарга про порушення статей 21, 25, 40, 64 Конституції України та міжнародних конвенцій.pdf», відповідно до якого людина ОСОБА_1 , громадянин Румунії, громадянин Європейського союзу надіслав документ з назвою «Скарга про порушення статей 21, 25, 40, 64 Конституції України та міжнародних конвенцій» та просив від Міністерства закордонних справ України:

1.Визнання і дотримання Конституції України (Документ 254к/96-ВР)

2. Захистити його права і свободи людини і громадянина.

Відповіді Міністерство закордонних справ України за наслідками отримання вказаної скарги матеріали справи не містять.

24.12.2024 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 надіслав електронний лист на електронні адреси zsmfa@mfa.gov.ua, formin@mfa.gov.ua,та cons_or@mfa.gov.ua наступного змісту «Добрий день, надсилаю звернення про розгляд заяви про вихід з громадянства України на 18 сторінках. Прийняти до уваги що, МЗС Румунії, Посольство Румунії в Україні (м. Київ) проінформовані про наміри виходу з громадянства України. Звернення підписане електронним підписом. Підтвердити отримання та номер реєстрації. Підписане за допомогою сайту ЦЗО. Міністерство цифрової трансформації України https://czo.gov.ua. Перевірити підпис можна за посиланням https://czo.gov.ua/verify.»

До вказаного листа було долучено файли «Звернення від людини Дениса до МЗС про вихід з громадянства.pdf» та « 26.04.2024 ОСОБА_1 Ч-12167 (1).pdf». Відповідно до звернення людина ОСОБА_1 , громадянин Румунії, громадянин Європейського союзу надіслав документ з назвою «Звернення (про вихід з громадянства України)» та просив від Міністерства закордонних справ України:

1. Надати докази направлення електронною поштою відповідей на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 на звернення про які написано в 1,2,3,4,5,6,7 абзацах відповідно до судової практики Верховного Суду від 26.02.2021 у справі № 520/421/20.

2. Виконати свій обов'язок і надати копії відповідей на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 на звернення про які написано в 1,2,3,4,5,6,7 абзацах відповідно до судової практики Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16

3. Прийняли до уваги що ОСОБА_2 має місце проживання на тимчасово окупованій території України Автономна Республіка Крим і не є внутрішньо переміщенною особою.

4. Дотримались статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, маю право на захист від примусового внутрішнього переміщення. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text. Не бажаю отримувати справку ВПО, метою цього звернення є повернення додому в Європейський Союз та вихід з громадянства України.

5. Прийняли до уваги, що Міністерство Закордонних Справ Румунії, Посольство Румунії в Україні та інститути і органи Європейського Союзу повідомлені про мої наміри виходу з громадянства України та поверненню додому в Європейський Союз.

6. Не чинили злочин проти людяності відповідно до статті 7 РИМСЬКИЙ СТАТУТ

7. Розглянути Заяву про вихід з громадянства України і прийняли індивідуальний правовий акт.

8. Передати Заяву про вихід з громадянства України до Президента України.

9. Передати Заяву про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання до ДМСУ. Прийняти до уваги що Кримського відділення ДМСУ та у місті Сімферополь не створено. Більш детально у 8 абзаці.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідь надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

До вказаної заяви зокрема були долучені Заява про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання від 09.05.2024 року на ім'я Начальника Головного управління Державної міграційної служби в Автономній Республіці Крим та Заява про вихід з громадянства України від 09.05.2025 року адресоване Президентові України.

Як свідчать матеріали справи Міністерство закордонних справ України відповідне звернення ОСОБА_1 супровідним листом № 71/19-530-172493 від 28.12.2024 з посиланням на ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслало за належністю до Державної міграційної служби України. В супровідному листі зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживає в Україні та відповідно до Закону України «Про громадянство України» порушені у зверненні питання не належать до компетенції МЗС України.

30.12.2024 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 надіслав електронний лист на електронні адреси zsmfa@mfa.gov.ua, formin@mfa.gov.ua, cons_or@mfa.gov.ua та zvernennia@mfa.gov.ua наступного змісту «Добрий день, надсилаю скаргу про розгляд заяви про вихід з громадянства України на 16 сторінках. Прийняти до уваги що, МЗС Румунії, Посольство Румунії в Україні (м. Київ) проінформовані про наміри виходу з громадянства України. Звернення підписане електронним підписом. Підтвердити отримання та номер реєстрації. Підписане за допомогою сайту ЦЗО. Міністерство цифрової трансформації України https://czo.gov.ua. Перевірити підпис можна за посиланням https://czo.gov.ua/verfy.»

До вказаного листа було долучено файл «Скарга від людини Дениса до МЗС про вихід з громадянства.pdf». Відповідно до звернення людина ОСОБА_1 , громадянин Румунії, громадянин Європейського союзу надіслав документ з назвою «Скарга (про вихід з громадянства України, порушення статті 40 Конституції України)» та просив від Міністерства закордонних справ України:

1. Надати докази пересилання Заяви про вихід з громадянства України до Президента України.

2. Надати докази направлення електронною поштою відповідей на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 на звернення про які написано в 1,2,3,4,5,6,7 абзацах відповідно до судової практики Верховного Суду від 26.02.2021 у справі № 520/421/20.

3. Виконати свій обов'язок і надати копії відповідей на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3. на звернення про які написано в 1,2,3,4,5,6,7 абзацах відповідно до судової практики Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16

4. Прийняти до уваги що ОСОБА_2 має місце проживання на тимчасово окупованій території України Автономна Республіка Крим і не є внутрішньо переміщенною особою.

5. Дотриматись статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, маю право на захист від примусового внутрішнього переміщення. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text. He бажаю отримувати справку ВПО, метою цього звернення є повернення додому в Європейський Союз та вихід з громадянства України.

6. Прийняти до уваги, що Міністерство Закордонних Справ Румунії, Посольство Румунії в Україні та інститути і органи Європейського Союзу повідомлені про мої наміри виходу з громадянства України та поверненню додому в Європейський Союз.

7. Не чинити злочин проти людяності відповідно до статті 7 РИМСЬКИЙ СТАТУТ.

8. Розглянути Заяву про вихід з громадянства України і прийняли індивідуальний правовий акт

9. Передати Заяву про вихід з громадянства України до Президента України.

Відповідь надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

До вказаної заяви зокрема були долучена Заява про вихід з громадянства України від 09.05.2025 року адресоване Президентові України.

Як свідчать матеріали справи Міністерство закордонних справ України відповідну скаргу ОСОБА_1 супровідним листом 71/19-530-663 від 03.01.2025 з посиланням на ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслало за належністю до Державної міграційної служби України. В супровідному листі зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживає в Україні та відповідно до Закону України «Про громадянство України» порушені у зверненні питання не належать до компетенції МЗС України.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 40 Основного Закону України передбачає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У преамбулі Закону № 393/96-ВР зазначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (частина перша статті 2 Закону № 393/96-ВР).

За частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 393/96-ВР як звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

За частиною першою статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Стаття 18 Закону № 393/96-ВР визначає права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Термін розгляду звернень громадян визначає стаття 20 Закону № 393/96-ВР, за якою звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Якщо проаналізувати наведене нормативно-правове регулювання в контексті спірних правовідносин, то висновується, що громадяни України мають право звертатися до державних органів, зокрема і до МЗС, зі зверненнями.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Як видно з матеріалів справи, позивач 25.07.2024 звернувся до МЗС зі зверненням, що мало назву «Звернення про нагляд за виконанням міжнародного договору Європейська конвенція про громадянство (Документ 994_004)».

У той же час, з системного аналізу Закону № 393/96-ВР вбачається, що саме громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності з відповідними зверненнями.

Згідно статті 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частинами першою-третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Суд зауважує, що зі змісту надісланого позивачем на адресу відповідача звернення 25.07.2024 не можливо було встановити правовий статус позивача, а саме приналежність його до громадянства України, а також факту його постійного перебування в Україні на законних підставах.

Так, позивачем у поданій заяві було зазначено, що він є громадянином Румунії та в якості контактних даних зазначено електронну адресу з доменом «.eu», який згідно розміщених у відкритому доступі даних є національним доменом для Європейського союзу та номер телефону НОМЕР_1 , який має код +40730 та згідно відкритих даних відноситься до номерів телефонів Румунії. Жодного документа на підтвердження перебування в громадянстві України чи громадянстві Румунії позивачем до звернення не надано. Зазначення у зверненні адреси реєстрації в Автономній Республіці Крим не є достатнім доказом перебування заявника у громадянстві України, особливо за умови, що в зверненні позивач просив надіслати оригінал відповіді за адресою: Генеральне консульство Румунії в Одесі, Україна, вул. Базарна, 31, 65011.

Відповідно до частин 6-8 статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно приписів частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Окрім того, з тексту самого звернення та заявлених в ньому 26 питань не можливо достеменно визначити суть відповідного звернення та приналежність заявника до громадянства України, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно 23.07.2024 року повернуто його повідомлення без розгляду з посиланням на те, що у зверненні заявником вказано, що він є громадянином Румунії і громадянином ЄС.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що нібито така відмова порушує вимоги п. 5 та 6 розділу І Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві закордонних справ України, його представництвах на території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України 24 грудня 2019 року № 605 (далі - Наказ № 605).

Відповідно до п. 5 Наказу № 605 забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Згідно з п. 6 Наказу № 605 звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому законодавством порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке саме право на подання звернень, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Суд зауважує, що позивач безпідставно ототожнює поняття громадянства та національності, оскільки відмова з підстав належності позивача до громадянства Румунії не може вказувати на відмову з підстав його національності. Так, громадянство - це юридичний зв'язок між особою та державою, який надає права та обов'язки, а також передбачає захист з боку держави. У той же час, національність - це приналежність особи до певної етнічної групи, яка має спільну мову, культуру, історію та традиції.

Щодо надісланої позивачем скарги від 25.07.2024 суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було надіслано жодної відповіді на адресу позивача за наслідками отримання 25.07.2024 відповідної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Приймаючи до уваги, що в скарзі від 25.07.2024 заявлені ті самі вимоги, що й в заяві від 23.07.2024, а також, що відповідна скарга містить ті самі недоліки, що й звернення від 23.07.2024 (не надано доказів належності до громадянства України, зазначені ті самі контактні дані та приналежність до громадянства Румунії, необхідність направлення відповіді до Генерального консульства Румунії в Одесі) суд дійшов висновку, що відповідна скарга також не підлягала розгляду з тих самих підстав, що й заява від 23.07.2024, про що відповідач повинен був повідомити позивача.

За таких умов суд вважає за можливе частково задовольнити заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України щодо не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 25.07.2024 року.

Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Міністерства закордонних справ України надати відповідь за наслідками надходження звернення ОСОБА_1 від 25.07.2024 року з урахуванням висновків суду.

Щодо звернення позивача від 24.12.2024 суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи за наслідками отримання звернення від 24.12.2024 відповідач надіслав за належністю до Державної міграційної служби України, отже спірним у даному разі є правомірність таких дій відповідача.

Як вже було зазначено судом, за приписами частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

У зверненні від 24.12.2024 зокрема просив надати докази направлення електронною поштою відповідей на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 на звернення про які написано в 1,2,3,4,5,6,7 абзацах відповідно до судової практики Верховного Суду від 26.02.2021 у справі № 520/421/20; виконати свій обов'язок і надати копії відповідей на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 на звернення про які написано в 1,2,3,4,5,6,7 абзацах відповідно до судової практики Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16; розглянути Заяву про вихід з громадянства України і прийняли індивідуальний правовий акт та передати Заяву про вихід з громадянства України до Президента України.

Суд зауважує, як свідчать матеріали справи та додатки до звернення від 24.12.2024 позивачем дійсно на адресу відповідача були надіслані звернення, які фігурують в абзацах 1,2,3,4,5, а саме звернення від 15.03.2024, 23.06.2024 та 25.06.2024, а отже питання щодо надання доказів направлення електронною поштою відповідей та надання копій відповідних відповідей належать до компетенції відповідача.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до положень статті 18 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням (частина 1).

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України (частина 12).

Відповідно до приписів статті 25 Закону № 2235-III Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські установи України здійснюють такі повноваження:

1) прийняття рішень про встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону;

2) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, перевіряють правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, і разом з висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) приймають заяви разом з необхідними документами щодо виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, наявність підстав для виходу з громадянства України, відсутність підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом з висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

4) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

5) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону;

6) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;

7) виконують рішення Президента України з питань громадянства;

8) видають особам, стосовно яких прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України, особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина України, довідки про реєстрацію осіб громадянами України;

9) вилучають в осіб, громадянство України яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорти громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина України та видають довідки про припинення громадянства України;

10) ведення обліку осіб, стосовно яких прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України, осіб, які набули, припинили громадянство України, осіб, стосовно яких у межах повноважень здійснюються провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень;

10-1) видають у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, документ, що підтверджує переслідування іноземця.

Повноваження, передбачені цим пунктом, стосовно осіб, які перебувають на території України, здійснюються Міністерством закордонних справ України;

11) перевіряють за заявами осіб, які перебувають за кордоном, належність до громадянства України.

Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені пунктами 1-10-1 частини першої цієї статті, стосовно осіб, які відповідно до законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі, передбаченій пунктом 1 статті 6 цього Закону.

Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські установи України у межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно для цілей підтвердження інформації та/або документів, пов'язаних з провадженням за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконанням прийнятих рішень, мають право в установленому законодавством порядку безоплатно отримувати інформацію (у тому числі персональні дані) з автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником, держателем та/або адміністратором яких є центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління державних органів, в обсязі інформації про особу та/або документів, пов'язаних з провадженням за заявами і поданнями з питань громадянства України, а також звертатися із запитами до уповноважених органів інших держав, міжнародних організацій.

У той же час, за приписами пункту 2 частини 1 статті 24 Закону № 2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами дев'ятою - одинадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.

З системного аналізу вказаних положень Закону № 2235-III можна дійти висновку, що до повноважень Державної міграційної служби України належить прийняття заяв разом із необхідними документами щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами дев'ятою - одинадцятою статті 18 цього Закону.

Частинами дев'ятою - одинадцятою статті 18 цього Закону № 2235-III визначено, що дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один із них були іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.

Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновлювача, який є іноземцем.

Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновлювачів.

Приймаючи до уваги, що позивач не є дитиною, відповідно питання прийняття заяви позивача разом з необхідними документами щодо виходу з громадянства України, перевірки правильності їх оформлення, наявності підстав для виходу з громадянства України, відсутності підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і направлення разом з висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства належать до компетенції відповідача.

За таких умов, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно перенаправив звернення позивача від 24.12.2024 на адресу Державної міграційної служби України, оскільки розгляд вказаної заяви відповідно до вимог діючого законодавства належить до компетенції Міністерства закордонних справ України.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі №813/4351/16 зауважив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких умов, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Міністерства закордонних справ України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.12.2024 року.

Суд знов звертає увагу, що приписами частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Отже саме відповідач повинен визначити, чи містить звернення позивача від 24.12.2024 достатні дані, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення щодо розгляду долученої до нього заяви про вихід з громадянства України та її передачі до Президента України.

Окрім того, суд зауважує, що приписами п. 6 розділу ІІІ Наказу № 605 визначено, що якщо у зверненні поряд із питаннями, що належать до компетенції СОДС, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то при наданні відповіді на звернення роз'яснюється порядок вирішення таких питань.

За таких умов, у разі якщо частина заявлених у зверненні позивача від 24.12.2024 вимог на належить до компетенції Міністерства закордонних справ України, останнє при наданні відповіді на звернення повинно роз'яснити порядок вирішення таких питань.

За таких умов, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати Міністерство закордонних справ України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.12.2024 року з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги, що звернення відповідача від 30.12.2024 також не було розглянуто відповідачем по суті та без належних правових підстав було направлено до Державної міграційної служби України, суд вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Міністерства закордонних справ України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 30.12.2024 року.

З метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати Міністерство закордонних справ України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 30.12.2024 року з урахуванням висновків суду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення основної позовної вимоги, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду звернень - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 25.07.2024 року.

Зобов'язати Міністерство закордонних справ України надати відповідь за наслідками надходження звернення ОСОБА_1 від 25.07.2024 року з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправними дії Міністерства закордонних справ України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.12.2024 року та від 30.12.2024 року.

Зобов'язати Міністерство закордонних справ України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.12.2024 року та від 30.12.2024 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства закордонних справ України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_2 .

Відповідач - Міністерство закордонних справ України, місцезнаходження: 01018, м. Київ, Михайлівська площа, буд. 1; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00026620.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37508470.

Суддя Роман КАРАВАН

Попередній документ

129385394

Наступний документ

129385396

Інформація про рішення:

№ рішення:	129385395
№ справи:	420/2957/25
Дата рішення:	06.08.2025
Дата публікації:	11.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (26.12.2025)
Дата надходження:	29.01.2025
Предмет позову:	про визнання протиправною бездіяльність щодор не розгляду звернень